Луцька «Волинянка» стала першим вітчизняним автомобілем з переднім приводом

ЛуАЗ-969 став першим автомобілем на вітчизняному ринку, який мав передній привід.

Про це йдеться у матеріалі auto.24tv.ua.

Коли хвалені гіганти автопрому тільки примірялися та прицілювалися до нового типу приводу, Луцький автозавод випустив ЛуАЗ-969, в народі – «Волинянку». Цей автомобіль і став першим з переднім приводом на вітчизняному ринку.

ЛуАЗ-969 натерпівся образ від столичних снобів не менше, ніж горбатий «Запорожець». Безліч прізвиськ, з яких найбільш лагідним було «пан сам склепав», супроводжували всі версії та рестайлінгові модифікації «ЛуАЗа».

Універсальний автомобіль назвали ЗАЗ-969 і з 1966 року почали виробляти на наймолодшому автозаводі країни – ЛуАЗі у Луцьку.

Найпростіший коритоподібний кузов із вваренною в днище рамою (через півстоліття люди з Land Rover/Range Rover зроблять таку ж і назвуть такий варіант інтегрованою рамою) отримав стандартний силовий агрегат від «Запорожця».

Із задньомоторного седана «Запорожця» робили передньомоторний всюдихід. Двигун в одному блоці з коробкою передач, головною передачею і півосями просто перенесли вперед і розгорнули на 180 градусів. Був двигун ззаду – став спереду, були колеса задніми – стали передніми, тільки і всього.

Справжні дива починаються далі – коли конструктори змогли прилаштувати до коробки передач задню кришку, в якій помістилася додаткова «повзуча» передача й вивід валу відбору потужності до другого ведучого мосту – заднього, з примусовим підключенням.

Вал, який з'єднує коробку з редуктором заднього моста, звично називати карданом, але у випадку з "Волинянкою" це не так. Ніяких шарнірів – ні Кардана, ні Рцеппа, ні Бендікс-Вейсс – тут немає. Вал прямий і цільний, а щоб дотримати співвісність, він укладений в герметичну трубу, жорстко з'єднану з обома агрегатами (до речі, це відгомін спорідненості з плаваючим армійським транспортером ТПК).

Ведучий задній міст для ЛуАЗу довелося винаходити з нуля, оскільки запозичити його у "Запорожця" не було змоги – через його відсутність. Додатково його диференціал оснастили механізмом блокування, щоб у разі буксування весь крутний момент не йшов на одне колесо.

«Повний привід, кліренс в 285 мм, незалежна підвіска, "повзуча" передача, блокування "дифа", тяговитий мотор від серійного легковика – ось рецепт безкомпромісного і дешевого позашляховика», – пише видання.

Варто згадати про колісні редуктори – одноступеневу передачу, розміщену у кожному з коліс. Вони підвищують тягу на колесі і збільшують кліренс до гігантського за нинішніми поняттями значення – 285 мм, і це при майже іграшкових 13-дюймових колесах! Ще один «позашляховий» плюс полягає в повністю незалежній підвісці машини, навіть сучасні позашляховики і кросовери не завжди мають таку. До того ж замість громіздких пружин конструктори використовували компактні і енергоємні торсіони – як на танках, потужних американських позашляховиках і французьких малолітражках.

Навіть на одному тільки передньому приводі «Волинь» впевнено йде по слизьких дорогах, по глибоких коліях і суцільному місиву, а після підключення «задка» її завзяття подвоюється. Моторчик машини не дуже потужний, 30 або 40 к. с., в залежності від року випуску, і в якісь моменти може здатися, що він слабенький. Але після включення нижчої, «мінус першої» передачі це враження відразу стирається.

До 1971 року машина випускалася без ведучого заднього моста, через проблеми з виробництвом його редуктора. Машина випускалася без труби трансмісійного вала і без редуктора заднього моста. Спочатку конструктори соромилися позиціонувати таку машину як сільський позашляховик і в першій половині 1969 р. налагодили випуск її «міського» варіанту – розвізного фургона з суцільнометалевим кузовом і вантажопідйомністю 400 кг.

До речі, саме до 1969 р. машина називалася ЗАЗ-969, після чого її перейменували в ЛуАЗ-969 – бо ще у 1967-му ЛуАЗом назвали і весь автозавод, який до того називався ЛуМЗ – Луцький машинобудівний.

Сам автомобіль офіційного власного імені за 36 років випуску (1966– 2002) так і не отримав. Назва «Волинь», хоч і прикрашала борта перших виставкових екземплярів, згодом не потрапила в офіційні документи і зустрічалась лише в журналістських матеріалах, ставши разом з ласкавим ім’ям «Волинянка» народною назвою.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!