«Золота» гуманітарка: як на Волині фонди-примари наживаються на секонд-хенді. ВІДЕО

"Фонди-примари" на Волині за документами просто завалюють тамтешні села одягом з Європи. Однак насправді люди не отримують й половини того, що на них виписали.

Журналістам 24 каналу вдалося знайти справжніх благодійників-невидимок і довести те, про що всі лише здогадувалися.

"Кілограми" одягу для селян

У село Дорогиничі, що у Волинської області, мешкає 620 осіб. У 2018 році вони мали б отримати на всіх понад 40 тонн гуманітарної допомоги. А це – 70 кілограмів одягу на кожного селянина.

Усе проходило через сільську раду. Олександр Дрозда головує у цьому селі вже 15 років. За його словами, він справді інколи їздить у місто за гуманітаркою. Розповів, село є бідним, людям навіть звичайний одяг – допомога.

"Майбутнє разом" і "Серце Волині" – вони там разом, там один склад в Луцьку. Вони зазвичай дзвонять нам, якщо там щось є", – зазначив сільський голова Олександр Дрозда.

70 тонн гуманітарного одягу у 2018 році отримало ще й село Стремільче, що на Львівщині. Там живе 454 людей, кожен із них мав би отримати по 130 кілограмів одягу. Сільська голова Лідія Семенюк розповіла, що їздить за допомогою разів 10-20 на рік. Бере щонайбільше три тонни, але то рідко, бо солярка дорога.

Селу Стремільче виділили 130 кілограмів гуманітарки кожному мешканцю.

"Працюємо з фондом "Майбутнє разом" і "Серце Волині". Беремо гуманітарну допомогу – одяг і взуття", – пояснила Семенюк.
У 2018 році чотири фонди – "Майбутнє разом", "Серце Волині", "Ханнун", "Соціальний погляд"– виділяли на Волинь найбільше гуманітарки. Що цікаво, за документами фонд "Соціальний погляд" відправив у село Стремільче 18,5 тонн гуманітарки, однак, селяни так і нічого не отримали. Дорогиничі теж з ним не працювали, але за документами мали отримати 2,5 тонни допомоги.

Куди зникає допомога?

Журналістка Людмила Яворська зайнялася темою волинської гуманітарки півроку тому. Вона виявила, що шалені обсяги гуманітарної допомоги просто зникає невідомо куди. Як мінімум за двома фондами із наведеного списку стояла одна й та сама людина – Оксана Волощук.

Журналісти зв'язались з жінкою телефоном, бо зустрітись їй зовсім не вдалось. Головне питання – звідки розбіжності між тоннами гуманітарки на папері та в реальності? За її словами, розбіжностей немає, адже завжди телефонує сільським радам та повідомляє про допомогу. Однак головам не завжди виходить приїхати, бо дороге паливо. У такому випадку вона віддає гуманітарку іншим організаціям.

Волощук також сказала, що благодійність це її основна діяльність, а бізнесу вона ніякого не має. Журналісти поцікавились, за чий тоді рахунок живе жінка. На що вона відповіла: "Вибачте, але в мене ще є чоловік як-не-як. Наприклад, я собі там (у фонді, – 24 канал) можу взяти одяг й взуття. Я як директор фонду, маю на це право".

Чоловік Оксани Волощук теж не має жодного офіційного бізнесу чи посади. Але на благодійності вони непогано піднялися, про це може свідчити їхній розкішний будинок.

Детільніше про те, як наживається на бідності підприємство-невидимка «Ханнун» – дивіться у програмі.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!