Перевантаження свідомості

Після проміжних виборів до обласної ради життя Волині потекло звичайним руслом. Затихли політичні пристрасті, оговталися виборці, прийшли до тями кандидати. Настав час зробити висновки, проаналізувати результати, зрозуміти, що відбулося в Луцьку.

Основними конкурентами на проміжних виборах до обласної ради, що відбулися 17 лютого по Луцькому виборчому округу №37, були дві опозиційні політичні сили – партії «Удар» і «Свобода». «Удар» зробив ставку на особистість, якою став відомий своєю благодійною та громадською діяльністю Олександр Лазорко. «Свобода» поставила на «темну конячку» - безробітного Святослава Боруцького, до речі, схильного до вживання алкоголю, сподіваючись на перемогу «бренду» та не прискіпливість електорату.

Ці вибори, як і попередні, засвідчили апатію лучан до виборчого процесу, адже проголосувало всього 16% населення. Якщо порівняти попередні вибори, які виграв Анатолій Вітів, також представник «Свободи», з нинішніми, то ситуація на Луцькому 37 виборчому округу виглядає аналогічною. Тоді у виборах взяло участь 30 тисяч лучан, з них проголосувало за Вітіва 7 тисяч. Цього разу на виборчі дільниці прийшло 12139 осіб. За висуванця від «Свободи» Святослава Боруцького віддали свої голоси 6100. Отже, відсоток приблизно той же.

Але що цікаво – у виборах, в основному, взяли участь люди літнього віку – дідусі та бабусі, які проголосували за «бренд», навіть не знаючи, хто саме його представляє. Серед тих, кого не було на голосуванні, виявилися ті, хто був переконаний у перемозі Лазорка й полінувався піднятись у вихідний день і засвідчити йому свою довіру; ті, хто зневірився в ефективності діяльності обласних депутатів; ті, хто не зрозумів, що від їх голосу залежить остаточний вибір, а також великий прошарок молоді, яка чомусь з апатією ставиться до вибору свого майбутнього. Ось такий парадокс.

Щодо опозиції. Власне, людям не розтлумачили і вони не усвідомили, що і «Удар», і «Свобода» - рівнозначні опозиційні сили. І що зараз саме партія «Удар» у Верховній Раді показує найбільш послідовну, відповідальну й серйозну позицію.

Що ж у результаті голосування отримали лучани? Представника своїх інтересів у обласній раді, який офіційно ніде не працює з 2005 року – Святослава Боруцького, який страждає на запій. При всій повазі до новообраного, виникає питання - що ефективного він особисто може зробити на посаді депутата обласної ради? Правда, і попередній депутат Анатолій Вітів, який пройшов за партійним списком ВО «Свобода» до Верховної Ради, навіть не спромігся здобути вищої освіти.

Дивним на цих виборах виглядає й те, яким був склад комісій на виборчих дільницях, а особливо те, що запрошення на вибори не отримали, за різними підрахунками, від 30 до 40 відсотків виборців!

Отже, відстежилась певна тенденція – виборці Волині, які взяли участь у голосуванні, віддали свої голоси за «опозиційний бренд». Ким же насправді є представники «Свободи» на Волині? Виявляється, волинські свободівці загрузли у скандалах, незаконних оборудках, мають олігархічні інтереси. Так, колишній член ВО «Свобода» Вікторов, який зараз перебуває за гратами, - продавав місця на Луцькому цвинтарі. Народний депутат Мельник - причетний до бару «Товарищ», зробленому у стилі комуністичних часів. Та й рильця інших також у пушку.

У цій площині стає цілком прогнозованою і передбачуваною поведінка новообраних нардепів на виборчих дільницях у день голосування в Луцьку – Анатолія Вітіва та Євгена Мельника. Не зареєструвавшись, використовуючи депутатську недоторканість, вони дозволили собі грубі порушення виборчого процесу, проводили пряму агітацію безпосередньо на виборчих дільницях за свого кандидата, залякували членів та голів комісій. Зокрема, на Вишкові, коли Вітіва закликала до порядку голова комісії Чорна, він упав в істерику, почав шарпати бідну жінку, зірвав зі стола скатертину, усіх залякував.

А у мікрорайоні Вересневе зав’язалася словесна перепалка між кандидатом у депутати від партії «Удар» Олександром Лазорком і нардепом Мельником. Причому, Мельник відкрито провокував Лазорка, щоб той порушив виборче законодавство, аби зняти його з перегонів. Про це до виборчкому надійшла усна скарга, про яку повідомив голова обласної виборчої комісії Микола Євтушин. Та й інцидент з двома молодими людьми, які прийшли на одну з дільниць без паспортів, хотіли проголосувати, але зникли, коли у них поцікавилися документами, виглядає як підготовлена провокація саме проти Лазорка.

До речі, усі самовисуванці та кандидати від партій, крім «Свободи», на проміжних виборах вели себе коректно, без порушень закону. Під прицілом дешевого компромату опинився лише кандидат від партії «Удар» Олександр Лазорко, на якого було вилито багато бруду, висунуто несправедливі та образливі звинувачення. Так, всі публікації газети «Волинський кореспондент» за 9 лютого, яку вкидали у поштові скриньки лучан безпосередньо перед днем виборів, містять неправдиві домисли, перекручені факти.

Усі матеріали цієї замовної газети присвячені Олександру Лазорку, який міг би легко спростувати наведене, але повів себе до кінця чесно та принципово, не опустився до методів оббріхування опонентів. Олександру Лазорку довелося чи не найважче - адже до цього часу на Волині про нього знали мало. Однак йому вдалося майже неможливе – заявити про себе як про цілеспрямованого політика, людину дії, успішного менеджера, особистість, у якої слова не розходяться з ділом.

Саме «бренду» було непереливки мати такого сильного й харизматичного конкурента як Олександр Лазорко, тому проти нього й лилася рікою замовна «чорнуха». Основне звинувачення базувалося на тому, що Лазорко є партнером Ігоря Палиці. А що поганого для Луцька та лучан зробив Ігор Палиця? Подарував дітям зі шкіл і садочків безліч спортивних майданчиків, запровадив іменні стипендії для студентів та харчування для дітей із неповних сімей, зробив освітлення вулиць та парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, фінансував укладання бруківки на Театральному майдані та розчищення Сапалаївки, сприяв придбанню устаткування для медичних установ, відремонтував безліч приміщень, особливо для дітей? Думаю, досить фактів, хоча цей перелік далеко не повний.

У цьому ж ключі працює й Лазорко, який хоче бачити Луцьк привабливим містом, де розвиватиметься туризм, створюватимуться нові робочі місця, ремонтуватимуться дороги, поліпшуватиметься інфраструктура. Знаючи довгі роки Олександра Лазорка, його підтримали народні депутати від ВО «Батьківщина» Степан Кубів і Василь Пазиняк. До речі, у приватній розмові один з них розповів, що йому особисто телефонував голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок, аби перевірити, чи звернення до лучан правдиве. І отримав ствердну відповідь.

Ось так «гасить» так звана «опозиція», можна сказати, своїх соратників, людей, як можуть і приносять користь Волині!
Що ж на цьому тлі зробить свободівець Святослав Боруцький у стінах обласної ради? Звісно, нічого путнього, крім зриву сесій та демаршів.

До речі, вибір лучан більш ніж дивний ще й ось чому: дуже малу кількість голосів отримали відомий опозиціонер Геннадій Кожевников та голова обласної лікарняної каси Дмитро Глазунов, з діяльністю яких лучани давно знайомі. Можливо, їм «допомогли» мати саме такий мінімальний результат?

Тож, виникає питання – що відбувається зі свідомістю тих, хто делегує свої повноваження безробітним, безграмотним, безпринципним людям? Пора подивитися правді в очі – здебільшого, відбувається гра в «опозиційність», нерозуміння того, що лише реальні дії реальних осіб здатні змінити суспільство, провести в ньому глобальні перетворення. Не потрібно боятися тих, хто заробив копійку і хоче поділитися нею з ближніми.

Світова практика засвідчує, що злидарі не здатні зробити економічне чудо, привести до розквіту країну. Ми вже переживали час, «коли країною могла керувати кухарка» і знаємо, до якого занепаду це призводить. Тож потрібно перевантажити свою свідомість - навчитися розбиратися в людях, враховувати їхні діла, не довіряти популістським заявам. Пора думати й мислити, аби змінити, принаймні, життя лучан на краще.

Павло Твердохліб.