Як учасникам «Повстанця-2013» довелося стати «тимурівцями»

Любов до Батьківщини і патріотизм, як учать ще у школі, розпочинається з малого. Очевидно, власне цією тезою цьогоріч керувалися організатори вишкільно-патріотичного табору «Повстанець-2013».

Бо як же інакше пояснити те, що юнакам і дівчатам, які прибули на цей захід, довелося півдня займатися звичайною господаркою в одному з будинків села Валер’янівка Рожищенського району. Дім, до речі, був вибраний не випадково – адже належить родичці Богдана Бальбузи, який, як відомо, є заступником голови ВМГО «Національний Альянс».

Тож учасники таборування, замість заходів, окреслених його програмою, випробували себе у ролі новоявлених «тимурівців» – води принесли, дрова порубали.

Такий неординарний підхід «Національного Альянсу» до патріотичного виховання молоді дуже вже нагадує давню практику армійських «босів». Адже про «обкатку» новобранців на генеральському полі чи будівництві склали не один анекдот. А ще з огляду на це стає зрозумілим, чому знаний своїми «голосними» виступами волинський політик Ігор Гузь (наразі депутат Волиньради, якому під час останніх виборів не вдалося сісти у крісло нардепа) знову здійняв у соцмережах галас – цього разу із приводу бажання журналістів-телевізійників зняти сюжет про таборування на «Повстанці» та стосовно пропозиції силовиків надати охорону заходу для запобігання імовірним надзвичайним ситуаціям. Ще й сьогоднішній сесії заявив, буцімто правоохоронці «бігала за молодими студентами «по лісах».

Бо як же б це виглядало у реальності?! Міліція охороняє юнаків та юнок, які виконують роботу по господарству? Гарний сюжет для новин, що не кажіть…
Хоча, разом із тим, варто визнати, що хоча б одне із завдань таборування досягнуте: моральна, фізична та розумова підготовка молоді до виконання нею військового обов’язку перед Українською Державою у лавах Збройних Сил та інших силових структур України. А згаданий вище підхід до досягнення мети – ніщо інше, як практичні заняття.
Та все ж лячно трохи за те, що у «Нацальянсі» називають патріотичним вихованням, ще й переконують, що «тільки після відвідування «Повстанця» молода людина може усвідомити, що таке патріотизм, дух побратимства, духовність, команда. Кількість таких заходів потрібно збільшувати, тому що Україні потрібні свідомі люди, які будуватимуть її майбутнє». Бо все ж те, що описано вище, більше подібне на використання задля власних потреб щирих юначих.