Чому мовчать маршрутки Луцька

/http://mediaavers.com/articles/chomu-movchat-marshrutki-lucka">
Два роки поспіль слабозрячі представники ГО «Генерація успішної дії» оббивають пороги Луцької міської ради та підприємства «Візор». А все тому, що обіцяне
та передбачене договором 2010 року озвучення у засобах громадського транспорту досі так і не запрацювало.

Щодня інваліди по зору, як і решта лучан, користуються громадським транспортом. Однак, коли більшість пасажирів, можливо, і не відчуває незручностей, для
незрячих «мовчазні» маршрутки – справжня проблема.

Сьогодні, здавалося б, у цивілізованому місті, щоби «розгледіти» потрібний транспорт, незрячому необхідно обов’язково звернутися за допомогою до людей,
що на зупинці. Часто це призводить до того, що автобус або просто проїжджає мимо, або ж, поки незрячому вдасться з’ясувати номер автобуса чи тролейбуса,
транспортний засіб уже рушає. Чимало труднощів виникає і при орієнтуванні вже безпосередньо у транспорті: слабозрячим пасажирам доволі складно визначити,
коли маршрутка наближається до потрібної зупинки.
Представники громадської організації інвалідів з вадами зору «Генерація успішної дії» запевнили: незрячим значно легше було дізнатися номер маршрутки чи
тролейбуса, якби ті «заговорили», тобто були оснащені системами оповіщення.

– Вперше механізм GPS-контролінгу, де бортові комп’ютери виконують також інформаційну роль, був запроваджений у Хмельницькому, – розповів Богдан МОЙСА,
виконавчий директор ГО «Генерація успішної дії». – Подібна система починає налагоджуватися в Рівному, Львові та Києві.
У Луцьку ж проблемою обладнання частини маршрутів інформаторами, які б на основі технології GPS могли озвучувати назовні номер та напрямок маршруту, зайнялися
ще у 2010 році. Тоді ж громадська організація уклала з компанією «Візор» договір, який передбачав, що підприємство за гроші, виділені міською радою, розробить
14 інформаторів та, згідно з договором, безкоштовно встановить їх на транспортні засоби.

Цікаво, що громадська організація не може співпрацювати з іншими фірмами, у яких обладнання вже перевірене на практиці і працює без збоїв, бо ж, виявляється,
міська рада уклала з «Візором» угоду про те, що виключно «Візор» має право обслуговувати весь транспорт міста.
– У 2011 році в нас, по суті, не було вибору, тобто або працювати з «Візором», або взагалі нічого не починати. Перевізники не мають права працювати на обладнанні
інших фірм, – розповів Богдан Мойса.
Так, ГО спочатку планувала купувати обладнання в інших фірм, однак у міській раді дуже чітко сказали: є «Візор». Інших варіантів немає.

А ВІЗ І ДОСІ ТАМ…

Тож гроші «Візор» отримав, інформатори розробив, однак так і не встановив обладнання на громадський транспорт. Донині на жодному маршруті інформатори так
і не запрацювали.
Як запевняє Степан Чухрій, керівник компанії «Візор», винні у всьому перевізники: мовляв, вони не хочуть встановлювати в автобуси обладнання, бо бояться
GPS-контролю. А ще нібито перевізникам заважає, «що під вухом щось лящить». Крім того, переконує очільник «Візора», закону, який би вимагав встановлення
інформаторів на громадський транспорт, все одно немає.

Насправді ж проблема слабозрячих регулюється законодавством. 1 січня цього року набрала чинності четверта частина статті 28 Закону України «Про основи соціальної
захищеності інвалідів України», якою передбачено, що транспорт загального користування повинен бути обладнаний зовнішніми звуковими інформаторами номера
і кінцевих зупинок маршруту, текстовими та звуковими системами у салоні для обов’язкового оголошення зупинок.

Спростовує слова Степана Чухрія директор фірми-перевізника «Санрайз» Юрій Девіцький.
– Коли ми співпрацювали з іншою фірмою, на транспорті працювала як зовнішня, так і внутрішня озвучка. Коли ж уклали договір з «Візором», вона чомусь працювати
перестала.
Підтверджує це і Людмила ФУРСОВА, керівник проектів громадської організації інвалідів з вадами зору «Генерація успішної дії»:
– Упродовж двох років представники компанії «Візор» аргументують невиконання договору тим, що, мовляв, перевізники проти. Хоча насправді ніхто з перевізників
нам не відмовляв.
Крім того, й на міському комітеті доступності, куди були запрошені всі перевізники, а також представник «Візора», всі перевізники виявили готовність встановлювати
інформатори у маршрутках.

Тоді ж було визначено, що до 1-го червня внутрішнє озвучення повинно бути повністю завершене, а зовнішнє має запрацювати. Згодом ця дата була перенесена
до 1 серпня, потім – до 1 жовтня. На останній нараді у заступника міського голови Тараса Яковлєва знову-таки постало питання: чому не працюють інформатори
на визначених маршрутах. Причина не відома. Не знає і Степан Чухрій, коли та чи запрацює взагалі обладнання. Каже: забирайте свої кошти.

– Нам не кошти потрібні. Нам треба, щоб транспорт нарешті став доступним для слабозрячих та незрячих. На даному етапі це не просто наша забаганка, не просто
умови договору. Це вже вимога чиновного законодавства, яке регулює встановлення таких систем озвучення, – запевняє Людмила Фурсова.

Чи довго ще «мовчати» луцьким маршруткам? Мабуть доти, доки владці дозволятимуть фірмі, неспроможній надавати лучанам якісні послуги, монополізувати весь
міський транспорт.


Оксана ДОЛЖКО