Єдність чи опозиція до своїх «союзників»?

Опозиційна єдність всього лише міф, примарна перспектива справжнього об’єднання, яка вщент розбилась через безглузде прагнення кожного з опозиційних лідерів стати тим самим «єдиним і неповторним». Старт передвиборчих програм партійних лідерів швидше за все нагадує собачі бої. Однак, не бійцівських псів, а зграю голодних вуличних собак, які ладні розірвати будь-кого, і навіть товариша, якщо той зазіхнув на їхню кістку.
Вже з перших днів передвиборчих перегонів стало зрозуміло, що ніхто насправді і не думав поступатися своїми власними інтересами. Різноманітні піар-акції направлені на підвищення особистих рейтингів та позиціонування себе як головного опозиційного кандидата в президенти, в жодному разі не передбачають присутності життєво важливого для реального існування опозиції поняття, як єдність.
На одній із закритих нарад «свободівський» партійний лідер Олег Тягнибок заявив, що ВО «Батьківщина» вирішила нанести удар Кличку. В контексті вірогідного приєднання до ініціативи Арсенія Яценюка «посунути» конкурента, ВО «Свобода» прийняла курс на надання цілковитого сприяння «Батьківщині». Зрозуміло, що Тягнибок з Яценюком відчули певну перевагу «УДАРу», яку вивели з останніх результатів соцопитувань. Напевно, саме тому блоги ряду найактивніших партійців поповнились досить прозорими натяками на іудейське коріння Кличка та, як не дивно, досить аргументованими закидами про те, що останній є цілковитим проектом Кремля. Хоча це і не далеко від істини, оскільки, дійсно, Кличко давно сидить на фінансових вливаннях з Росії. Яценюк раз за разом вигадує нові історії, які мали б скомпрометувати головного «ударівця». Однак, не розуміє Арсеній Петрович, що тим самим, крок за кроком, знищує не тільки себе, а і саме поняття опозиції, яка повинна протистояти владі, як це було в усі часи, в усіх державах, а не сама пособі.
Зрештою, можна було б звинувачувати змовників, якби не рішучі відповіді «УДАРу», в такому ж низькоформатному стилі бандитської лайки. Європейський приклад спільноти, про який твердить Яценюк у свої власних відеороликах, звісно сприймається громадськістю, проте ніяк не відповідає сучасному образу наших опозиціонерів. Як можна вірити в розповіді про світле майбутнє тих, в чиїх словах серед наклепів та брехні не видно правди…