Враження від Євромайдану у Луцьку

Проїжджаючи тролейбусом повз місцевий ЦУМ, звернув увагу на намети на Театральному майдані. Підійшовши до юрби, побачив молодих людей (мабуть, студентів), котрі збирали підписи на підтримку європейської інтеграції України. На моє запитання, хто організатори акції, чіткої відповіді від представників молодої генерації я так і не отримав. От і вирішив висловити свою думку, тим більше, що мені свого часу доводилося неодноразово зустрічатись і спілкуватися з теперішніми так званими «координаторами луцького Євромайдану»: Володимиром Бондаром, Ігорем Гузем, Ігорем Алексєєвим та іншими «місцевими революціонерами».

На мою думку, однією з причин участі того ж таки Бондара у Євромайдані Луцька є намагання вдавати з себе «нового регіонального лідера». Це, м’яко кажучи, не витримує жодної критики. Адже Володимир Налькович практично все своє трудове життя пробув на керівних посадах, встиг покерувати майже на всіх найвищих щаблях влади: посидів у кріслах нардепа, голови облдержадміністрації, радника Президента. То коли людина стільки років перебуває на високих керівних посадах – який же це, скажіть, «новий лідер»?

Крім того, взявши на себе тяжку і відповідальну ношу одного з лідерів місцевого Євромайдану, мабуть, необхідно було б і засвідчити позицію власної сім’ї щодо теперішніх подій в Україні, як це зробили члени родин братів Кличків та Порошенка. Натомість Володимир Налькович не хоче ризикувати безпекою своїх близьких, використовуючи можливості студентства, а також «свідомих» старшокласників луцьких загальноосвітніх закладів. Хоча той, хто перебував на луцькому майдані у неділю, 1 грудня, бачив десятки батьків зі своїми дітьми, в тому числі й малолітніми. Проте жоден із місцевих керівників нашого майдану на це не зважився: чи то побоявся, чи то показав справжню «свідому» позицію?

Хоча ні, варто поаплодувати ініціатору та координатору протесту Володимиру Пащенку, сім’я якого з моменту створення луцького Євромайдану перебуває пліч-о-пліч з мітингувальниками.

Отож, якщо у минулу неділю на народному вічі можна було спостерігати сімейний мітинг, то уже протягом двох наступних днів Ігор Гузь та Володимир Бондар «промивають» мізки юнакам, яких водять за собою – з одного майдану на інший. Справді, пан Ігор революціонер ще той, щоправда, державний управлінець із нього ніякий, однак переконувати школярів своїми спічами він вміє.

Серед учасників Євромітингу також є і пересічні громадяни, зі своїм життєвим досвідом і громадянською позицією, які аж ніяк не можуть збагнути, чому неповнолітні школярі та студенти-першокурсники на заклики місцевих «революціонерів» блокують будівлі органів влади та місцевого самоврядування, за що передбачена відповідальність згідно з чинним законодавством України, яке наразі ніхто не відміняв. Можливо, саме тут і приховано справжній мотив ігнорування чи пасивного відношення дітей координаторів до Євромайдану у Луцьку!?

Шановні батьки! Я дійсно щиро прошу: заберіть своїх неповнолітніх дітей з майданів, не ризикуйте їхнім життям і здоров’ям, нехай «гризуть граніт науки» у теплих класах! Замініть їх собою, як це роблять лідери та активісти Євромайдану у Києві! Адже очевидно: ваших дітей всього лиш використовують місцеві політики, розцінюючи їх як живий щит і засіб тиску на владу та працівників міліції!