Відкритий лист Коцану І.Я. та Засєкіній Л.В.

Декілька днів тому мені задзвонила моя стара університетська подруга і майже прокричала в трубку: «Ти чула? Коцана люструвати хочуть!» І можливо, цю інформацію я сприйняла б спокійніше, якби не прозвучало в потоці інформації прізвище Засєкіна.
Я зайшла на сайт ВолиньПост і знайшла там замітку «Люструвати Коцана!».Прочитала, і була прикро вражена, збентежена, розчарована.Настільки, що це мене змусило сісти за комп»ютер та написати цього листа.
Направду, мені дуже болить доля університету, який створювався при мені.І я працювала і при Бурчаку, і при Свідзинському, і при Олексеюку, і при Коцанові.Тому можу сказати, що Коцан – не найгірший ректор, який був.Зрозуміло, ідеальних людей не буває, а не помиляється той, хто нічого не робить.Але ректором Коцана обрав колектив університету, і тільки колектив його може зняти.
У статті «Люструвати Коцана!» автор звинувачував одного, і вихваляв іншу. При чому звинувачував ректора в хабарництві, корупції та інших смертних гріхах.
Зрозуміло, що автор писав це не з доброї волі. Очевидно, що його про це «попросили». Але насправді це виглядає примітивно, гидко та погано пахне. А посилання в статті на авторитет пані Фаріон, не залишає сумнівів про те, хто просив цю навіжену свободівку паплюжити чесне ім»я усіх без винятку викладачів університету в стінах Верховної Ради.
Я знала Ларисочку як дитину з розумними очима.Допитлива, інтелігентна, інколи лінива, як зрештою і всі студенти.Така собі поліська панночка.Тоді вона ще навчалася на романо-германській філології, захистила кандидатську дисертацію.Потім наші з нею шляхи розійшлися, але слід її я не втратила.
В тридцять з хвостиком Лариса захистила докторську з психології.Про якість її дисертації говорять різне, але я тому не вірю.Люди зараз заздрісні.
Потім їй присвоїли професора, обрали завкафедрою.
Вона росла просто на очах.І я потайки раділа її успіхам.Здавалося б у такої талановитої дівчини велике майбутнє.
Але тут гординя засліпила їй очі.А її історія стала нагадувати казку Пушкіна «О рыбаке и рыбке», де старуха залишилася «у разбитого корыта».
Прикро, що із тої доброї та щирої дівчини, яку я знала, виросла самовпевнена жінка із роздутим Его.Прикро, що для досягнення своїх амбітних цілей вона не гребує нічим, опускається і поливає брудом інших.Справді болить душа, коли бачу, як нищать репутацію мого університету, якому я віддала стільки років свого життя.
Не таку Ларисочку я знала раніше, ой не таку!
Тому звертаюся до вас: Ларисо! Ігоре Ярославовичу! Любіть одне одного! Творіть добро, примножуйте здобутки університету.
А Ви, Ігоре Ярославовичу, пробачте Ларисочку.Вона більше так робити не буде і обов»язково виправиться в майбутньому.Я вірю в неї.
P.S.Своє ім»я не називаю навмисне, щоб потім мене ані хвалили, ані не звинувачували в усіх смертних гріхах.Sapienti sat, як казали римляни.