вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

«Я хоронила чоловіка одна, три години простоявши з тілом біля кладовища», – дружина покійного лікаря-гінеколога з Луцька

«Я хоронила чоловіка одна, три години простоявши з тілом біля кладовища», – дружина покійного лікаря-гінеколога з Луцька
Майже два тижні тому – 29 березня – перестало битися серце відомого у Луцьку лікаря-гінеколога Ореста Тимчака, який працював у Волинській обласній клінічній лікарні. Життя медика у 66-річному віці обірвав серцевий напад.

30 березня укінці робочого дня тіло покійного лікаря віддали дружині та представникам ритуальної служби для поховання, і лише увечері вона, перебуваючи у соборі біля закритої труни з тілом чоловіка, дізналася, що у нього лабораторно підтвердили коронарівус. Хоча досі у це не вірить, бо навіть довідку, яка б це підтверджувала, жінці до цього часу не дали.

Вечір 30 березня дружина Ореста Тимчака Тетяна Тимчак пригадує з неймовірним болем і жахом, як і усі наступні дні дотепер. Жінка каже, замість того, щоб по-людськи провести в останню путь люблячого чоловіка, шанованого і знаного лікаря, хорошу людину, у якої було безліч знайомих та друзів, їй довелося одній-єдиній хоронити його та тривалий час жити у страху, не маючи відповіді, чи і сама не є інфікованою.

Тепер, коли є лабораторне підтвердження того, що ні сама Тетяна Тимчак, ні жодна людина з оточення її чоловіка, не хворіє на коронавірус, жінка вирішила розповісти правду про пекло, через яке їй довелося пройти.
«Мій чоловік був доброю, чуйною людиною, прекрасним лікарем. Сотні людей висловили співчуття з приводу його смерті, але ніхто не зміг попрощатися. З поваги до мого чоловіка, якого довелося хоронити як прокаженого, і з вдячністю до тих людей, які таки не відвернулися від мене, я б хотіла розповісти, як усе було», – зауважує Тетяна Тимчак.

«Дізналася про смерть, коли дзвонила до чоловіка, а трубку взяв хтось інший»

Дружина покійного Ореста Тимчака переконує, що 26 березня її чоловік приїхав додому й скаржився на те, що змерз, розповідав, що, розігрівшись, вийшов із приміщення на холодне повітря. Згодом мав трохи високий тиск, скаржився на серце.

Вранці 27 березня температура тіла була 37 градусів, а згодом – й менше. Та все ж дружина, будучи наляканою епідемією коронавірусу, переконала звернутися до лікаря. Він поїхав до приватного лікаря-інфекційніста, з яким був добре знайомий. Розповів, що турбує серце й має підозру, що могло продути, коли, розігрівшись, вийшов на вулицю. Лікар, оглянувши, сказав, що з одного боку у легенях є запальний процес, тому порадив лягти в інфекційну лікарню. Тож 28 березня його госпіталізували у медзаклад.

«Я йому дуже часто телефонувала. 29 березня він ще сказав, що почувається краще. А вже після 16 години я не могла додзвонитися. Зрештою, слухавку взяв хтось із медперсоналу і якось так ніби між іншим сказав: «Він встав з ліжка і впав. У нього серцевий напад і він помер. Нас не звинувачуйте». Я була в шоці. Не могла повірити у те, що почула, і у те, що почула про смерть тільки тоді, коли сама подзвонила», – розповідає Тетяна Тимчак.

Коли дружина покійного приїхала у лікарню увечері 29 березня, їй сказали, що тіло треба везти на розтин для визначення точної причини смерті.

«У лікарні я була не сама, а зі своїми близькими. У їхній присутності мені сказали, що чоловікові зробили експрес-тест на коронавірус і він від’ємний. Інфекціоніст, який вів чоловіка, теж сказав нам однозначно, що немає жодних симптомів коронавірусу.

Сказали, що висновок патологоанатома буде наступного дня о 10 ранку. Тож, переживши ніч, о 10 ранку я поїхала до моргу забирати тіло. Зі мною були представники ритуальної служби. До нас вийшов патологоанатом. Сказав, що легені чоловіка – чисті, а причина смерті – серцевий напад», – розповідає дружина покійного.

Для підтвердження видали і довідку про причину смерті. У документі написали: «Ішемічна хвороба серця. Постінфарктний кардіосклероз».



«Коли вже у соборі дізналася про коронавірус, попросила всіх піти і залишилася сама»

У морзі Тетяні Тимчак, за її словами, сказали, що оскільки померлий – пацієнт інфекційної, біоматеріали на виявлення коронавірусу передаватимуть до Києва, а аналізи будуть приблизно через 6 днів.

«Нас спитали, де будемо хоронити і чи будемо відспівувати. Патологоанатом наголосив, що тіло обробили знезаражуючим розчином і помістили у герметичний мішок. Я це бачила і сама. Сказав, що хоронити маємо у закритій труні. Мовляв, щоб перестрахуватися, оскільки аналізи не можуть зробити швидко. Ввечері, приблизно о 17 годині ми забрали тіло і повезли для відспівування в храмі», – розповідає жінка.

Вже перебуваючи у соборі на заупокійній службі, Тетяні Тимчак зателефонували і запитали, чи знає вона про виявлення після смерті у її чоловіка коронавірусу: «Мені повідомила не санстанція, не морг, не інфекційна, не посадовці чи ще якісь уповноважені на це люди. До мене просто подзвонила знайома і запитала, чи я про це знаю.

У мене був шок. Поруч була моя подруга, племінниця, ще декілька людей. Я попросила усіх піти і залишилася в церкві одна. Ніби через призму якогось жахливого сну я продовжувала слухати заупокійні молитви, а на ніч ми залишили мого чоловіка у храмі самого. Тобто фактично через годину після того, як ми забрали тіло в собор, стали відомі результати аналізів, які, як виявилося робили у лабораторії в Луцьку. Але довідку про позитивний лабораторний тест на коронавірус мені ніхто так і не надав, я лише бачила довідку про перший негативний тест, який робили в інфекційній лікарні.

До нас додому зі мною у ту ніч поїхала моя подруга Галина Ільчук. Вона єдина, незважаючи на усе, не злякалася бути біля мене усі ці дні. Я не знаю, чи змогла б пережити усе це пекло сама у своєму спорожнілому будинку. Наша донька – у Польщі, й через ті обставини, які сьогодні маємо, не змогла приїхати попрощатися з батьком».

«Відповідей на безліч питань я не маю і досі»

Наступного дня, 31 березня, в 11 годині мала б відбутися панахида за Орестом Панасовичем й прощання з ним згідно з усіма християнськими звичаями. Але його дружині довелося забирати тіло із собору з самого ранку й хоронити його на кладовищі одній, лише за допомогою представників ритуальної служби.

«Ви тільки уявіть, свого чоловіка, у якого величезна кількість колег, друзів, людей, які його неймовірно поважали, я хоронила сама. Біля кладовища нас тримали тримали три години, не дозволяли заїжджати, бо не було спецодягу, в якому можна було хоронити тіло.

Ви не уявляєте, яке я пережила пекло. Стоячи там, я не могла повірити у те, що весь той жах – з нами. Звідти я дзвонила до Янко (керівниця Волинського обласного лабораторного центру Наталія Янко – ред.), питала, чому Онищук (директор Волинського обласного патологоанатомічного бюро Володимир Онищук – ред.), в якого мій чоловік лежав добу, не знав, що аналізи будуть робити у Луцьку, чого він мені не сказав почекати трохи або везти чоловіка одразу на кладовище? Відповідей на безліч питань я не маю і досі».

Наприклад, каже Тетяна Дмитрівна, важко зрозуміти, чому, якщо у її чоловік коронавірус таки був, абсолютно у всіх людей з його близького оточення не виявили коронавірусу. Ні у неї, ні у її близької подруги Галини Ільчук, яка проводила з їхньою сім’єю багато часу, була поруч у лікарні, у морзі й у соборі, ні у водія, з яким щоденно до останніх днів в одній автівці їздив покійний, ні у персоналу поліклініки, у якій він працював, ні у його близького друга – лікаря-травматолога Ореста Менчака.

Для підтвердження своїх слів Тетяна Тимчак демонструє результати її аналізів, а також Галини Ільчук.



«Чоловіка я похоронила 31 березня. Проби для аналізів у мене взяли 3 квітня. Робили дослідження у Києві, для мене це було важливо. Результат, що засвідчує видана довідка, був готовий вже вранці 5-го квітня. Уявіть, що весь цей час переживала я і мої близькі? А повідомляти нам ніхто не поспішав і далі. Лише 7 квітня наш сімейний лікар спробувала сама дізнатися результати і повідомила мені, що від’ємні. Ніхто не розумів, у якій ситуації? Невже не розуміли мій стан? Я не знаходила собі місця, як і всі ті люди, з якими я бачилася, а мені не повідомляють протягом двох днів уже відомих результатів!
Я дякую тим людям, які весь час тієї страшної невідомості усе одно не відвернулися від мене і не залишили саму. Перші дні просто ставили продукти під ворота. А моя подруга Галина Ільчук узагалі поділила порівну зі мною той весь жах і досі, як і я, не вірить у те, що у Ореста Панасовича – коронавірус.

Я дякую отцю Олександру Безкоровайному, який, незважаючи на ту жахливу ситуацію у соборі, продовжив молитися за упокій мого чоловіка, дотримуючись усіх вимог. Він заспокоїв мене і вчинив дуже порядно.

Дякую керівнику служби похоронних послуг Володимиру Гнатишину, який супроводжував мене на усіх етапах поховання чоловіка. Бо у ситуації, яка склалася, навіть не було кому піднімати труну...

У пам'ять про свого покійного чоловіка я хочу, щоб люди знали правду. Не знаю, чи хтось колись відповість за те, що все було саме так, але сподіваюся, що у цей страшний час більше нікому не доведеться у такому пеклі прощатися зі своїми рідними», – завершує Тетяна Тимчак.

Спілкувалася Іванна РУДИШИН

На фото – подружжя Тимчаків за декілька днів до смерті Ореста Панасовича.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 14
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
який жах,боляче читати, але це наша дійсність, тримайтесь ви повинні бути сильною
Відповісти
який жах,боляче читати, але це наша дійсність, тримайтесь ви повинні бути сильною
Відповісти
Жах. Бідна жінка. Смерть чоловіка - це страшне горе... А тут ще й таке...Щиро Вам співчуваю.
Відповісти
Це жахливо! Є усі підстави для недовіри до окремих медиків луцької інфекційної лікарні, є підстави хвилюватися з приводу адекватної допомоги і дотримання лікарської етики. І потім,в такі важкічаси для всього світу та України,в зв'язку з пандемією, люди можливо від страху втрачають такі почуття як співчуття, єдність у подоланні хвороби, яеусь повагу один до одного...шановній Тетяні і всім тим,хто був поруч з нею у такі важкі хвилини,години,дні щире співчуття у зв'язку зі смертю чоловіка, батька і друга, шановного лікаря Ореста Панасовича Тимчака
Відповісти
Мабуть ще є в деяких журналістів професійна гідність і совість, якщо вони написали про біль і жах, який довелося перенести дружині покійного Ореста Тимчака.
Не можна робити сенсації на людському горі. Я звертаюся до людей- будьте милосердними. Сьогоднішній складний час дає можливість кожному з нас показати самому собі, чи гідний я бути ЛЮДИНОЮ.
Відповісти
Це жахливо! Є усі підстави для недовіри до окремих медиків луцької інфекційної лікарні, є підстави хвилюватися з приводу адекватної допомоги і дотримання лікарської етики. І потім,в такі важкічаси для всього світу та України,в зв'язку з пандемією, люди можливо від страху втрачають такі почуття як співчуття, єдність у подоланні хвороби, яеусь повагу один до одного...шановній Тетяні і всім тим,хто був поруч з нею у такі важкі хвилини,години,дні щире співчуття у зв'язку зі смертю чоловіка, батька і друга, шановного лікаря Ореста Панасовича Тимчака
Відповісти
Українська медицина , для всіх однакова!
Відповісти
Хай спочиває спокійно... там, де він зараз, немає того хаосу і психозу
Відповісти
Це дуже гарна сім'я і зараз дуже важка втрата...
Страшна ситуація, просто кошмарна, коли Людині не надають належної допомоги, бо Вона захворіла у такий "не підходящий" час пандемії- так, ніби, інші захворювання відійшли на другий план...нехай люди якось самі з них видужують, а як щось не так піде, то спишемо на цю невідому закордонну недугу.
Світла і Вічна пам'ять Оресту Панасовичу!
А Його Сім'ї здоров'я і сили!



Відповісти
Більшість працівників Волинської обласної клінічної лікарні, теж не вірять, що в Ореста Панасовича був коронавірус! Це якась жахлива помилка!
Відповісти
Тимчак, як я зрозумів, був без віруса. Без віруса й усі ті, які зним контактували в останні дні його життя. А журналістам на брифінгу в ОДА було заявлено, що він був хворий на коронавірус. Так хто понесе покарання за брехню, некомпетентність, непрофесіоналізм, елементарну непорядність, службову недбалість, моральні втрати родини?
Відповісти
Це дуже гарна сім'я і зараз дуже важка втрата...
Страшна ситуація, просто кошмарна, коли Людині не надають належної допомоги, бо Вона захворіла у такий "не підходящий" час пандемії- так, ніби, інші захворювання відійшли на другий план...нехай люди якось самі з них видужують, а як щось не так піде, то спишемо на цю невідому закордонну недугу.
Світла і Вічна пам'ять Оресту Панасовичу!
А Його Сім'ї здоров'я і сили!
Відповісти
Царство Небесне..
Відповісти
Щиро співчуваю!Знала Ореста Панасовича багато років,була його пацієнткою.Дуже боляче втрачати таких людей!
Відповісти