Момент істини, або Чому Луцьк - не Сінгапур

Через розмови про Крим, можливу війну з Росією все менше говоримо про економічно-політичні реформи. Насправді діра в бюджеті, про яку говорив прем’єр Арсеній Яценюк – не менш (якщо не більш) небезпечна, ніж війська Росії на кордоні.

Якщо Київ найближчим часом не ініціює ефективних економічних і політичних реформ, не підбере ефективних, професійних менеджерів – Україна втратить останній свій шанс на краще життя. Зубожіння людей на фоні політичних інтриг, міграційна хвиля, і – як наслідок – реальна втрата суверенітету чи й державності.

Не беруся говорити про всі напрямки реформ, зачеплю лише той, який вважаю одним з найбільш фундаментальних: децентралізація влади.

Уявімо: теперішній очільник облдержадміністрації Григорій Пустовіт, зібравши фінансових геніїв, досвідчених менеджерів і господарників, розробив план розвитку області. Реалізація цього плану зробить з Волині економічну оазу, де кредити даватимуть під 3% річних, всі охочі зможуть мати власне житло й автівки, медицина й освіта стануть на світовий рівень, а ФК «Волинь» гратиме у Лізі чемпіонів. Про корупцію і злочинність взагалі згадуватимуть, як про страшний сон.

…От пишу це – і уявляю гіркі чи скептичні посмішки читачів. І чую фрази: «Не з нашим щастям», «Нащо ото фантазувати», «Утопія» тощо…

Гірко посміхаюся і я. Але утопією описану мною картину робить не відсутність здібностей у Пустовіта. Економічно багата Волинь - утопія, бо керівники області не мають жодних інструментів для запровадження хоч якихось реформ.

Губернатор – гвинтик великої незграбної корумпованої і хворої державної машини.

Хтось скаже: так є у нас місцеве самоврядування, представники якого обираються місцевими громадами і є більш незалежними, аніж призначенці державної влади.

Добре, давайте знову уявляти. Якби виграв вибори міського голови Луцька у 2015 році Володимир Пащенко (відразу хочу заспокоїти Миколу Романюка та Ігоря Палицю: ключове слово у цій фразі – «якби»). Що би робив у такому разі Пащенко?

А він би не вигадував нічого нового, а спробував би реалізувати те, що зробили свого часу у Сінгапурі. Це місто-держава, де на початку 60-х років минулого століття імпортувало навіть питну воду і пісок, де корупція була чи не найбільша в Південно-східній Азії. Сьогодні ж це місто – зразок ефективної ринкової економіки і державного устрою. Якщо коротко (детальніше можна прочитати, наприклад у Вікіпедії), то основний секрет успіху Сингапуру, це запровадження і залізне дотримання двох принципів: рівності всіх перед законом і максимального сприяння інвесторам.

Сьогодні Сингапур – країна з одним з найнижчих рівнів корупції в світі. Я був в багатьох країнах з високим рівнем життя, але Сінгапур вразив найбільше.

…І знову – скептичні посмішки, еге ж? Які реформи на місці, які економічні дива? Місцеве самоврядування України цілком і повністю залежить від Києва. І спроби покращити життя місцевим громадам натикаються не просто на нерозуміння центру, а на його спротив.

Тому, якщо буде знайдено ефективний механізм децентралізації влади – є шанс на проведення ефективних економічних, правових, соціальних реформ на окремих територіях, що може стати позитивним досвідом для інших.

Так,я в тому числі - за ці «страшні» місцеві референдуми, по які зараз багато мови. Тільки без права змінювати політичний устрій територій чи вирішувати інші просепаратистські речі. А лише визначати економічні та суспільно правові відносини та правила гри на своїй території.