Додати запис

«Бук» чи не «Бук», а головне – чий «Бук»?

Потужна багатофункціональна система ефективного протиповітряного прикриття стала машиною смерті для пасажирів мирного авіалайнера.



5 років навчання у Київському вищому зенітному ракетному інженерному училищі, після чого ЗРК «Бук» став по-суті «рідним» - адже всебічно вивченим, та подальша служба саме на цьому комплексі закарбувала в пам’яті усі його можливості і «тонкощі поведінки». У ці дні я зателефонував кільком колишнім однокашникам – колегам, бувшим офіцерам протиповітряної оборони. Багато в чому оцінка трагедії з військово-технічної точки зору збіглася.

…Не в’яжеться формулювання «бойовики збили…». Може бути тільки «бойовики замовили», «бойовики оплатили», «бойовики доставили комплекс». Збити, здійснити пуск ракети з зенітно-ракетного комплексу «Бук» здатні виключно офіцери профільного фаху, які пройшли 4-5 річне навчання у відповідних військових вищих навчальних закладах. Даруйте за відвертість - чи то був «лівак» підрозділу, озброєного «БУКом», в бажанні заробити декілька десятків тисяч «баксів» - така собі «поточна» змова з терористами, чи то був цільовий наказ десь з російського «верху» застосувати такий комплекс по літаках ВПС України прилеглого до кодону України, чи ще якась схожа причина – відповідь знайдеться. Є перехоплені переговори терористів і є свідчення супутникового стеження. І ще є спроба замітання слідів - в тому числі намір перевезення «чорних скринь» «Боїнга» до російських лабораторій. А насправді скрині не повинні нічого показати. Тому що для літака і екіпажу все відбулось трагічно швидко. Був регламентний режим польоту – і було нищівне враження ракетою…


Так ось, щодо можливостей вразити повітряну ціль зенітно-ракетним комплексом (ЗРК) типу «Бук». Усе просто… і не просто. Щоб бути точним – «комплекс» це в дійсності сукупність кількох взаємодіючих машин-станцій на гусеничному ходу, серед яких ключовою є (далі російською, мені важко перекласти завчену технічну термінологію) СОУ – станция обнаружения и наведения. Её в сообщениях последних дней и называют «комплексом «БУК». Машина, в которой я лейтенантом и дневал и ночевал – имеет ходовую часть на базе лёгкого танка с кабиной управления внутри. Вес – около 32 тонн. Гусеничный ход и возможности трансмисси с автоматической сменой передач (практически «коробка - автомат») позволяет легко двигаться, например, по полю со скоростью 60-70 км\ч.). СОУ способна с марша развертуться и быть готовой к пуску ракет за считаные минуты. Станция несёт на себе радиолокационную систему с дальностю обнаружения до 100км. И пусковую систему с 4-мя самонаводящимися ракетами каждая весом около 850 кг.

Представте, вы сидите в кабине, а сверху над вами поворачивается, ориентируясь на цель, система весом около 5 тонн. Еффективная высота поражения «стандартного» истребителя - до 30 км. Ракета способна настичь цель, движущуюся со скоростью до 2 600 км\ч. Комплекс, ясное дело для военных целей – истребители, крылатые ракеты, низколетящие цели. Пассажирский борт – просто-таки учебная цель…


Отже – головна особливість бойової роботи «БУКа» - робота в направленому секторі, і це направлення дається «не пальцем в небо». Дається вказівка по цілі з іншої станції, яка в ході взаємодії скеровує по визначеному азимуту. Якщо пуск здійснювався з підготовленої позицій та з прилеглої російської території – все сходиться. Комплекс ефективно взаємодіє. Дальності для ураження вистачає. Інша річ – що в повідомленнях тих же російських ЗМІ одразу повідомили про збиття українського транспортника АН-26. Ймовірно, його і хотіли збити. «А давайте «Буком» стрільнемо!». Чи: «та застосуйте ви нарешті «БУК»!. Або ще так: «…переносні ЗРК скінчились. Поблизу є підрозділи з ЗРК «БУК». Працюємо!...».

А далі – я б не перебільшував рівень фахової підготовки того екіпажу. Могла бути і трагічна випадковість – «Боінг» пролітав випадково. Це не знімає, ясна річ, відповідальності.

Наприклад: намагались навести на військову ціль. Транспортний літак повинен був йти нижче, і з відносно з невисокою швидкістю – 400 км\год. А це значить, що його розпізнати важче – відмітка на екрані нечітка, заважають в тому числі і хмари, а якщо ціль летить на мінімальний висоті, то «наводку» дають і дерева, і висотні споруди. А тут – чітка, як на тренажері відмітка: рівномірний політ пасажирського борту на «комфортній» висоті. Легкий захват цілі і «радісний» пуск – поцілили, значить отримали очікуваний куш.

Щодо системи розпізнавання «свій-чужий». Під час несення бойового чергування ми регулярно (через добу-півтори) отримували оновлення секретних кодів для введення в систему.

Ці коди дозволяли розпізнати «свого» і не поцілити в нього в разі бойового застосування комплексу. Якщо код своєчасно не ввести – усі цілі автоматично розпізнаються як «чужі». А значить – по ним можна пускати ракету. Направлений вибух, який здійснює ракета з «БУКу» при наближенні до цілі (пряме попадання не потрібне) просто руйнує повітряний об’єкт. Ймовірність ураження – за тактико-технічними характеристиками - до 90%.

Ще один технічний нюанс – власне кнопка «пуск». Її не натиснеш без спеціально ключа – це реально металевий ключик, яким знімається блокування системи пуску. Про місцезнаходження цих ключів знали лише окремо узяті відповідальні особи. Ці ключі бачили лише під час бойових полігонних навчань, і то безпосередньо перед стрільбою. В разі захоплення частини передача таких ключів в принципі неможлива – якщо тільки не має місце зрада.

Міг бути здійснений пуск з території, прилеглої до зони конфлікту, з постійних позицій зенітно-ракетної бригади ? Так, міг. Але ж бачимо докази того, що терористи радіють у своїх телефонних розмовах, що вони отримали «БУК». В принципі – для наведення на ціль напрямок сектора пошуку можна визначити і по компасу – якщо знати розташування аеродрому з авіацією українських ВПС. Тобто, локально обійтись без додаткового цільового керування. Потрібно б знати і приблизний час прольоту потенційної цілі: безперервна робота систем ЗРК – локаційної та пускової – забезпечена газотурбінним двигуном, яка потребує 100 літрів пального в годину, і довга безперервна робота ускладнюється дозаправкою.

Отже підготовка операції точно велась. Ще раз підкреслю – оперувати можливостями «БУКу», проводити бойову експлуатацію здатні виключно підготовлені профільні військові фахівці. А оті «бойовики» - замовники, або ж їх виставляють такими бравими замовниками кремлівські «ляльководи». Повідомляється, що машина, з якої був здійснений пуск, вже зникла за кордоном України. Можна погодитись з припущенням, що і машині, і її екіпажу недовго бути на цьому світі.


Технічні деталі, які захотілось викласти, сподіваюсь, допоможуть зорієнтуватись у потоці «експертних оцінок», які нині наповнюють ефір. Не маю жодного сумніву, що встановити 100% правди у тому, хто збив «Боінг», можливо в найближчі часи – нехай дні. Хто б там – чи «бойовики» чи їхні «патрони» не робив спроби перешкодити розслідуванню.

Дмитро Ураєв
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
США точно не известно кто сбил малайзийский Boeing и они не располагают доказательствами причастности России к случившемуся, сообщает The New York Post со ссылкой на заявление представителя американской разведки.

"Мы не знаем, кто нажал на кнопку... Мы не знаем имя, не знаем звание, мы даже не уверены на сто процентов в национальной принадлежности... Самое правдоподобное объяснение - что это была ошибка, и ракета была запущена плохо обученным экипажем", - сказал представитель разведки.
Відповісти