Нами маніпулюватимуть, доки ми вестимемося на провокації

Я довго не могла зрозуміти: для чого існують такі сайти, як, наприклад, «Репортажист» з вигаданими новинами.

Щоб заплутувати людей? Щоб вивести на чисту воду журналістів, які не перевіряють фактів?

І от днями я зрозуміла. Можливо задумували його й подібні все ж з іншою метою, але явище фейкових новин дуже яскраво демонструє рівень печерності українського населення. Навіть серед найосвіченіших його представників.

Як здобути голоси? Сказати людям те, що вони хочуть почути.

Основні українські політичні гравці добре знають: варто підняти дискусійну тему, як електорат сам почне чубитися і переведе усе в політику. І залишиться лише вдало скористатися ситуацією.

Чого варті хвилі обговорення двомовності, законності гей-шлюбів, того ж побиття журналістки. Подібні провокації падають на благодатний грунт української ментальності.

Чим більш нереальною виглядає новина, тим більше люди у неї вірять. І, на привеликий жаль, не хочуть бачити того, що відбувається насправді.

Як людина, яка уже 8 років вариться в котлі українського телебачення, мушу сказати: усе, що ми бачимо на тб – на 90 % вигадка! Усе! Реаліті-шоу, проекти журналістських розслідувань, а особливо тб-проекти, які обіцяють «нарешті розповісти шокуючу правду». І навіть новини!

Що підштовхнуло мене про це говорити? Одна майже непомітна тема у Facebook. Одна з моїх соц-френдів щиро обурювалася заяві Маші Гессен про «справжні» наміри лгбт-спільноти світу.

Її обурення не дивне. Дівчина явно дуже порядних і, я б сказала, релігійних поглядів. І це добре. Але спочатку про саму заяву.

Маша Гессен – відома російська журналістка та письменниця, але навіть більше вона відома, як людина, яка бореться за права геїв в усьому світі, а особливо у Росії. Так ось інтернет вибухнув, коли у блогах та на сторінках соцмереж з*явилася її цитата:

"…Но ничуть не менее очевидным мне кажется и то, что институт брака не должен существовать. (Бурные аплодисменты) Об этом сложно думать. И сложно это в частности потому, что сама борьба за право на однополые браки требует от участников, чтобы они кривили душой о том, что мы сделаем с этим правом, когда получим его. Мы утверждаем, что институт брака не изменится. Это неправда. Институт брака изменится, и он должен измениться…"

Люди консервативних поглядів одразу розгледіли тут таємну змову геїв зруйнувати нормальні людські цінності. Зокрема й усі, хто коментував цю цитату у моєї фб-френдки не на жарт обурилися.

Потім я бачила ще кілька посилань на цю цитату. Люди погрожували спалити авторку, вимагали вигнати усіх ЛГБТ геть з нашої «праведної» батьківщини, погрожували гнівом Господнім і т.д.

Сама Гессен, як заявила на своїй сторінці, бачила біля 450 таких цитувань у різних ЗМІ.

Люди повелися! Значить тепер чим жорсткішою буде критика заяви, тим більше кліків буде мати матеріал. Все до геніального просто!

Але що було у цій ситуації найцікавішим, так це повний текст самої заяви. Його на своїй же сторінці пропонує до прочитання сама скандальна заявителька:

«Выступление было частью дискуссии с участием Джанетт Винтерсон, Дениса Алтмана, Бенджамина Лоу и меня, то есть четырех ЛГБТ-писателей, во время Сиднейского книжного фестиваля.

Лоу, который выступал передо мной, сказал, что живет со своим бойфрендом 10 лет и добавил: «Я бы предпочел, чтобы меня переехал горящий автобус, чем жениться на моем бойфренде». Его критика института брака касается в основном дороговизны свадеб.

«Бен, если вы считаете, что жениться — дорого, попробуйте развестись. (Смех в зале.) Ответ на вопрос, должно ли у однополых пар быть право на брак, кажется мне самоочевидным. Но ничуть не менее очевидным мне кажется и то, что институт брака не должен существовать. (Бурные аплодисменты) Об этом сложно думать. И сложно это в частности потому, что сама борьба за право на одномолые браки требует от участников, чтобы они кривили душой о том, что мы сделаем с этим правом, когда получим его.

Мы утверждаем, что институт брака не изменится. Это неправда. Институт брака изменится, и он должен измениться. И, повторюсь, мне вообще не кажется, что он должен существовать. Мне не нравится говорить неправду о своей жизни: когда я совершила каминг-аут 30 лет назад, это было не то, что я имела в виду.

У меня трое детей. У этих детей пятеро родителей, плюс/минус. И я не понимаю, почему эта ситуация — с пятью родителями — не должна быть зафиксирована юридически. Я не понимаю, почему из этих пятерых надо выбрать двоих и санкционировать только этот союз.

И эта группа из пяти родителей, кстати, делится на две группы по три человека по разным признакам, включая гражданство».

Ведущая: "Кажется, вам следует пояснить. Вы женились в Массачусеттсе...".

«Я женилась в Массачусеттсе на российской гражданке. К тому времени у нас уже было двое детей: одного мы усыновили, вторую я родила. Спустя пару лет мы расстались. Спустя еще пару лет я познакомилась с женщиной, которая стала моим партнером. Она совсем недавно родила ребенка. Биологический отец этого ребенка — мой родной брат. Биологический отец моей дочери живет в России, и мой усыновленный сын тоже считает его своим отцом. Таким вот образом пятеро родителей делятся на две группы с разными гражданствами».

Винтерсон: «Сразу видно, что вы пишете о математике». (Смех)

«В общем, мне хотелось бы жить в такой юридической системе, которая способна отражать эту действительность. И мне кажется, это несовместимо с институтом брака».

* * *

Відчуваєте різницю? Якщо так, тіштеся, можете приписати себе до числа розумних людей, які одразу відрізняють провокацію від реального скандалу. Б

езперечно, позиція Гессен і досі (тобто навіть в сучасному суспільстві) вважається певною мірою про вокативною. Але різниця між вирваною цитатою та повним текстом, як на мене, просто колосальна.

Ще не зрозуміли про що це я? Наведу ще один приклад. Кілька місяців тому я прийшла на стажування на телеканал, на якому дуже хотіла працювати. Мені тоді здавалося, що це останній в країні осередок журналістики за стандартами: «чесно, незалежно, об’єктивно». Претендувала я там на посаду регіонального редактора.

Суть роботи була в наступному: приймати сюжети з регіонів і переписувати їх так, щоб вони були цікавими не тільки мешканцям того регіону, але й усій країні.

Одним з перших завдань стало редагування сюжету про щеплення. Йшлося про маму, чию дитину не беруть у садок без щеплень. Та історія ще на початку видалася мені висмоктаною з пальця. Бо насправді мама не достатньо, на мій погляд, зробила для того, аби її малюк таки отримав право відвідувати заклад. Натомість вперше почувши відмову одразу пішла до журналістів.

Я переписала його так, щоб він виглядав трошки жвавішим. Але, звісно, оскільки я була лише стажером, то переписувала я його постфактум. Тобто уже після того, як він був у ефірі.

І мені, звісно ж, стало цікаво, чи відповідає моє бачення матеріалу стандартам каналу.

І що ви думаєте я побачила? Я побачила сюжет, який починався зі слів «Епідеміологи б’ють на сполох! У такій-то області через відмови від щеплень перевищено епідеміологічний поріг» і далі за класикою йшлося про кошмар-кошмарський, який уже настав, а ми його і досі ще не помітили.

Ще одна історія, так щоб уже остаточно було зрозуміло.

У пошуках роботи відвідала й ще одну цікаву редакцію. Проект на одному з каналів, який обіцяє розкрити всю правду про те, що ми їмо, одягаємо і використовуємо. Ну і, звісно ж, ця правда така, що ви будете в шоці.

Отже чекаю я співбесіди. А за сусіднім столом відбувається вичитка сценарію чергового випуску. Розмова редактора (Р) і авторки (А):

Р: - Ти тут вказала назву вірусу, а до яких наслідків він може привести?

А: Та особливо ні до яких, просто вважається, що це легеневий вірус. Може там покашляти трохи.

Р: Ти що взагалі? Я ж казала тобі, ми маємо налякати! Напиши так: «Це вірус всього за 2 тижні перетворить ваші легені на місиво!»

Як виявилося потім, проект пишуть за стандартами та під керівництвом москвичів. Про російську експансію на українському ТБ – це окрема тема і ій я теж якось присвячу матеріал. Але повернімося до наших баранів.

Український глядач, як у Древньому Римі, вимагає видовища. Про що ж говорити, як не про останні шокуючи новини по ТБ? І ті, кому це вигідно, дуже вміло цим користуються.

Найперше, власники теле-бізнесу. Відео-продукт повинні дивитися. Тому байдуже, що там будуть розповідати, аби лише зачепити глядача.

Особливо зручно, коли на це ще й піде мінімум часу та зусиль. Тому чимало проектів, скажу по секрету, просто винаймають акторів, аби ті розповідали надзвичайні історії.
Швидко, зручно, а головне з драматургією!

А по-друге, таке явище надзвичайно вигідне політикам. Вони кидають нам псевдо-факти, як кістку собакам. І ми задоволено її обсмоктуємо за вечерею, у транспорті і на роботі.

І доти, доки ми у всю цю лапшу віримо, нами продовжуватимуть користуватися. Тому я закликаю, люди, будьте реалістами! Повірте нарешті, що чим більше ви вірите, тим більше вас дурять! Пора уже знімати рожеві окуляри.