Що писали про Голоби 90 років тому. РЕТРОФОТО

Сьогодні хочемо поділитись із нашими читачами враженнями про селище Голоби Ковельського району Волинської області за 1928 рік.

90 років тому Голоби були селом, яке відносилось до Ковельського повіту Волинського воєводства.

В краєзнавчих публікаціях поч. ХХ ст. появу Голоб відносили до XVI ст. Згадували про те, що в ті часи на місці де були Голоби знаходився великий ліс, в якому водилось багато диких тварин, а це зубри, ведмеді та ін. Залишки цього великого лісу існували в кінці ХІХ століття, а саме «навколо села шуміла велика пуща, а село посеред тієї пущі було як острів». В ті часи напади диких тварин на свійських були частими випадками.

Пізніше ліси навколо Голоб були вирубані, а та земля віддана для будівництва колоністам, які швидко звели свої господарства. Через Голоби проходив тракт в напрямку із Ковеля до містечка Мельниця. Також в Голобах знаходилась станція Південно-Західної залізної дороги.

Про землю в Голобах 90 років писали, що є вона не дуже родюча, адже на південь тут піски, а на північ – глиняні грунти. Також не вистачає рік. Лише за 6 км знаходиться доплив Прип’яті-Стоходу, але це аж на кордоні Ковельського та Луцьких повітів.

Воду із під землі мешканці Голоб добували тоді вже за допомогою помп. За 1,5 км на захід від Голоб знаходилась криниця під назвою «Бездонна». Про неї існує багато легенд.

Перша, розповідає про появу криниці. Якось чоловік копав картоплі й з-під землі почала бити вода, яка могла затопити місцевість. І допоміг вирішити проблему один місцевий, який порадив закрити отвір в землі вовною. З усіх-усюд принесли люди вовну і так врятували від затоплення Голоби.

Друга легенда розповідає про те, що вище згадана криниця ніби з’єднана була підземним каналом із озером, яке знаходилось від Голоб за 18 км. Чому так вважали люди? За переказами старожилів, колись до криниці впала худоба, усі думали, що вона втонула, а потім її знайшли біля вище згаданого озера.

Більшість будинків у Голобах у 1920-х роках були збудовані до Першої світової війни, вони дерев’яні та криті соломою. Через те, що будинки були зведені із ненадійного матеріалу, в Голобах дуже боялись пожежі. Одна із найбільших пожеж відбулась у 1927 році, тоді було знищено будинки та стодоли із збіжжям в селі в багатьох родин.
Гості, які приїздили в Голоби в 1920-х роках, зауважували, що головною окрасою села є «кам’яна церква під характерним зеленим дахом, збудована в східному стилі в 1783 році за Людвіка Вільге». Навпроти церкви знаходився високий, критий костел.

В 1920-х роках основну кількість населення Голоб складали українці та євреї, поляки були в меншості. На середмісті в Голобах в основному проживали євреї, вони були власниками близько тридцяти магазинів.

Як підсумок про Голоби міжвоєнного часу писали, що з таким приростом населення, який відбувся після Першої світової війни, бути їм за двадцять років містом. Тобто пророкували, що містом Голоби мали бути в 1950-х роках.

Тетяна Яцечко-Блаженко


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!