Володимир-Волинський Брежнєв

Кожна людина любить повторювати свої вчинки та слова. Приміром, пластинка у патефоні Володимир-Волинського міського голови Петра Саганюка постійно надривисто кричить одне питання: «що ти зробив для міста?».

Чуючи це мислячі городяни, крутять пальцем біля скроні і просто спостерігають, як «сильна команда» потроху втрачає залишки здорового глузду. Варто лишень пригадати коментарі та інтерв’ю міського голови, якими рясно наповнена місцева преса. І з них стає зрозуміло, що політичне словоблуддя - головний козир багаторічного мера.

Ще у січні 2013 року, коли екс-президент Янукович приїздив у Зимненський монастир, мер на оперативній нараді казав: «Перебуваючи в одному автомобілі із Віктором Федоровичем Я МАВ ЧЕСТЬ з ним поспілкуватися, і варто відмітити, що НАШ ПРЕЗИДЕНТ був задоволений станом справ у місті, тому значних зауважень до нас не було» (газета «Володимирський Експрес» №2 від 10 січня 2013 року).

А вже зараз мер каже, що Янукович бандит і що навіть його портрету у нього в кабінеті не було. Тільки ось це фото свідчить про інше.


(http://www.voladm.gov.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=3526).

На фото чітко видно, що прийом громадян тодішній перший заступник голови Волинської ОДА Олександр Башкаленко проводить у кабінеті Володимир-Волинського міського голови.

Поруч на столі портрет Януковича. Тож чи був портрет у кабінеті Саганюка?

У газеті «Володимирський Експрес» від 27 лютого 2014 року Петро Саганюк каже, що він за очищення: «Я виступаю за люстрацію, щоб рано чи пізно викрити усіх, хто примазався до нинішнього майдану. Уже прийшла пора спитати за що побудовані дачі, придбані магазини, автомобілі та шикарні будинки, починаючи з 90-х, коли країна жила практично у розрусі. Не лише у міського голови, а у всіх». Тобто, виходить, що все вище перераховане у міського голови є?

Можливо, мер незліченних багатств і немає, але у його родині вони таки є. Варто лишень пригадати минулорічне інтерв’ю його сина Руслана Саганюка, дане кореспонденту газети «Місто вечірнє», де він згадує про нерухомість в Арабських Еміратах, про колекції коньяків та вироби Фаберже. Від переліку цих багатств аж дух перехоплює і мимоволі в голові виринає сумнозвісне Межигір’я. Бо це ж який підприємницький хист потрібно мати, щоб не володіючи підприємством, яке хоч щось виробляло, заробити такі статки. Але багато хто зі мною погодиться, що вихвалятись багатством у злиденній країні – аморально.

Останній звіт міського голови і те, що відбувається в місті, теж наштовхнули на деякі роздуми.

Прикро констатувати, але Володимир-Волинський Революція Гідності оминула. Депутатський корпус міської ради застряг у минулому. Більшість міських обранців навіть на 1% не зрозуміла, чому народився Майдан. Таких потрібно списувати. Раз і назавжди. Списати як колись на початку 90-х списували томи Леніна. І списати їх може тільки люстрація. Бо я, наприклад, не можу зрозуміти як може сівач зерен знань вчитель, з тимчасовою приставкою депутат, виправдовувати неетичну поведінку та вчинки хама? Можна собі тільки уявити чому можуть навчити такі педагоги, які заперечення брехні вважають зрадою. Ті, хто має гідність, не аплодують дебоширам на звітах-збіговиськах, а еволюціонують, зростають душею, стирають пропагандистські стереотипи.

В нових політичних реаліях зберегти своє місце, бажано без втрат, хоче кожен політичний пітекантроп. А найбільше той, хто має що зберігати. І ось це інстинктивне бажання зберегти свою шкуру стає сильнішим за здоровий глузд. Тому й продовжується консервування свідомості електорату шляхом промивання мізків про незамінність і про відсутність достойної кандидатури на посаду міського голови. Браво!

Справа Брєжнєва у Володимирі-Волинському живе й понині. Його вісімнадцятирічне правління для одних стало «епохою застою», а для інших «золотою добою». Наше місто під чітким керівництвом Петра Саганюка теж невпинно наближається до позначки 18…

Тепер кожному чиновнику варто зазубрити, що усі їхні слова – і правдиві, і брехливі, слухають не лише люди на вічах та звітах, але й чують їх і там, на небесах. І слухають їх Герої Небесної Сотні. Вони уже безмовні, але пам’яті їхньої достойні не всі чиновники. Особливо ті, яким активісти Майдану публічно дарують будьонівки.

То може час згадати Маркесову «Осінь патріарха»: «Насититися владою неможливо не тільки до кінця нашого світу, але й до кінця усіх інших світів».