Був репресований, а став реабілітований

Минуло два роки –це був час приниження, знущання,обшуків, одягання наручників тощо.

Настав час і з мене зняли всі обвинувачення .

Прочитав свої публікації у ВолиньPost: “Кримінальна подяка професору від влади” і “Роздуми професора медицини в наручниках”

Миттєво думка опинилась на Евромайдані і подумав, що мої проблеми дріб’язкові порівняно з тим що відбувалося там .На Майдані я був тричі. Поклав квіти в честь пам’яті загиблих Небесної сотні, де навічно вписані волиняни ……… .Згадав сміливих волинян, О Пирожика і І.Гузя та М. Москвич і П.Данильчука, які на Волинському майдані боролися проти злочинної влади. Сам про себе подумав – як можна віддячити цим людям загиблим та живим –якби не вони я міг бути у в’язниці 8 років,на чому наполягав прокурор волинянин Д.Шубін.

Промайнула постать слідчого прокуратури А Лизуна, який цинічно нагло заявляв мені, ветерану праці та дитині війни “Ми ще не таких ломали”. Я задав собі сам питання, а може я дійсно в чомусь винний і проаналізував свій життєвий та творчий щлях на Волині.

В 1993 році мене запросили створити медичну освіту на Волині.

Створив медичний факультет при універистеті завдяки мудрим керівникам В. Блаженчуку та А. Кривицькому, які надали мені житло, як науковцю, але на жаль прийшла нова влада і віддала цей факультет на Галиччину незважаючи на те, що на Волині було все: прекрасна матеріальна база обласної лікарні та міської клінічної лікарні , понад 50 фахівців, які мали наукові звання з медико-біологічних дисциплін.

Для громадськості нове кервіництво сказало- немае бази, нема фахівців для вищої освіти .А сьогодні могли б мати понад 1000 фахівців з вищою медичною освітою, які працювали б на Волині та зберігали здоров’я своїх земляків

Після переводу факультету на Галичину я міг продати виділене мені житло та поїхати, але вирішив зробити щось фундаментальне та потрібне для Волині.

У 1996 році створив Приватний Луцький біотехнічний інститут, як філіал Міжнародного науково- технічного універистету .Знову на моєму шляху зустрівся мудрий керівник Кривицький А., який без всяких корисливих цілей сприяв розвитку приватної вищої освіти на Волині. За період з 1996 по 2012 роки створено студенське містечко : навчальний корпус, гуртожиток на 100 місць, ідальня, спортивний комплекс та побудована перша в західному регіоні православна церква .Для створення такого студенського містечка НЕ БУЛО ВИДІЛЕНО ЖОДНОЇ КОПІЙКИ З Міжнародного науково- технічного універистету хоча УСІ ФІНАНСОВІ ДОМОВЛЕНОСТІ З МОЕЇ СТОРНОНИ БУЛИ ДОТРИМАНІ ( про що свідчать регулярні банківські платежі до центрального вузу ).

Луцьким біотехнічним інститутом під моїм кервництвом підготовлено понад 2000 фахівців з різних спеціальностей, які є актуальними на ринку праці. Зекономлено для держави 75 млн. гривень, оскільки підготовка одного фахівця цих спеціальностей обходиться державі 10 тис.грн в рік, створено було робочі місця більш ніж для 100 волинян, сплачено в бюджет біля 10 млн гривень податків.

В цій ситуації я використовував надану державою спонсорську допомогу .Все що було створено мною залишиться людям, які повинні вміло це використовувати на благо нашої незалежної України.

Визнаю, що у фінансово-господарській діяльності міг допустити неточності, але я вважаю, що при цьому ніякого злочинного умислу НЕ БУЛО .Я ні в кого не забрав бізнес, та нікого не обманював.

Наступив 2012 рік. Нащадки покійного керівника Київського МНТУ ім. Ю.Бугая вирішили рейдерським шляхом приватизувати майно, яке належало до створених мною підприємств та, навіть, забрати особисте майно. За лобіюванням судді ВГС України А.Демидової було сфальсифіковано 6 судових справ по позбавленню майна .Сама суддя А Демидова головувала на цих засіданнях, щоб завершити ці злочинні дії .На підставі цих рішень проти мене порушили кримінальну справу за використання службових повноважень в корисливих цілях .Проти дружини –пенсіонерки -жертви політичних репресій ( 1948-1953 років) порушили кримінальну справу ( спонсорство шляхом залякування студентів перекваліфікували на хабарництво, не зхважаючи на те, що вона в інституті не працювала ( що свідчать записи в трудовій книжці).Слідчі прокуратури А.Лизун та Шубін Д. отримали команду “ФАС” ТА ПОЧАЛИ РОБОТИ СВОЇ ЧОРНІ СПРАВИ. Було заблоковано усі рахунки, втому числі пенсійні, що заборонено чинним законодавством. Позбавлено ліцензії Володимир-Волинський медико-технічний коледж, який готував медичних фахівців для сільських районів на межі з Польщею ( за статистичними даними мешканці цих районів живуть на 5-7 років менше ніж їх сусіди за Бугом).

За період 2012 -2014 років відбулося більше 20 судових засідань де приходилося доказувати свою невинність .Я звертався в усі відомі державні правоохоронні судові органи та отримував відписки .Більше 10 народних депатутів до яких я звертався радили мені “Шукай вихід на СІМ’Ю”.

Сьогоді я думаю про керівництво нашої держави.

Президент Янукович В. обіцяв “Я почую кожного”, але нажаль він мене не почув та виїхав з країни.Не почули мене і мністр внутрішніх справ Захарченко В., прокурор Волинської області Парака А., губернатор області Климчук Б. У мене нема образи Бог ім дав таке мислення за що і сьогодні вони і розплачуються.

У мене немає образи на людей з яким я працював, дав можливість захистити дисертацію, дав постійну роботу всій сім’ї та їх цілій родині – це сім’я Гнатюків , які сьогодні очолюють створений мною вуз ,якому і віддав свої 20 років життя. Про їхню недолугізть і низість я відчув коли вони мене перевели на посаду двірника у вузі ,який я створив БОГ ЇМ СУДДЯ

Надійшли на думку слова письменника Г.Мединського “Вбивцю можна зрозуміти, но не пробачити, негідника не можна зрозуміти та неможна пробачити”. На мою адресу були звинувачення, що я злочинним шляхом заволодів майном, яке належало нащадкам Бугая.Ю .

В судді я доказав, що не винуватий, бо діяв згідно чинного законодавства: мав дозвіл придбати майно згідно умов статуту, за рішенням зборів засновиників, нотаріального посвідчення.

Всі ці законодавчі акти були не враховані при порушенні кримінальної справи .

Ось мені стало і зрозуміло, що за таку не справедливість постраждали тисячі інших громадян , що і сприяло вибуху громадського протесту на Майдані.