Про раннього Лучика і пізнього Калахана

Прочитав допис Анатолія Котлюка про УКРОПне свято марнотратства.
Колега пише: замість того, аби віддати гроші на АТО, Палиця і Товстенюк позавішували місто біл-бордами і провели пишну партійну конференцію. 

Риторика не нова. Може, я і не писав би цих рядків, якби Анатолій поділився своїми міркуваннями деінде. Але зробив він це на сторінках ВолиньPost – видання, яке завжди намагалося поширювати думки збалансовані, а проблеми висвітлювати з різних боків. Тому дозволю собі відреагувати на допис колеги.

* * *
Дорікання «не трать гроші, а віддай їх на АТО», як і «чому ти не в АТО?» - популярний «наїзд» з перших днів війни на Сході. Ним розкидаються при першій-ліпшій нагоді політичні опоненти і просто недруги, ним погрожують чиновники («от зараз як відправлю тебе в АТО!»), ним маніпулюють і очорняють.

Але поміркуйте: чи стали ті, хто так часто дорікають марнотратством іншим, самі тратити менше грошей? Толік, ти перестав купувати морозиво, пиво і чіпси? Здаєш одну з кімнат своєї квартири студентам, віддаючи гроші на АТО? Продав свій велосипед і гроші віддав на АТО? Ти знаєш багатьох, хто продав свої дорогі машини, квартири, бізнес, віддавши гроші на АТО? Відмовилися проводити весілля і дні народження, не купують коханим квіти і не водять їх у ресторани?

Чи може засновники твого видання сказали: хлопці і дівчата, а давайте ми не будемо вам купувати дорогий фотоапарат і іншу техніку, платитимемо кожному на 1 тисячу гривень менше (а одного взагалі звільнимо!) – а гроші будемо віддавати на АТО?

Вибач, Анатолію, якщо образив чи втрутився в особисте – але я просто хочу підкреслити абсурдність і маніпулятивність твоєї тези «віддай гроші на АТО». Ти ж не будеш заперечувати, що структура, в якій ти працюєш, претендує на не менш прискіпливе публічне обговорення, аніж та, яку ти критикуєш?..

* * *
Звернуся не лише до Анатолія, а й до всіх колег. Я розумію, що вибори, що «жнива». Але давайте поважати професію. Є у вас завдання «вкусити» Палицю? Прочитайте, як це робили свого часу Андрій Лучик (до певного моменту) чи Андрій Калахан. Ранній Лучик і пізній Калахан писали не про те, як Палиця тратить гроші. Вони писали про те, як він їх заробив. Погодьтеся, це набагато більш цікаво, фахово і показово. Але так: набагато більш складно. Бо факти треба шукати, а не писати очевидне. Бо розслідування треба проводити, а не гратися у популізм.

І навіть якщо я не правий, і поштовхом до того, щоб за чотири тижні до виборів почати активно критикувати окремих суб’єктів виборчого процесу, стало благородне бажання сказати правду, - все-одно, колеги, погодьтеся, що від нас чекають набагато більшого, аніж банального і очевидного «дивіться, який він нехороший».