Бандерштат: передісторія, роки, тенденції

… сьогодні, 2 серпня, за день до початку 6-го Бандерштату, на території кінно-спортивної школи у центральному парку Луцька, почала встановлюватися фестивальна сцена; символічно: закладається фундамент дійства;

за менше ніж добу в нашому місті стартує по суті найпатріотичніший фестиваль країни, завдяки якому дуже і дуже багато моїх ровесників з усієї України відкрили для себе Волинь та Луцьк зокрема;

відповідальність ще та: що там казати, навіть писати зараз відповідально, бо хочеться сказати про все і водночас «не наліпити» всього на купу; але спробую, злегка і ненав’язаливо; можливо місцями грубо і неотесано, але то вже нюанси.

Передісторія

А починалося все у 2006-му році: разом із колегами ми надумали провести музичний фестиваль. Але не просто фестиваль, а фестиваль ідейний і тим частково новий для на той час фестивального руху України. Ще не було ні найменшого уявлення про те як це зробити і що для цього потрібно, але була назва: стилізований шмат творчості культових Гадюкіних – БАНДЕРШТАТ. Ми знали чого хочемо – модерно пропагувати українську історію та її героїв, проборюватися за здоровий спосіб життя і шукати однодумців. Справа складна і важко підйомна, якщо за спиною відсутній хоча б якийсь досвід організації подібних дійств. Вже перший Бандерштат показав: не все, що ти обіцяєш, можна втілити в реальність.

Роки

2007

То був наш центральний парк і теперішнє місце проведення Бандерштату. То був вересень і три переноси фестивалю напередодні. Відсутність потрібних грошей і як результат - відсутність серйозних учасників сцени. Паршива погода, маленька сцена, важкослухабельний звук. Невелика кількість людей попри вільний вхід. Відсутність обіцяної літературної сцени та майстер-класів. Я в ролі ведучого: абсолютно не справився з тим, до чого в мене не лежить душа і чого я відверто не вмію робити.

Пригадую, що грали в той рік Тінь Сонця, Полинове Поле, дебютувала наша ВОДА… Пригадую слем під час виступу наших альтернативних монстрів – гурту SLAP. Спогади виключно хороші, але потому пам'ять чітко зафіксувала суперпотужне розчарування у тому як минув фест.

Але з чогось потрібно було починати. Можна 100500 років займатися мережевим критиканством, але підірвати свою дупу зі стільця і почати щось робити – справа зовсім іншого ґатунку і рівня своєї життєвої профпридатності.
2008

Наступного року ми суттєво вдарили по масштабу фестивалю: переїхали до Гаразджі, спромоглися на велику сцену і якісний звук. Спромоглися на Кому Вниз. У той рік чимало фестивалів залили водою: не були винятком і ми. Пригадую, що майже весь виступ нашої ВОДИ символічно падала з неба вода: лило як з відра хвилин 30, що не завадило чималій кількості людей продовжувати відриватися під сценою.

Окрім Кому Вниз, на тогорічному Бандерштаті грали ще Кораллі, на той час жива Інкунабула, SLAP, МБП, Гапочка, – загалом близько 15 гуртів.

Пригадую, в один із фестивальних днів написав у своєму жж щось на кшталт: «ми тут фестиваль робимо, а Росія напала на Грузію».

Загалом, все минуло дуже і дуже непогано: були зустрічі з ветеранами, спортивні змаги, виставка УПА і багато чого ще, що урізноматніло фестиваль у порівнянні з першим роком. Обіцяне почало ставати реальністю.
2009

То був один із кращих фестивалів в історії Бандерштату: Гаразджа, величезна кількість людей, феєричний виступ Тартака, виконана майже на всі 100 програма, зрештою я – закоханий та щасливий))

Суперфірмовий звук від рівненського «Мажору». Качало!..)
Пам’ятаю: боді-арт, стрільбище, історична реконструкція, патріотичне тату (одна із наших ФІШОК!), польова кухня з гречкою, наметове містечко в приліску, Маузер, Роллікс, Казанцев який обізвав Положика лохом і отримав це підсрачника, пароплан, літературна сцена, фото Новена, нічна ватра…

То був перший рік, коли я разом із колегами зрозумів, - просто пропаганда здорового способу життя зі сцени – річ абсолютно недієва. Люди приносили з собою спиртне, звісно розпивали його, куражились і робили все те саме, що робиться зазвичай на інших фестивалях. А скочуватися в стандартні схеми фестивальних дійств не хотілося. Втім, до прийняття якихось конкретних рішень з цього приводу лишався ще один Бандерштат.

До слова, то був перший фест з тих, які вів у М’ячик. Як він сам писав нещодавно, з цього моменту і стартувала його потужна кар’єра як одного із найпопулярніших фестивальних ведучих в Україні.
2010

Гаразджа накрилася мідним тазом. Переїхали в Рокині. Багато простору, трохи автентики, цікавий Середюк і його куліш, невелика сцена, порівняно якісний звук, Роллікс, Тінь Сонця, наш дебютний виступ на рідному фестивалі, дощ в один із вечорів, правильні знайомства і розмахування пушкою якогось п’яного мєнта в цивільному переді мною і декількома нашими дівчатами.

Ще той рок-н-ролл)

Минулорічна програма була повторена і покращена. Денна.
То був перший фестиваль на якому ми робили все можливе, щоб на фестивалі була мінімальна присутність алкоголю: від конфіскації склотари та різних виховних бесід з тими, хто їх потребував.

Були свої зальоти, в тому числі і фінансові. Але з ситуації ми вийшли. Обіцяних беркутівців не було, фест не розігнали. Наші волонтери ходили у футболках «вибачте, наш президент ідіот». Щось таке) Опісля багато говорило про антидержавний заколот на Бандерштаті і іншу фігню, висмоктану з пальця.
2011

Новий формат фестивалю. Чіткий і вірний, на мій погляд. Платний вхід. Фактична відсутність на фестивалі п’яних мордяк, чистота на полі по закінченню кожного фестивального дня.

Найкращий Бандерштат з усіх 5-ти. Виважена музична програма. Близько 20 якісних українських гуртів. Незабутній виступ Димної Суміші і мій дует з Положиком. Літературна сцена, акустика, нічна ватра, реконструкція, круті гутірки з Шклярем та Положиком, тату і багато чого іншого. На досвіді, що називається)

Було декілька неприємних інцидентів із охороню і пост-фестивальний троллінг, але всі потрібні висновки ми зробили. Для майбутнього. Квитки виправдали себе: ми не влетіли в гроші і навіть повернули минулорічні борги.

Фестиваль став чистішим і елітнішим. Фестиваль наблизився до моїх уявлень про БАНДЕРШТАТ.



Тенденції

Не до кінця впираю, що маю писати у цій частині свого допису, але про деякі речі хочеться загадати. Чи не з самих початків існування фестивалю я майже не зважав на різних інет-бійців, які намагалися довести нам, СОБІ і світу, що фестиваль фашистський, антиукраїнський, антиантиантианти… Не готовий шукати аргументів для заперечення. Найзмістовніша відповідь з нашого боку така: фестиваль з року в рік існує, живе і розвивається. І цим все сказано.

Наразі Бандерштат є фестивальною візиткою Волині. І я цим майже горджуся:)

Не горджуся тільки окремими лучанами. Такими як телеканал «Аверс», який свого часу робив убого-тупі репортажі з фестивалю, побувавши на ньому всього один раз. Не хочу ображати нікого з тодішніх працівників каналу, але така журналістика це не журналістика – це сміття. Між тим, караван іде впевнено вперед, собачки немічно відгавкуються вслід…

БАНДЕРШТАТ-2012.

Цьогоріч ми зробимо все можливе, щоб найкращі напрацювання за роки фестивалю максимально ефективно втілилися в реальність. Запрошую!..