10 вересня 2017. Краковець, Мостиська II, Шегині. Як це було.

Я, і мій колега по правозахисній групі, Богдан Костюк, 10 вересня, разом з Волинським «Рухом нових сил» їздили в Краковець, де мав в’їхати в Україну Саакашвілі.

В 10-й годині приїхали на місце збору біля «Епіцентру» у Львові. Сформувалась колона, яка під супроводом поліції направилась в Краковець. Там вже було розбите наметове містечко людьми, що приїхали 9 вересня. Там же зустрівся зі своєю колегою з обласного відділення з Дніпра, Іриною Пупенко. В ніч на 10-те були провокації з боку тітушок, але ситуація виглядала спокійною. Напевно тому, що люди звикли до того, що влада, поліція і ті тушки з однієї сторони, а вони з другої. Звикли до того ще з часів Януковича. В багатьох поліцейських було відчуття сорому – не всім же подобається мати щось спільне з особами в спортивній формі, з відгризеними нігтями, характерним лексиконом і поведінкою. І прямо в Краковці народ перейменував тітушок в пєтушок.

Зі сцени регулярно оголошували про ситуацію на польській стороні, сам приїзд Саакашвілі з групою підтримки очікувався з 13 до 14 години. В 13.30 оголосили, що в зв’язку з присутністю тітушок (пєтушок) в Краковці можливі провокації і аби не допусти заворушень, та не постраждали люди, Саакашвілі з командою вирішив перетнути кордон на потязі Перемишль-Київ, для чого вже заброньовані місця в тому числі і для журналістів.

Всі поїхалив Мостиську II, куди мав прибути потяг. Маленьке село такого напливу автомобілів, бусів і автобусів не бачило ніколи і навряд чи ще колись побачить. На станції зібрались люди, їм регулярно повідомляли про події в потязі, потім оголосили, що в Польщі потяг зупинився, пасажирам оголосили, що поки Саакашвілі не вийде, далі не поїдуть. Зупинка міжнародного потягу разом з пасажирами на території іншої держави відбулась вперше в українській історії і народ почав нервувати. В черговий раз дно було пробите - люди, які до цього моменту думали, що влада погана, тепер зрозуміли, що влади не має взагалі, а є якісь люди в кабінетах, з неадекватною поведінкою. Стало просто соромно за Україну – це ж весь цивілізований світ дивиться і робить висновки. В 18.00 повідомили, що Саакашвілі прийняв рішення пересісти на автобус, аби потяг міг їхати далі і буде перетинати кордон в Шегинях.

Про перетин кордону в Краковці було відомо і люди в той день туди не їхали. В Шегинях життя в пункті пропуску вирувало по повній. Цей пункт чимось схожий на Устилуг – довга, центральна вулиця, в кінці якої перехід. Вся вулиця була і так забита авто, бусами і автобусами – я тільки автобусів нарахував більше 10-ти, і тут до цього всього додались всі, хто приїхав на підтримку Саакашвілі. Елементарний порядок миттєво перетворився в хаос, рух авто заблокувався в обидві сторони. Коли люди прийшли на пункт пропуску, отримали вишеньку на тортик - виявилось що пункт замінований, шукають вибухівку. Далеко було видно ще одну групу людей, заблоковану прикордонниками – це стояв Саакашвілі з групою підтримки. Сторони перемовлялись між собою по телефону, включали гучний зв'язок. Люди час від часу співали гімн України, багато прикордонників також співали разом з людьми. Було пару провокаторів, але люди не піддавались, вже мають багатий досвід. Коли хтось пробував виривати щити в прикордонників, чи провокувати по іншому, це все припинялось.

Пункт був замінований, але прикордонники вільно пропускали на територію митників.
- Там заміновано, бомба вибухне і ваші кишки порозлітаються по всій території - говорив я митникам, але вони мовчки посміхались і йшли далі. Видно нічна зміна сулила їм стільки, що варто було ризикнути своїм життям. Якраз те, що митники вільно заходили на заміновану територію пункту пропуску спровокувало людей.

В один момент група приблизно з 10 чоловік почала протискатись до центру, стало ясно, що ситуація перейде в гарячу фазу. Я сказав Богдану, що зараз буде спроба прориву. Люди були настільки наелектризовані і знервовані за цілий день тим дибілізмом, що достатньо було найменшого руху з криком, як почався прорив. Прорвавши кордон, дехто ( певно таки з числа провокаторів) почав бити прикордонників, але їх відразу відтягнули. До самих солдат агресії не було, було бажання закінчити цей ідіотизм, тому всі побігли в пункт пропуску.

Саакашвілі зі свою групою був заблокований на протилежній стороні, коли добігли туди, прикордонників порозпихали, об’єднались і всі разом рушили на вихід – почалась евакуація з замінованого пункту пропуску. Вперед набігло багато прикордонників, які заблокували вихід, але напором всю їхню шеренгу знесли, і вирвались з замінованої території. Один прикордонник впав на асфальт, по ньому пробіглись, потім самі ж люди його підняли і відвели в сторону. Далі стояли люди в невідомо чиїй формі, але видно здоровий глузд в них переміг, вони розблокували дорогу і стали вузькими, довгими колонами – люди мимо них пробігли, навіть не відреагувавши – конфлікту не було, навіщо на них кидатись, головне, що діло зроблено.

Вся маса людей з криком понеслась разом з Саакашвілі по вулиці, яка була заблокована авто. Польські туристи, які вже отримали вражень від туристичних родзинок Львова і повертались до дому, на додачу і задарма отримали вражень ще більше. Це компенсувало їм пару лишніх годин перебування в черзі, тому вони радо всіх вітали, знімали на телефони і махали руками з автобусів.

Місцеві дружно стояли на подвір’ях своїх будинків і дивились – хто його знає, коли щось подібне повториться. Контрабанда любить тишу, а тут тисячі людей увірвались в пункт пропуску, потім вирвались і з криком йдуть по вулиці. Їм було весело і сумно - весело, бо така акція проводилась вперше, а сумно, бо прикордонники таки на них відіграються за таке фамільярне відношення до себе з боку цивільних.

Далі знову була поліція і їхні авто, на них не реагували, лише в одному місці двоє накинулись на поліцейських і почали їх шарпати, але люди цих провокаторів відтягли в сторону. Коли всі вийшли на вільне місце, почався мітинг. В оточенні групи людей провели Тимошенко, пару чоловік почали кричати «Юлю геть», на них накинулись – вона ж допомагала Саакашвілі і вони затихли. Треба віддати належне Саакашвілі, як чоловікові – він спочатку попросив, аби Тимошенко пропустили до нього, а потім почав виступати. Хоча в кінці знову почали кричати проти Тимошенко.

Після короткого виступу, на якому якби підвели підсумки, а точніше зрозуміли, що невідомо, в цій ситуації робити далі, бо пройшли кордон без печатки в паспорті, всім присутнім повідомили, що Саакашвілі з командою їдуть у Львів до Ратуші. Вони сіли в автобус і поїхали, люди почали заспокоюватись і розійшлись. Для когось все завершилось, для когось все тільки почалось.

Деякі висновки:
- Притягнення людей до відповідальності можливе, але спочатку це треба зробити з чиновниками, які опустились нижче плінтуса і опустили всю державу. Якщо буде спроба посадити людей на лаву підсудних в залі суду, а чиновники залишаться сидіти в своїх кріслах, то це призведе до того, що люди порадять владі засунути всі ці кримінальні справи в одне місце і будуть абсолютно праві.
- Оцінювати поведінку людей без аналізу дій влади недопустимо, бо якось дивно виходить – прорив людей в пункт пропуску - це злочин, а зупинка потяга в Польщі – це не злочин. Чому ж тоді МЗС Польщі викликало українського посла? Якщо пункт пропуску замінований і людей не пропускають, чому прикордонники пропустили митників – митники також люди і могли дістати поранення від вибуху, або загинути.
- Українська влада в інформаційному просторі акцентує увагу на прориві кордону, а про зупинку потяга мовчить – в цій ситуації не варто розраховувати на розуміння з боку європейських держав, бо прориви кордонів завдяки нелегальним мігрантам стали в них звичним процесом, а зупинка потяга до того часу, поки один пасажир з білетом не вийде з вагона – це щось новеньке, на це варто звернути увагу.
- Якщо в цій ситуації опиниться будь-хто з український політиків, то чи зможе він зібрати стільки людей на свою підтримку?
P.S. Машиніст потяга зі своїм помічником, та бригадир з провідниками мали прекрасну можливість попросити політичного притулку в ЄС із-за тиску свого керівництва. Таку можливість втратили, повернулись в Україну і тепер їх будуть совати всі, кому не ліньки.