Інтернет-залежність – хвороба нашого часу чи задоволення постійної потреби в інформації?

Аналізувати місцеву політику справа звичайно цікава, але до певної міри невдячна – завжди зачіпаються чиїсь інтереси, погляди, дії. Тому замість того, щоб аналізувати дії влади чи опозиції на сторінках нового місцевого інтернет-видання спробую пофілософствувати на глобальнішу тему – роль мережі інтернет у нашому житті, та залежність суспільства від неї. Даний допис не є завершеним матеріалом, а швидше окремими тезами для роздумів, тому будь-які коментарі вітаються, бажано не анонімні.

Говорити про інтернет-залежність на сторінках інтернет-видання це мабуть щось схоже на спілкування людини, яка довгий час захоплювалась споживанням алкоголю у товаристві анонімних алкоголіків. Проте, я вважаю, що інтернет настільки глибоко зайшов у наше життя, що скоро поглине значну частину активних громадян, які свої благородні пориви для зміни суспільства (природного середовища і т.д.) витратять на спілкування в мережі в надії, що хтось за них щось корисне зробить.

Епоха веб 2.0. або нові медіа, що дають можливість користувачу самостійно створювати контент надзвичайно інтегрували людину в мережу, фактично стимулювали її до того, щоб вона вели подвійне життя – реальне і віртуальне. Вже зараз можна спостерігати ситуацію, коли людина, яка активно спілкується у соціальних мережах з масою людей, при зустрічі з своїми ж онлайн-друзями не має про що з ними поговорити за чашкою кави. Звичайно перевага онлайн-спілкування очевидна – воно дешеве. Не потрібно трати гроші на каву чи пиво, належним чином одягатись, робити зачіску, макіяж, просто поголитись і т.д., для онлайн-друзів це неважливо. Але чи піддаючись на всеохоплюючу тенденцію віртуального спілкування та споживання найрізноманітнішої інформації ми не перетворюємось на інтернет-зомбі?

Мабуть кожен з нас себе в душі десь втішає, що «залежність від монітора» це не хвороба, це потреба в інформації та знаннях, які дуже необхідні для досягнення успіху в глобалізованому суспільстві. Проте, провівши день чи два без доступу до інтернет, ми потім сидимо за ноутбуками набагато більше часу приносячи в жертву власний сон, відпочинок з друзями чи потреби сім’ї на спілкування.
Інтернет, а особливо соціальні мережі, стали своєрідними інформаційними гіпермаркетами, куди користувач заходить, щоб знайти щось потрібне, а виходить, як і покупець з маркету, з масою непотрібних або таких речей (в даному випадку інформації) без яких можна було б обійтись.

Звичайно, інтернет це велике благо, заперечувати цього не буду, але чи завдяки постійному користуванню ним, ми не стаємо підневільними членами віртуального суспільства, яке невдовзі може суттєво витіснити життя реальне. Якщо подивитись в майбутнє через призму розвитку інформаційних технологій, то можна припусти, що не за горами проголошення віртуальних незалежних держав з таким ж віртуальними мешканцями.

Чи дійсно ми хочемо, щоб наші діти жили в іншій реальності? Чи можливо і потрібно обмежувати себе в прийомі «інформаційної їжі»? Чи ми вже безповоротно стали інтернет-наркоманами? Хотілось би почути думки та роздуми читачів на цю тему. Проте, просив би не давати посилання на статті психологів, які намагаються інтерпретувати проблеми інтернет-залежності.

Можливо буде продовження…:)