«Моя мета – показати дорогу до вулика», – відомий луцький пасічник Володимир Дмитрук

«Моя мета – показати дорогу до вулика», – відомий луцький пасічник Володимир Дмитрук
Волинський обласний центр зайнятості спільно з клубом «Цитра» розпочав спільний проєкт – «Клуб успіху».

Перша зустріч із успішним підприємцем, головою «Бджолярського кругу», заступником голови «Гільдії медоварів України», віце-президентом Спілки пасічників України, власником закладу «Медова хата» у Луцьку Володимиром Дмитруком відбулася сьогодні, 17 грудня, - інформує Волинський обласний центр зайнятості.

«Волинь і її жителі – насправді унікальні. У своїй професійній діяльності ми зустрічаємо чимало цікавих людей, які мають яскраві історії власного успіху, вміють робити роботу з душею. Дуже багато людей зверталися до нас із проханням організувати майданчик для того, щоб цікаві підприємці могли ділитися досвідом досягнення успіху. Так у нас разом із клубом “Цитра” виникла ідея розпочати проект “Клуб успіху”. Ми хочемо, щоб успіх став ближчим до населення, щоб щоб люди могли почерпнути щось новее і цікаве для себе. Можливо, когось це надихне на самостійну зайнятість і розвиток улюбленої справи», – зазначив директор Волинського обласного центру зайнятості Роман Романюк.

Упродовж року в Україні виробляють понад сімдесят тонн меду. На зовнішньому ринку попит на нього сформувався вже давно. Найбільше цей український продукт бджільництва імпортують до Європи та Сполучених Штатів Америки. Україна – перший виробник меду в Європі та п’ятий у світі. На Волині ця галузь теж користується популярністю. Знайти істинного бджоляра непросто, однак реально. І на власному прикладі це довів, зокрема, сьогоднішній гість «Цитри».

«Свого часу я сам був безробітним. Однак знайшов себе у бджільництві і зараз просто не уявляю себе без цього. Я не агітую всіх ставати бджолярами. Лише хочу власним прикладом показати, що, якщо загоришся якоюсь ідеєю, – можна абсолютно змінити своє життя, уявлення про світ, знайти свою улюблену справу і більше ніколи не працювати, а лише отримувати задоволення від того, що ти робиш. Моя мета – показати людям дорогу до вулика», – каже Володимир Дмитрук.

За «солодку» справу чоловік взявся у 1998 році. «У мене вчителя не було. Мене вчили книжки, адже тоді не мав ні комп’ютера, ні Інтернету. Я почав шукати пасічників, із якими можна було поспілкуватися. Так поступово у нас сформувалася своєрідна спілка за інтересами, з якої згодом ми створили Братство бджолярів Землі Волинської “Ройовий стан” і з 2004 року до сьогодні ми щомісяця збираємося. Вже стали родиною і називаємо один одного братчиками», – з посмішкою розповідає пасічник.

Сьогодні Володимир Дмитрук може розповісти все про весняні, літні та осінні меди, – так-так, вони існують сезонні – про смаколики та напої з меду, різні пасти та суміші з пилком, який багатий на вітаміни, амінокислоти, макро- і мікроелементи. Також бджоляр знає все про лікувальні та косметичні засоби з меду, які виводять радіонукліди, відновлюють імунітет, лікують всілякі хвороби, зберігають силу, здоров’я, красу та молодість. А ще розкаже, як відрізнити справжній продукт бджільництва від сфальсифікованого.

«Сьогодні треба рекламувати не пігулки і лікарські засоби, а мед. Бо це справжні природні ліки. Повірте, що міцний імунітет дає не жменя пігулок, а чайна ложечка меду вранці. Мед зберігає красу, зміцнює здоров’я і продовжує молодість», – переконаний спікер.

Володимир Дмитрук щиро полюбив власну справу, він ладен розповідати про бджільництво годинами, бо знаю про нього все. Щасливий, що знайшов однодумців на Волині та зробив хобі справою усього життя.

Сьогодні Володимир Дмитрук – голова Братства бджолярів Землі Волинської «Ройовий стан», заступник голови «Гільдії медоварів України», голова «Бджолярського кругу», віце-президент Спілки пасічників України, власник закладу «Медова хата». Він не лише продає продукти бджільництва, але й охоче розповідає гостям магазину про бджолярство і мед, частує смаколиками і чаєм. «Медова хата» за шість років своєї роботи вже стала своєрідним центром культури і улюбленим місцем туристів у Луцьку.

До слова, пообідні зустрічі відбуватимуться щовівторка в клубі «Цитра». Наступною своєю історією успіху поділиться майстриня солодкої справи Оксана Гордіюк із Рожищенського району.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 4
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Стаття практично не має ніякого відношення до реальних справ у бджолярстві України. Дмитрук каже що в Україні щорічно виробляється... 70 т. меду. Абсурд!!! Україна у 2018 році виробила 100 тис. т. меду. До речі, це важко піддається обліку, тому що пасіку важко і дорого зареєструвати. Навіть голова ОТГ не знає, скільки на території його ОТГ пасік і бджолярів. А без реєстрації неможливо вийти на зовнішні ринки. По -друге, в плані експорту Україна має певну квоту на поставку меду в країни СОТ, що стримує експорт і, відповідно, виробництво. Український мед неякісний і якість його неможливо проконтролювати на вміст пестицидів. Запитайте в Євгена Дудки і голів крупних агроформувань, скільки разів на сезон вони обробляють пестицидами ріпак і соняшник? Вам потемніє в очах. А бджола - не корова, її не прив’яжеш. На ринках України і нашої рідної Волині багато меду падевого (з кізяків, черв’яків, солодкої роси і іншої гадості). Це технічний мед з високим кислотним числом, який беруть на переробку, кондитерське виробництво. Прості люди про це не знають і беруть його на ринках за ціною якісного меду. Попросіть в продавця меду на Старому ринку сертифікат на продукцію: він (вона), вам відповість, що квапиться в туалет, і ви їх не дочекаєтесь. А якщо і є такий, то він придбаний за бабло в лабораторії місцевої санстанції. В одному коментарі усього не можна сказати, а Дмитрук тут виглядає, як дядько з трьома класами освіти, який тримає два з половиною вулики. Попросіть мене, я вам напишу статтю, де відкрию завісу на справжнє становище "солодкої справи" в Україні. І про те, що вона не має жодної перспективи. Навіть тому, що бджолярем стало бути модним.
Відповісти
Стаття практично не має ніякого відношення до реальних справ у бджільництві України. Дмитрук каже (вірю написаному), що в Україні щорічно виробляється... 70 т. меду. Абсурд!!! Україна у 2018 році виробила 100 тис. т. меду. До речі, це важко піддається обліку, тому що пасіку важко і дорого зареєструвати. Навіть голова ОТГ не знає, скільки на території його ОТГ пасік і бджолярів. А без реєстрації неможливо вийти на зовнішні ринки. По -друге, в плані експорту Україна має певну квоту на поставку меду в країни СОТ, що стримує експорт і, відповідно, виробництво. Український мед неякісний і якість його неможливо проконтролювати на вміст пестицидів. Запитайте в Євгена Дудки і голів крупних агроформувань, скільки разів на сезон вони обробляють пестицидами ріпак і соняшник? Вам потемніє в очах. А бджола - не корова, її не прив’яжеш. На ринках України і нашої рідної Волині багато меду падевого (з кізяків, черв’яків, солодкої роси і іншої гадості). Це технічний мед з високим кислотним числом, який беруть на переробку, кондитерське виробництво. Прості люди про це не знають і беруть його на ринках за ціною якісного меду. Попросіть в продавця меду на Старому ринку сертифікат на продукцію: він (вона), вам відповість, що квапиться в туалет, і ви їх не дочекаєтесь. А якщо і є такий, то він придбаний за бабло в лабораторії місцевої санстанції. В одному коментарі усього не можна сказати, а Дмитрук тут виглядає, як дядько з трьома класами освіти, який тримає два з половиною вулики. Попросіть мене, я вам напишу статтю, де відкрию завісу на справжнє становище "солодкої справи" в Україні. І про те, що вона не має жодної перспективи. Навіть тому, що бджолярем стало бути модним.
Відповісти
Стаття практично не має ніякого відношення до реальних справ у бджільництві України. Дмитрук каже (вірю написаному), що в Україні щорічно виробляється... 70 т. меду. Абсурд!!! Україна у 2018 році виробила 100 тис. т. меду. До речі, це важко піддається обліку, тому що пасіку важко і дорого зареєструвати. Навіть голова ОТГ не знає, скільки на території його ОТГ пасік і бджолярів. А без реєстрації неможливо вийти на зовнішні ринки. По -друге, в плані експорту Україна має певну квоту на поставку меду в країни СОТ, що стримує експорт і, відповідно, виробництво. Український мед неякісний і якість його неможливо проконтролювати на вміст пестицидів. Запитайте в Євгена Дудки і голів крупних агроформувань, скільки разів на сезон вони обробляють пестицидами ріпак і соняшник? Вам потемніє в очах. А бджола - не корова, її не прив’яжеш. На ринках України і нашої рідної Волині багато меду падевого (з кізяків, черв’яків, солодкої роси і іншої гадості). Це технічний мед з високим кислотним числом, який беруть на переробку, кондитерське виробництво. Прості люди про це не знають і беруть його на ринках за ціною якісного меду. Попросіть в продавця меду на Старому ринку сертифікат на продукцію: він (вона), вам відповість, що квапиться в туалет, і ви їх не дочекаєтесь. А якщо і є такий, то він придбаний за бабло в лабораторії місцевої санстанції. В одному коментарі усього не можна сказати, а Дмитрук тут виглядає, як дядько з трьома класами освіти, який тримає два з половиною вулики. Попросіть мене, я вам напишу статтю, де відкрию завісу на справжнє становище "солодкої справи" в Україні. І про те, що вона не має жодної перспективи. Навіть тому, що бджолярем стало бути модним.
Відповісти
Гріш вам ціна в базарний день за те, що ви не поствили в якості коментаря іншу думку - цілком протилежну Дмируку. Така ж ціна і автору цієї "дезінформації".
Відповісти
Останні новини
«Моя мета – показати дорогу до вулика», – відомий луцький пасічник Володимир Дмитрук
18 грудень, 2019, 20:10