«В наших серцях він назавжди залишиться тим добрим хлопцем зі світлою душею»,– односельчани про загиблого Іллю Струка

Ілля Струк – звичайний сільський хлопець із великими мріями про світле майбутнє, мир в Україні та сім’ю, проте не судилося. Ворожа куля обірвала життя юнака під час виконання бойового завдання у зоні ООС на Донеччині 17 червня цього року.

Юнак, уродженець села Льотниче Володимир-Волинського району, навчався у школі № 1. Дуже тепло відгукуються про нього вчителі. Кажуть, що Ілля був золотою дитиною і вчився гарно, і дружити вмів, - пишуть Волинські новини.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Луцьк попрощався із загиблим на Сході воїном Іллею Струком. ФОТО

Його класним керівником з 6 по 9 класи була вчителька географії Лариса Радіщук.

«Говорити важко. Ніби комок в горлі застряг... Але сказати про нього – мій обов’язок. Вчора якось так собі сиділа, згадувала його, наші спільні шкільні роки, і перше, з чим асоціюються мої спомини з ним – доброта. Він був спокійним, врівноваженим, і завжди приходив на допомогу, коли хтось просив, чи, навіть не просив, а просто цього потребував. Згадую наше позашкільне життя, то яке б не давали доручення, він усе виконував, бо був трудолюбивим, праці не боявся... Це сильний біль і жаль від утрати.

Звичайно, батькам і родині сина не повернемо. Але кожному і нас потрібно пам’ятати, що така молода людина у 25 років віддала життя за Україну, за цілісність наших кордонів, за збереження миру у нашому повсякденному житті і мужньо відстоювала на передовій наше мирне життя. Пам’ятаймо про нього!

У нашій школі – це вже четвертий Герой, який віддав життя за волю України», – не стримуючи сліз розповідає класний керівник.

Жоден вчитель не міг змовчати і не поділитися спогадами про героя. Приміром його другий класний керівник Оксана Рибай, розповіла, що Ілля був прикладом для наслідування серед однолітків.

«Я Іллю навчала з 5 класу, була його вчителькою з англійської мови, а вже у 10 класі я стала його класним керівником і два роки ми тісно спілкувалися, з ним, його сім’єю. Він із багатодітної сім’ї. Ілля вирізнявся серед багатьох інших дітей тим, що завжди був спокійним та вмів контролювати свої емоції, мав друзів. От пригадую, яким він був і не можу пригадати жодного випадку, щоб його поведінка була незадовільна, щоб за його вчинок було соромно – жодного такого разу не було. А все тому, що він був ввічливим, позитивним хлопцем. Веселий, умів людям дарувати позитивні емоції, а своєю життєрадісністю заряджав інших – це все про нього. Спостерігаючи за ним у соціумі, то можна було побачити, що Іллюша був дуже комунікабельним, а коли виникали якісь конфліктні ситуації, то він їх вирішував мирним шляхом.

Я впевнена, що його вибір піти служити в армію – це був дуже добре обдуманий крок, адже він завжди відстоював справедливість і прагнув до чогось більшого. Пригадую нашу останню зустріч...Це було в центрі міста Володимир-Волинський, на площі. Як зараз його бачу: йшов у військовій формі, впевнена хода, стрункий, гарний. Була дуже здивована, бо не знала, що він пішов на службу, адже хотів бути священником. Я коли запитала, що змінилося, чому, то він сказав: «Хтось має бути там і повинен захищати Україну». Тоді ми з ним дуже довго спілкувалися. Говорили про все, часу не відчувалося. І на прощання я йому сказала, щоб його Бог беріг, бо тільки йому це під силу. Це останнє, що йому сказала. І ця страшна звістка про втрату...просто збиває з ніг.... Шкода, що таких хороших і добрих людей треба і на небі», – із сумом розповіла педагог.

Волинянин Ілля Струк служив у легендарному 503 окремому батальйоні морської піхоти, добровольцем захищав Україну на Донбасі з 2014 року.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Планував весілля і мріяв вивчитися на офіцера: теплі спогади побратимів про загиблого на Сході Іллю Струка

Сусідка родини Струків Любов Вознюк, витираючи сльози розповідає, що хоч Іллю знає лиш кілька років – все одно переживає біль втрати, як за рідним, бо хлопець він був чудовий.

«Вам всі сусіди скажуть, що Ілля він був хорошим хлопцем. Коли не приїде, то всім допомагає. Він з багатодітної сім’ї, прислуговував в церкві. А коли батюшки з церкви дізналися, що він помер, то всі одноголосно зголосилися його проводжати. Юнак любив спорт, бігав на стадіон, хоча він далеко знаходиться, але Ілля ніколи не лінувався. І те, що він з багатодітної сім’ї, вплинуло на його особистість дуже позитивно. Був добрим, щедрим до інших людей, завжди допомагав і малому, і старому. Ілля пішов в перший призив, як і мій син, бо не міг змиритися з ситуацією, яка склалася і путінською владою. Ми всі в шоці, що його вже нема», – говорить жінка.

«Іллю я знаю ще з того часу, коли навчався в Київській духовній школі. В цій церкві служив мій тато, отець Василій. Ілля прийшов сюди, щоб допомагати під час богослужіння. Він був пономарем – дзвонив у дзвони, співав на криласі і допомагав при богослужінні.

Пізніше, після смерті настоятеля церкви, мого тата отця Василія, я прийшов сюди священиком, Іллю знав і як помічника. Він був дуже спокійним, людиною великої віри, в дитинстві відвідував нашу недільну школу, прислуговував церкві, любив богослужіння. Він багато молився, цікавився духовним книжками. Навіть деякі книги я йому подарував. І читаючи духовну літературу, він виявив бажання навчатися в духовній школі. Навіть попросив написати йому рекомендацію. Ілля успішно склав вступні іспити і вступив в Почаївську духовну семінарію. Пізніше я дізнався, що він пішов в зону АТО і перевівся на заочну форму навчання. Час від часу він з’являвся у нас в церкві. Ми багато розмовляли, і з цих розмов було зрозуміло, що він був у пошуках. Він шукав своє місце у житті», – розповів настоятель Свято-Миколаївської церкви міста Володимира-Волинського Сергій Гус.


Ще одна сусідка, Світлана Григорівна, ледве стримується, аби не заплакати. В її очах глибокий сум, біль втрати та розпач за дитиною, яка виросла на її очах.

«Ілля з дитинства прислуговував в церкві і мріяв стати священником. Але війна зламала його плани, і в 2014 році він пішов добровольцем на війну. Отримав поранення. А потім перейшов на контракт.

Пам’ятаю його ще таким світлим і безтурботним дитям із чуйним серцем. Змінилося тільки те, що очі помудрішали. В наших серцях він назавжди залишиться тим добрим хлопцем Іллюшею із величезним серцем та світлою душею.У нас у селі кожна людина плаче, сліз не вистачає»...


Підготувала Анна Панафідіна

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!