Фотовиставка Василя Лопуховича

Здоровенькі були! Радий бачити тебе, госте, на моїй фотовиставці. Мені дуже приємно висвітлити зображення, котрі я вважаю найкращими з-поміж усіх моїх трудів. І спочатку я розповім трішки про себе.

Назвали мене в честь мого дідуся Василя. Мені 28 років. Народився, підростав, навчався, ріс в рідному Любешові, здобув дві технічні освіти у Луцьку, і тепер уже пройшло 4 роки після закінчення ЛНТУ як працюю та живу в місті на Неві.

Фотографувати почав з березня 2012 року. До того часу займався аматорською обробкою та простим колажем. Перед покупкою фотоапарата я думав, що фотографія – це просто гарний малюнок. І чим красивіший, тим краще. Думалось мені якось вузько.

Одумався досить таки швидко. Мені вистачило півроку, щоб зрозуміти, що красива картинка була і лишається елементом фотографії, але є речі більш значимі! Фотографія повинна бути «живою»... наповненою змістом, сповненою задумом творця! А ось це вже не просто картинка...

Знайшовши групу в соціальній мережі зі схожими намірами у сфері фотографування, почав набирати багаж знань на безкоштовних пленерах. Помилками та повторами худо-бідно зрозумів, навіщо у фотоапараті перемикач з буковками та дрібненькими малюнками. Мені підійшла «еМочка».

Відтоді почав колекціонувати мануальні об'єктиви, і те, що ви побачите далі, зроблено саме з їх допомогою. Кожен інструмент призначений для чогось свого. І чим більше у тебе інструменту, тим легше знайти те, за допомогою чого настає можливість спробувати передати оте саме моторошне відчуття фіксування відбитку, того трепетного обрису побаченого у видошукачі, що фіксує матриця камери та зберігання для подальшої обробки. Мені завжди приємно бачити фотографію коли усі фактори і внутрішнє почуття збігається воєдино.

Від себе хочу написати лише одне: автор завжди правий. Комусь знімок ні про що не говорить, а комусь навпаки. Всі люди різні, і світогляд не є винятком. Приємного перегляду!

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!