Танцювальний Луцьк: Анжеліка Арутюнян

Сьгодні в рубриці Танцювальний Луцьк виконавиця та викладач східних танців Анжеліка Арутюнян.

Анжеліка Арутюнян яскрава виконавиця східних танців, про яку знають не лише на Волині, а й за її межами.

Танці мені завжди подобалися. Скільки себе пам’ятаю, завжди танцювала. Ще зовсім малесенькою, батьки ставили мене посередині кімнати, особливо, коли були гості і казали «ану, потанцюй нам». І я дуже старанно, з серйозним виразом обличчя, намагалась виступати, як на сцені. Отак танці стали невід’ємною частинного мого життя. Взагалі танцями я почала займатися ще з першого класу. Але це все було не серйозно, рік-два, та й все. Були і бальні, і народні, і сучасні.

Саме східними танцями почала займатись на першому курсі в університеті. Майже 90 % усіх східних танцівниць почали займатись саме танцем живота завдяки серіалу «Клон», який був популярний років 7-8 тому. Цей серіал викликав справжній фурор, серед поціновувачів Сходу, особливо у дівчат, які хотіли танцювати так, як головна героїня серіалу Джад. От і я не втрималася. Щось там пробувала сама перед дзеркалом. Щось виходило, щось здавалось, що виходить.

Одного разу в університеті на першому курсі (коли я ще була молода і «зелена») декан факультету попросив організувати концерт до Дня факультету. Я погодилась, так як це мені дуже подобалося, тим більше, що досвід уже був після закінчення училища культури і мистецтв. Але все пішло не так, як хотілося. В останній день багато студентів відмовилося виступати і катастрофічно не вистачало номерів на концерт. От я і ризикнула виступити самій.

Мабуть завжди буду пам’ятати свій перший виступ під пісню Arash «Salamati». Для тих, хто не в курсі, це капітальна попса під яку в принципі не танцюють танець живота, але так як я була аматоркою, то ще не знала цього. Загалом, після виступу всі мене дуже розхвалювали, казали яка я молодчинка, як я гарно зтанцювала і що мені варто далі ними займатись.

Зараз я розумію, як безсовісно вони мене обманювали, але в той час це стало стимулом і рушійною силою, щоб почати займатися цими танцями більш серйозно. Довгий час була самоучкою (десь рік, півтора), вчилась по DVD-дисках, а потім зрозуміла, що вдома я не навчусь професійно танцювати і почала займатися вже у викладачів.

Не буду вдаватись в теорію і розказувати історичні факти, бо це все можна прочитати і в Google. Скажу, що ще з часів фараонів це мистецтво було елітарним. Танцівниці були одними з найповажніших і найбагатших жінок в місті. Я захищала магістерську роботу на цю тему, і продовжую займатись темою арабської культури, навчаючись в аспірантурі.

Мало хто знає що те виконання, яке ми зараз бачимо, не є автентичними арабськими танцями. Слід розмежовувати арабський танець, тобто фольк і танець живота (Oriental Belly Dance), який поєднав у собі ліванський, іранський, циганський, перський та інші танці Близького Сходу.

У 19 столітті, в Голівуді, на екрані, почали з’являтись танцівниці з відкрити животами у блискучих костюмах, і це дало початок тому виду танцю живота, який ми усі знаємо зараз. Це – досить складне мистецтво, і ті, хто вважають, що потрясти сідницями та грудьми немає нічого простішого, то хай приходять на заняття і спробують. Думаю, вони трохи засмутяться. Цей танець складний своєю технікою, не менше, ніж інші танці і щоб навчитись його професійно виконувати треба дуже багато працювати.

Конкурсів, за той час скільки я вже займаюся професійно східними танцями, було багато. Це і Всеукраїнські змагання, Чемпіонати України, Чемпіонат Світу в Чехії, Кубок Білорусії в Бресті.

Найбільше я пишаюсь своєю першою перемогою на Чемпіонаті України в 2012 році серед соло виконавиць в імпровізації і з останнього – Кубок Білорусії, де я виборола друге місце з композицією серед професіоналів та перше місце в імпровізації у Вищій лізі. Було надзвичайно приємно, адже я була єдиною українкою на цих змаганнях і як вже мені після змагань розказали, що за мене вболівало дуже багато білорусів.

Танці «крадуть» час на все інше, і ще й як . Чесно кажучи, інколи своїх друзів я можу не бачити місяць, а то і більше. Тому що постійні тренування кожного дня, поїздки, виступи забирають увесь час. Але з іншої сторони, мої учні і колеги по роботі, де я зараз викладаю танці, теж мої друзі. І роботу свою я люблю. Тому, не буду жалітися на свою долю, я усім задоволена. Єдине, чого б хотілося, то – це, щоб доба мала трохи більше годин, тоді б я встигала ще щось. Але, якщо сильно чогось хочеться, то час можна знайти завжди
Інших видів танців не навчаю.

Єдине, окрім східних, навчаю своїх учениць основам класичного танцю і займаємось стрейтчингом. Бо це ази, які потрібні в будь-яких танцях.

Складніше, мабуть, вчитись танцювати самій. Навчати легко, якщо є до цього хист і бажання. Це надзвичайно приємно, особливо, коли бачиш результат. Я навчаюсь разом із своїми учнями, постійно сама пробую щось нове і одразу навчаю їх. Це цікаво і мені, і їм. Дуже часто і вони мене теж навчають. Навчають в першу чергу бути педагогом, психологом, мамою.

У всіх різні характери, різні погляди, тому хочеться з усіма знайти спільну мову. Не люблю цих радянських стереотипів, що до викладача потрібно звертатись на «ви» і по-батькові. Усі, і малявочки і дорослі, говорять до мене на «ти» і я стараюсь стати для них подругою, в першу чергу. Хоча, якщо чесно, інколи через це важко на них сваритися.

Для мене найбільше табу у танцювальній сфері – це крадіжка чужого номера. Не розумію багатьох керівників та тренерів, які копіюють чужу хореографію і ставлять її своєму колективу. По-перше, це соромно, значить ти – не надто досвідчений танцівник, якщо не можеш придумати свою композицію. А по-друге, це ж навіть дуже цікаво придумувати номер, особливо його процес, коли, як пазлик, воно складається в щось єдине. Обожнюю це відчуття.

На даний момент танці займають, мабуть, перше місце в житті. Так як поки я не одружена і не маю дітей. Хоча, не буду зарікатись, що так і залишиться, якщо мій сімейний стан зміниться. Адже сім’я завжди має бути на першому плані.

Якщо чесно, я дуже жалію, що не є універсальною танцівницею. Мені б дуже хотілося займатися контемпом, бальними танцями, навіть брейк-дансом в свій час хотіла займатися. На жаль, часу вистачає тільки на східні танці. Хоча, своїм ученицям я даю основи класичного танцю, трішечки стараємося розбавляти тренування чимось сучасним.

Мені ніколи не подобається, як я танцюю. І на змаганнях завжди дивуюсь, коли займаю якесь призове місце. Скажу просто, щоб навчитись танцювати будь-якому стилю танцю, треба багато працювати і мати велике бажання. Я своїм учням завжди кажу: що ви маєте бути жадібні, вам має бути завжди мало тренувань, займатись вдома, на вулиці. Тоді і буде якийсь результат.

Відкрию секрет, як я вчилась танцювати. Може, хтось подумає, що я несповна розуму, але я фанат своєї справи, тому, може так воно і є, в якійсь мірі. Я танцювала скрізь: в ліфті, якщо їхала одна, йшла на кухню не звичайною ходою, як усі нормальні люди, а різними танцювальними проходками, танцювала на перервах між парами, у ванній кімнаті, поки стікала вода. Може це здасться дивним, але через величезне бажання навчитися, мені було все одно, що подумають інші. Хоча, мої батьки, друзі та одногрупники це розуміли, звикли і вже не дивувалися.

Паралельно із східними танцями, 7-8 років тому, я ще й почала займатись у театр-студії «Гармидер». На той час він був при Волинському державному університеті імені Лесі Українки. Зараз це вже театр, який має звання Народного і знаний не тільки в Луцьку, а й далеко поза межами України, так як ми неодноразово їздили на міжнародні фестивалі в Польщу, Білорусію, Латвію, Литву, Естонію та ін.

Також люблю подорожі, мрію навчитись кататись на велосипеді і вечорам кататись на ньому по околицям нашого дуже гарного міста. Люблю готувати, правда це мені рідко вдається, бо зовсім немає часу.

Люблю автомобілі, це мабуть мені дісталось у спадок від тата. Він займався автомобілями, постійно їх складав, ремонтував. Тому запах машинного масла і бензину я знаю і люблю з раннього дитинства. Мрію нарешті вже купити своє авто.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!