У Луцьку відзначили День пам'яті і примирення. ФОТО

Ветерани Другої світової війни, міська влада та всі присутні лучани поклали квіти до пам’ятника невідомому солдату, що на Меморіалі Слави, в День пам'яті і примирення та перемоги над нацизмом.

8 травня відзначають День пам'яті і примирення з нагоди перемоги над нацизмом у Європі та завершення Другої світової війни. На Меморіалі Слави, що в місті Луцьку, відбулась панахида за загиблими в Другій світовій війні та урочисте покладання квітів до пам’ятника невідомому солдату.

Митрополит Михаїл привітав всіх присутніх.

«Сьогодні день пам’яті і примирення, а пам’ятати - це означає не забувати всю ту біду, що трапилась. Ми будемо пам'ятати й тих, хто сьогодні підтримує сепаратистів. І на вході до кожного меморіалу завжди пишуть: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», але християнство нас вчить прощати, тому що лише в мирі людина може жити і бути щасливою.Треба вибачати, але пам'ятати, щоб не допустити трагедій війни», - промовив митрополит Михаїл.

Митрополит Михаїл додав, що пройшло 70 років після закінчення Другої світової війни, і знову війна до якої, як і 70 років тому українці не були готові.Зазначив, що наша нація – це мирний народ, який просто хоче жити і мирно працювати на своїй землі.

Митрофорний протоієрей Микола Бондарук відслужив панахиду за загиблими в роки Другої світової війни.

«Це свято перемоги життя над смертю, і в цей день ми зібралися на це священне місце, щоб помолитися за упокій тих, хто віддав життя за мир», - мовив протоієрей Микола Бондарук.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих в роки Другої світової війни, після чого представники місцевої влади, місцеві підприємці, ветерани та інші поклали квіти до пам’ятника Невідомому солдату. Поклала квіти до однієї з меморіальних дощок і ветеран УПА Анна Крутяк.

«Я буду молитись кожен день, щоб не було війни, щоб її ніколи більше не було на нашій землі», -сказала Анна Крутяк.

Поділився спогадами про свої молоді роки під час Другої світової голова Волинського обласного і Луцького міського комітетів партизанів-підпільників періоду Великої Вітчизняної війни Іван Глущук.

«Коли білоруські партизани поселились на нашому хуторі , то ми прикріпились до них, мені було тоді 10 років. Коли ворог захопив велику територію, то літаки з неокупованої землі скидали листівки «Смерть німецьким окупантам», які ми розповсюджували під виглядом жебраків, пастухів по селах і хуторах окупованих територій. Служив в партизанському загоні Степана Шковороди. В війну я був водієм, а в мирний час вчителем історії. Сьогодні це велике українське свято, з якого повинна початись єдність нашої України», - мовив Іван Глущук.

Поспілкувалась з журналістами і ветеран Другої світової війни Галина Петренко.

«Мені 86 років, як почалась війна мені було неповних 13 років. Моя сім'я з п’яти чоловік знаходилась в партизанському загоні з’єднання майора Іванова. Моя матір куховарила, а я їй допомагала, тому героїчних подвигів я не здійснювала. Найбільша моя нагорода - орден Вітчизняної війни. За час війни я пам ятаю, що було дуже страшно. Страх перед ворогом - це запам’яталось на все життя», - поділилась спогадами Галина Петренко.

Також Галина Петренко розповіла, що під час війни втратила двох своїх братів, а молодший її брат Іван Чорний, який служив в партизанському загоні майора Іванова, загинув десь в Шацьких лісах. Де його могила вона не знає до цих пір. Пізніше ветеран війни похоронила двох синів і чоловіка, і лише зрідка до неї навідуються внуки. Завтра, за словами Галини Петренко, в честь дев’ятого травня, до неї в гості завітають внуки.

Всі ветерани війни в один голос стверджували, що коли почули про закінчення війни та перемогу, то відчули безмежну радість, що нарешті війна закінчилась. Вони були впевнені тоді, що вона більше не прийде на їхню землю.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!