Танцювальний Луцьк: Тетяна Теслюк

Сьогодні в рубриці "Танцювальний Луцьк" Тетяна Теслюк розповість про свою пристрасть до танців.

Моя зацікавленість танцями з’явилася у досить ранньому віці, коли мені виповнився один рік і мама зробила запис у дитячому альбомі:
«Танюшка тільки почала ходити, а вже пританцьовує, напевно у майбутньому буде танцівницею». Так і сталося, у сім років вона відвела мене на танці у зразковий ансамбль народного танцю «Волиняночка», щоб її дитина чимось займалась. Але, сама того не очікуючи, я затрималася у ньому на десять років.

Багато прекрасних спогадів пов’язаних у мене з цим колективом: професійна хореографія, яскраві костюми, виступи на сцені, поїздки за кордон, багато друзів. Я безмежно вдячна керівникам Олегу Дмитровичу та Олені Анатолівні, адже саме вони прищепили мені любов до хореографії і навчили не просто танцювати, а жити з танцем у душі.

Коли мені виповнилось 15 років, в Україні розпочалося телевізійне танцювальне шоу «Танцюють всі». І звичайно, як і всі танцівники, я дуже ним захопилася і дивлячись кожний ефір, сезон за сезоном, мріяла там побувати. Тому мені залишалося працювати та розвиватись, чекаючи свого повноліття. Так я почала займатись у народному аматорському ансамблі бального танцю «Юність». Бальна хореографія завжди була моєю пристрастю: вишукана хореографія, дорогі костюми, конкурси. Це було щось нове і незвичне у моєму житті, але водночас - це була нова сходинка до універсальності та професійного росту.

Після школи постало питання про майбутню професію, а так як в мене вся сім’я фармацевтів, питання на кого піти навчатись навіть не виникло. І хоч фармація мені не до душі, та вчитись все ж таки довелося. У медичному коледжі у мене інколи виникало почуття, що я там більше танцюю, ніж навчаюсь. У нас був свій невеличкий колектив «Fresh Art», без якого не обходилось жодне свято. Хореографом нашим був Артем Шошин (фіналіст «Танцюють всі-5»). Він зробив гідний колектив, як для медичного коледжу. Ми навіть неодноразово їздили на конкурси і брали призові місця. Всі дивувались «танцюючим медикам».

З часом ми з Артемом стали найкращими друзями, почали вивчати та розвивати стиль Contemporary в Луцьку, коли тут ще про нього ніхто не знав. Це було щось нове, незвичне і цікаве. Ми їздили на майстер-класи у інші міста, запрошували хореографів до Луцька, дивились відео. Натхненна прикладом Артема у "Танцюють всі", вирішила, що готова сама спробувати. З третьої спроби все ж таки здійснила свою танцювальну мрію – потрапила до сотні найкращих танцівників України у шостому сезоні. Проект мені багато що дав та навчив. Головне не зупинятись, постійно розвиватись і рухатись вперед.

З 17 років я почала викладати стиль Contemporary в одній із студій міста. І з часом мені захотілося чогось більшого. Так прийшла ідея створити свій колектив «FLY». Для мене це друга моя сім’я, як я завжди казала «мої діти». Приємно передавати свій досвід, бачити як твої учні роблять успіхи, як у них горять очі, хвилювання на першому виступі. Ми їздили на конкурси по Україні і ніколи не поверталися з порожніми руками. Стали чемпіонами України з сучасної хореографії за версією IAED 2013. Цього ж року я стала чемпіонкою Європи з сучасної хореографії цієї ж версії у Болгарії.

У 2013 році створився «Молодий балет Волині», під керівництвом Артема Шошина. Насправді, у Луцьку стало просто тісно, недостатньо розвитку, топтання на місці. Захотілось чогось нового, неочікуваного, зовсім іншого. І так ми зібрались компанією друзів, де були представники різних стилів хореографії, і вирішили зробити танцювальний спектакль у Луцьку. Багато сил, часу і зусиль кожен з нас доклав до створення спектаклю. Артем робив постановки, ми всі разом шили костюми, робили реквізит і багато іншого. І все ж таки нам вдалося. 30 серпня 2013 року у Волинському обласному театрі ляльок відбулася наша прем’єра зі спектаклем «Проти течії». Був аншлаг, аплодисменти залу, хороші відгуки. Ми зрозуміли, що це все було не даремно. Та на жаль, на цьому все й закінчилось. Артем поїхав до Києва, щоб працювати у «Київ-Модерн балеті». Керівника не стало та й колектив розпався.

З часом я сама зрозуміла, що у Луцьку тісно, і якщо я хочу розвиватись і танцювати на професійному рівні, то потрібно їхати до столиці, що я й зробила півроку тому. Спочатку було важко. Кинути свій колектив, з яким пропрацювала чотири роки, залишити батьків, навчання, друзів і почати життя з нового листа. У Києві також солодко не було. Знайти роботу пов’язану з хореографією було не так легко. Безліч кастингів пройшла і завжди чула одну фразу «Нам шкода, але ти дуже маленька, низенька». Обпікшись десяток разів, я розчарувалася у собі, і навіть думала про повернення до Луцька. Але абсолютно випадково натрапила на кастинг у «D'arts Dance Project», і зрозуміла, що це мій останній шанс. Зараз я вже два місяці працюю у цьому колективі. Моє місце нарешті мене знайшло. Це була мрія - працювати у професійному колективі, отримувати від цього величезне задоволення і, в першу чергу, танцювальний розвиток, якого так не вистачало в Луцьку.

На разі у мене є все, про що я мріяла. Я зрозуміла, що головне ставити мету і йти до неї, незважаючи на складнощі, боротися до кінця, постійно працювати над собою, рухатись тільки вперед і головне вірити у себе, не слухаючи нікого, крім свого серця.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!