Чи слухають в луцьких маршрутках російську «попсу»

21 вересня виконком Луцькради прийняв рішення щодо заборони російської «попси» та «шансону» в маршрутних таксі міста Луцька. Але одна справа прийняти рішення, а інша - заборонити.

Та для початку, згідно з усталеними канонами, повернемось до витоків цієї проблеми. Питання було на слуху не один рік і, традиційно, обросло безліччю жартів та іронічних історій, пише Волинська газета.

Вперше про неприязнь до такого роду культурної діяльності представників сусідньої держави заговорили ще у травні 2012-го року. Тоді в нашому місті готували до старту проект «Відчуй себе європейцем. Читай українське». Задум полягав у тому, щоб замість звичного музичного ефіру в салонах маршрутних таксі лунали б українські вірші або проза. Бути дикторами-пропагандистами зголосились Надія Гуменюк, Ніна Горик, Сергій Мартинюк, Володимир Лис та Олександр Положинський. Однак сповна реалізувати проект не вдалось і переконливі позиції шансону не похитнулись.

Майже через рік, взимку 2013-го, громадська організація «Інститут політичної освіти» виступила із зверненням до тогочасного міського голови щодо заборони славнозвісного жанру музичної культури в межах громадського транспорту Луцька.

«Духовна якість цих матеріалів є сумнівною і зрештою – дискусійною, здебільшого подається недержавною мовою. Фактично, з волі водіїв, пасажирам нав'язується музична та інша інформація, яка далеко не завжди відповідає естетичним та етичним уподобанням останніх, чим зокрема порушується стаття 23 Конституції України» - йшлось у документі. Щоправда, і цього разу обійшлось без конкретики зі сторони місцевої влади.

І врешті-решт восени 2015-го все-таки затекла вода під лежачий камінь, і така постанова була прийнята. Документом «Про припинення публічного виконання аудіовізуальних творів за участю діячів культури, дії яких створюють загрозу національній безпеці України», заклади культури, ресторанного господарства, клуби караоке, підприємства та підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів на території міста, зобов'язані припинити публічне виконання аудіовізуальних творів за участю діячів культури Російської Федерації.

Та чи виконується законодавча ініціатива? Задля експерименту довелось залишити в спокої навушники і прислухатись до маршрутних мотивів. Після триденного міні-марафону громадським транспортом Луцька можна підбивати дані своєрідного екзит-полу.

Як показали результати, можна сформувати три категорії маршрутних таксі відповідно до аудіовподобань.

В першій лунала музика в салоні, але це були українські легітимні радіохвилі, тому жодних претензій бути не може, навіть гучність була цілком виправданою: водій міг чітко розчути прохання пасажирів про зупинку, а самі пасажири впродовж поїздки мали змогу насолоджуватись аудіопродукцією вітчизняних виконавців, а подекуди і не завжди вітчизняних, та це вже претензії до радіо-станцій.
Другу категорію я б назвав «тихіше їдеш – далі будеш», оскільки водії тут обходились без музичного супроводу. А звук мотору переривали хіба що голос навігатора, звук «сигналу для водія» та голосовий сигнал для водія від пасажирів.

І на десерт хотілось залишити прогресивних водіїв, здебільшого це чоловіки середнього-молодшого віку, які, аби уникнути можливих непорозумінь із громадянами щодо музичних вподобань чи гучності пісень, використовують безпровідні навушники. Технічний прогрес як не крути.

Отже, як бачимо, проблема близька до вирішення, не виключаю можливості, що олд-скульні маршрутні таксі все ще є в Луцьку і їм пощастило не потрапити під мій пильний слух та громадський осуд, але переконаний в меншості таких. Можна сміливо їздити в громадському транспорті без навушників і не боятись, що вашу душу раптово почнуть тішити "золоті куполи".
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!