Небесний легіон: волинянин змінив прокурорське крісло на війну

Лучанин Сергій Грибков пішов на війну добровольцем у складі батальйону «Айдар», хоча мав «бронь» - роботу у прокуратурі Волинської області. Загинув Герой у бою поблизу Металіста.

Про це пише Наталка Слюсар на шпальтах Вісник і К.

Батько воїна працював у прокуратурі, тож часто переїжджали. У Луцьку Сергій закінчив школу № 7 з золотою медаллю.

«Найбільше його цікавила історія, особливо військова. Улюбленою книгою була «Військова енциклопедія». Був момент, коли думали, що він своє життя пов’яже саме з військовою службою. Ми його відмовили. Це був кінець 90-х років, армію скорочували, і нам з татом вдалося переконати Сергійка, що захисники нікому не потрібні», - згадує мама Валентина.

Після університету юнак пішов на службу до армії на строкову службу у місті Шостка на Сумщині. Після війська працював у прокуратурі: спочатку працював у Володимирі-Волинському, потім – у Луцьку.

Хоча в прокуратурі працював на «хлібних» напрямках, не нажив ні машини, ні квартири – мешкав разом зі старенькими батьками у багатоповерхівці на Київському майдані.

Молодий чоловік дуже важко переживав, коли росіяни захопили Крим. А коли запалав Донбас, він почав думати про те, щоб піти у військо.

«Спочатку ходив у наш військкомат, його не взяли. Їздив у Київ, шукав якийсь батальйон, щоб записатися. Відмовляли, бо взнали, що працює у прокуратурі, приїхав звідти дуже засмучений. Але тут у Луцьку знайшов контакти когось із «Айдару», за кілька днів зібрався і пішов», – пригадує ті дні друг Сергія Юрій Новосад.

Для батьків рішення сина йти на війну стало справжнім шоком. Адже стояв липень 2014 року, майже кожного дня у Луцьку оголошували траур, були приспущені державні стяги з чорними стрічками – місто хоронило своїх Героїв.

З фронту Сергій часто телефонував додому, аби заспокоїти батьків, сказати, що у нього все добре.

Сергій Грибков загинув за дві години до оголошення першого перемир’я, 5 вересня 2014 року. «Айдарівці» тоді потрапили в засідку, яку підло влаштували терористи, вивісивши на блокпості український прапор. Зараз встановлено, що російсько-терористичним угрупованням, яке влаштувало пастку, керував Олексій Мільчаков, садист-неонацист з Петербурга, з банди «Русичи».

Три дні ці звірі не давали можливості забрати тіла наших загиблих воїнів. Тоді стояла страшенна спека. З десятків загиблих відразу вдалось упізнати тіла тільки п’яти «айдарівців» і одного офіцера з 80-ї бригади. Решту поховали як невідомих героїв АТО під Старобільськом.

Генетична експертиза показала, що Сергій похований під Старобільськом, під номером 245. Перепоховали Сергія 8 квітня 2016 року на Алеї почесних поховань луцького міського кладовища у селі Гаразджа. Посмертно нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту».

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!