Іван Сидор

Він – один з тих, на кому волинські люстратори чи не найбільше «обламали зуби». Головний лікар обласної лікарні потрапив під першу і найагресивнішу хвилю революційної люстрації. І навіть власноруч написав заяву на звільнення. Як згодом зізнався – під тиском революціонерів.

Втім, на посаді таки залишився. Й завдячувати цьому повинен не стільки тому факту, що люстратори надто швидко «здулися», як чіткому усвідомленню усіх (і люстраторів, і нової влади), що вони – звичайні смертні. А отже рано чи пізно їм доведеться користуватися послугами котроїсь зі структур, які так старанно довгі роки вибудовував Іван Сидор. Його «нелюстрація» - очевидний і найкращий доказ його впливовості.

Тож доки вистачить сил 70-річному Сидору й далі керувати головною медичною установою області, яку ніколи не обділяли увагою розкроювачі державного і обласного бюджетів, доти бути йому у списку впливових топів.