Петро Саганюк

«Більше двадцяти», – так відповість кожен мешканець Володимир-Волинського, в якого запитають про термін перебування Петра Саганюка на посаді міського голови. Чиновника обирають ще із 1998 року. За це Петро Данилович в народі отримав прізвисько «володимир-волинського Брєжнєва», хоча має й більш благородне – «князь Володимира».

Така народна оцінка добре передає суть впливу мера Саганюка: жодна революція, жодна влада не похитнули під ним стільця. Більше того, напередодні нових місцевих виборів, на які «князь» пообіцяв не йти, ніхто не має сумніву: перемогу здобуде той, на кого вкаже Саганюк.

Цьогорічні спроби «люструвати» підозріло «задавненого» голову міської ради мали нетипову для всеукраїнських настроїв реакцію. 27 лютого на заздалегідь оголошений мітинг проти Саганюка не прийшли навіть ініціатори дійства, натомість його прихильники організували акцію навпаки – на підтримку очільника міста.

У 2014 році Петро Данилович отримав додаткове навантаження, адже виявився не просто міським головою, а – головою міста, де розташована єдина в області діюча військова частина і куди тричі мобілізовували призовників з усього західного регіону. Після постійного контакту із військовими та їх родичами Саганюк навіть озвучив намір самому з’їздити в зону АТО, аби «на місці побачити, що там коїться».

Цього ж року Саганюк став кавалером ордена «За заслуги»: до існуючих відзнак ІІ і ІІІ ступеня президент Порошенко нагородив його орденом І ступеня «за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю».

Біографічна довідка. Народився 8 березня 1950 р. у с. Жовтневе Володимир-Волинського району. У 1972 р. закінчив лісотехнічний інститут за спеціальністю «Машини і механізми лісової та деревообробної промисловості». Працював у Колківському держлісгоспі та в Оваднівському ПТУ-21. У 1974 р. його обрали першим секретарем Володимир-Волинського міськкому, а в 1980 р. – першим секретарем Волинського обкому комсомолу. Із 1986 р. – директор Володимир-Волинського держлісгоспу. У 1988 р. обраний головою виконкому Володимир-Волинської міської ради, з 1992 р. – представник Президента України у Володимир-Волинському районі. У 1993 р. повертається на роботу до держлісгоспу. У 1998 р. вперше обраний міським головою Володимира-Волинського, а у 2002 р., 2006 р. та 2010 р. переобраний на цю посаду.