У арт-галереї "Луцьк" (вул. Богдана Хмельницького, 1) відкрили виставку молодих художників міста. Митці показують своє бачення міста. Цікаві погляди, ракурси, техніки виконання. Виставка діятиме до 23 вересня і відвідати її можна з 10.00 до 18.00 щодня крім понеділка, вхід безкоштовний.

На експозиції є книга відгуків, де можна відзначити картини, які найбільше сподобалися. Ті автори, які наберуть найбільше схвальних відгуків, отримають приз.

Отож, підтримаймо талановиту молодь Луцька :)

Нижче картина Данильченко І. Решту - оцініть самостійно, не полінуйтеся!!!

Британський гурт The Highly Skilled Migrants випустив диск з піснею "Коля", присвяченою синові білоруського президента Олександра Лукашенка.

Проблеми Білорусі для гурту не зовсім далекі – їхній вокаліст Саша Ільюкевич, який зараз мешкає в Лондоні, сам звідти родом.

"Коля, почему ты не в школе?", "Коля, на заборе твое имя пишут, и будят в нас страх", - співає музикант.

"Коля" – це робота, на яку надихнуло почуття страху, коли бачиш, як готують імовірного спадкоємця тоталітарного режиму, хлопчика Колю: малюк Коля приймає військовий парад, хлопчик Коля зустрічається з Папою Римським, Коля оглядає командування військ, Коля нагороджений золотою зброєю", - йдеться в описі до кліпу.

Як відомо, Олександр Лукашенко часто бере свого молодшого сина Колю, якому 8 років, у різноманітні ділові поїздки, на зустрічі, свята, військові паради тощо. У червні цього року він взяв сина до Венесуели. "Є кому перейняти естафету співпраці через 20-25 років", - сказав тоді Лукашенко венесуельському лідерові Уго Чавесу.



ТСН

Політика і громадська діяльність, такі водночас далекі і близькі поняття. Політика це для нас українців щось напрочуд вартісне, навіть статусне, а громадську діяльність розглядають в об’єктиві окремих іскор нескорених системі, навіть з підтекстом неправильних, хворих людей, які займаються справами без користі собі.
Політикою займаються багаті - громадським рухом бідні. Різні шляхи до однієї мети, чи не тотожні поняття у всіх відношеннях. Часто ми чуємо, політичний і громадський діяч. Можливо поєднувати такі речі? Чи це як спеціалізація у навчальному закладі – бармен, штукатур. Чим же вони різняться? Що вибрати для себе? Всі ці питання адресувались лише одній людині.
Павло Заєць – активний громадський діяч, голова ГО «Студентська Ініціатива», заступник голови координаційної ради молодих юристів при головному управлінні юстиції у Волинській області, помічник - консультант депутата міської ради Шиби Богдана Павловича, і, водночас, член правління СГО «Молодіжна Платформа». Список можна продовжувати, але Павло як виявилось людина скромна, тому будемо говорити про наболіле відверто без краваток.
- Так все ж таки, хто зараз Павло Заєць: політик, громадський діяч, чи ти поєднуєш ці речі?
- На даний момент займаюсь громадською діяльністю, виключно. Не є членом жодної партії, маю свої переконання, це право кожної людини, якщо ми декларуємо в Україні демократичне суспільство, повторю, якщо. Тому не політик точно.
- А чого ти почав з політики, не думаєш, що це було схоже, як щеня вкинули у воду і наказали вчитись плавати, а ти нахватався води, і зрозумів, що плавати треба вчитись в басейні а не в морі?
- Я мав таку ціль бути в політиці, довго вибирав для себе шляхи, перебирав партії. Я навіть по суті не знав що це, і не знав ніякої альтернативи. Важко сказати, що до цього мене підштовхнуло. Статус політика, бажання творити державу, творити політику, займатись чимось великими, непевно то були амбіції, як і в кожної нормально людини. Я вибрав "Cвободу", з гордістю пішов, як ти кажеш у море. Пробув там 2 роки, навіть протримався, надії рухнули, як замок з піску, політика це не те що уявляють люди. Ми бачимо картинку, а рамок не знаємо, по суті, я не так собі уявляв героїв України, чим далі в ліс тим були зліші партизани. Я бачив, чув речі з якими не погоджуюсь і до цього часу, але такий стан речей і такі реалії - до них я не був готовий.
- Ти ведеш до того, що то не була твоя мрія, чи мета. Чого ж тоді 2 роки ти таки настирливо був партійним діячем? Втягнувся.
- Надіявся.
- Надія померла?
- Та надія від народження була хвора, їй не судилось жити. Як казав Вінстон Черчилль «Ніколи так не брешуть, як перед виборами, під час війни і після полювання». Тому та надія, на правду, була утопічна.
- Утопія - це хоча б шлях до якого треба йти. Хороше можна робити ще кращим, ідеальне ще ідеальнішим. Давай на секунду відірвемось від філософії і повернемось на землю. Дитинство, Павло, яке воно в тебе було. Ходив з прапором по селі, чи будував «Нову Рівненщину»?
- Та ну, я тоді про таке не думав. Дитинство пройшло в с. Пугачівка, це Рівненська область, Млинівський район, мальовниче місце України. Чогось особливого не було, єдине, що 3 рази в школі був Дідом Морозом, отак везло, чи сам просився, але був, і запам’ятаю це надовго. В молодших класах був редактором стін газети,також брав активну участь в позакласному житті школи: ставили сценки, вистави, частенько виступали на районному і обласному рівні, нічого такого неординарного не було. Єдине мав такі важкі моменти в житті, які багато навчили. Коли навчався у 2 класі, батьки розлучились, час був важкий. Моя мама поїхала за кордон до Польщі заробляти гроші, типова історія для західної України, тим більше для тих часів. Жив у дядька, з 10 класу живу сам.
- То ти Павло самостійний, я тобі скажу. Вже яке інтерв’ю виходить у дусі сильних людей, з непростим минулим. Це дивує і радує. Я так розумію і вся хатня робота на тобі? Що любиш з кухні, я думаю ти сам готуєш.
- Так, все вмію, крім випічки, особливих вподобань не маю. Єдине люблю солодке.
- Солодкоїжка.
- Нема слова в українські мові. Але так, мушу визнати.
- Все цікавіше з тобою стає. Давай повернемось до такого важливого питання, мені дуже особисто цікаво, таке утворення як молодіжні припартійні організації. Що воно таке? Я тобі скажу цо це найбільш характерно для країн СНД , саме тут, непевно ностальгія за піонерським рухом, чи жовтенятами ,які по суті були «молодіжкою» правлячої сили, створюють такі сили. В Європі це не так популярно. Уяви, що партія «Торі», тепер Консервативна партія, в англійському парламенті має «Торі Молоді» чи «Студентське торі». В Україні ж кожна більш-менш поважна партія має таке утворення, юридично чи фактично.
- Я мав досвід очолювати таку організацію як «Студентська Свобода». Моя думка, що це потрібна річ, але виключно для партії. Такі організації є квазігромадськими і вприципі створені для кузні молодих кадрів, майбутніх партійців. Часто таку молодь, ще не повністю сформовану, а це 14-16 років, підштовхують на такі кроки, які не є правильні, не несуть жодної користі для громади. Наприклад роздача агіток, газет в наметах партій, мітинги, молодь це ж основна сила, як там бере участь, а користь? Молодь є гарматним м’ясом в такому русі, і політичні діячі насправді забувають чому вони беруть до себе у ряди молодих людей, які ще за законом неможуть вступити до їх лав. Не має 18.
- Тобто такі структури не займаються громадською діяльністю? Вони імітують таку діяльність. Чому виникає таке питання, по тій простій причині, що раніше, а це після часів помаранчевої революції, партії давали своїм організаціям право на реєстрацію, тобто право набувати юридичного статусу. Це давало змогу їм брати участь у проектах, вести розмову із владою, мати внутрішню структуру, вести врешті-решт свою політику, образ демократії. Я тобі скажу, навіть до цього часу такі організації існуть, і активно причому. Вони менше залежать від партії, і коли політична сила йде на дно, їх за собою не тягне, швидше навпаки. Фінанси можуть бути з багатьох сторін.
- Так, така ситуація є, але це небезпечно для партії, тому що не контрольованість вселяє страх. А раптом завтра вся організація відмовиться від співпраці, збунтує і піде у вільне плавання, яким якорем тоді її втримати. Я думаю теперішній варіант правильніший таких організацій, коли вони не мають своєї реєстрації, а є структурними елементами партії. Але це вводить в оману коли така організація каже, що ми займаємось молоддю, без уточнення, що це робиться через призму політики. Я на 100% підтримую існування таких організацій, проте як елементів партії, так і зараз роблять нові проекти.
- Куди краще йти, в громадську організацію чи політичну партію?
- Все залежить від твоєї мети, від твого прагнення. Це схожі речі, але мета різна. Політична сила на меті має взяти владу в свої руки, щоб потім реалізувати свою програму, а громадська організація кожного дня працює заради суспільно корисного результату. Шукайте що вам краще.
- Ти націоналіст. Одним словом.
- Так.
- Як ти потрапив у «Молодіжну платформу»? Сам виявив бажання долучитись, чи тебе запросили. Чого прийняв пропозицію? Дуже багато організацій відмовились по якихось дивних причинах.
- Не знаю як там інші, але я бачив, що ці люди які є там будуть працювати. Багатьох я знав уже давно, і мав свою думку, позитивну в більшості випадків. Я сам тоді розумів, шо треба новий поштовх для такої громадської роботи. Як в нас виходить хай судять інші. А відносно тих хто не приєднався, можливо вони бачать інший розвиток молодіжного руху, я цим мало цікавлюсь. Думаю ти зможеш більше відповісти на своє ж питання.
- Давай Павле зробимо філософське закінчення. Я знаю ти багато читаєш.
- «Безглуздо намагатись змінити світ, варто почати з себе», чого я всім і бажаю.
Розмовляв Захар Ткачук

Вчора біля козацької могили в м.Зборові відбулося віче українських патріотів зорганізоване української справою. Участь в заході взяв голова проводу ОУН Стефан Романів. Також на акцію завітав голова фракції партії регіонів в Тернопільській обласній раді Павло Федик. якого звідтам вигнали підсрачниками.

знайдено на фейсбуці.

Сьогодні під час святкування Дня Незалежності на Театральному майдані, попри заборону Радикальна партія розмістила свій агітаційний намет. Згодом на вимогу заступника міського голови Святослава Кравчука намет було згорнуто.
Вчора в центрі міста теж було розміщено три агітаційні намети.

Інші партії теж не втримались від спокуси попіаритись під час масових заходів, зокрема ВО "Свобода" роздавала перехожим прапорці із символікою своєї партії, а "Український Вибір" дарував перехожим жовто-блакитні стрічки

з 22 серпня до 26 серпня 2012 року під час проведення заходів з нагоди Дня Державного Прапора, Дня Незалежності України, Дня міста на Театральному майдані в Луцьку, рішенням виконавчого комітету Луцької міськради заборонено розміщувати інформаційні та агітаційні намети.

Ось так виглядає Театральний майдан сьогодні...

Із давніх давен існуюча влада була змушена створювати умови для розвитку суспільства. Якщо це питання ігнорувалося, суспільство втрачало стабільність, в дію вступали деструктивні сили.

Питання яке сьогодні не обговорюють ЗМІ – це питання молодіжного курсу або майбутнього, це проблеми молоді, їх життя у вільний час та ряд інших питань.

Ви спитаєте – ЧОМУ? Час від часу з’являються оракули як всеукраїнського так і місцевого значення, які намагаються або обговорити, або зрозуміти, що потрібно або про що думає молодь. Деякі з них роблять спробу прорекламувати так званий здоровий спосіб життя.... Однак ці дешеві та давно відверто примітивні форми вирішення проблеми давно всім набридли: кількість бажаючих відвідати спортивні заклади чомусь не збільшується. Знову виникає питання – ЧОМУ?... Вміння маніпулювати свідомістю давно відомий трюк, тільки фокуси публіку починають дратувати…

Спробуємо з’ясувати чому суспільство нездорове…
Сім’я – це головна платформа, яка закладає цінності, стимулює і спрямовує людину в її діяльності, зокрема – і на користь державі. Але чи всі наші сім’ї мають необхідний досвід і чи всі вони здорові фізично, морально та фінансово?
Виховання повноцінного громадянина можливе тільки за наявності хоча б однієї формули – стабільності та піклування як влади, яку ми, дорослі, обираємо, так і влади виконавчої.
При наявності всіх необхідних ресурсів ми не є технологічно розвинутую державою, у нас не високий показник ВВП. Знову питання – чому?

Хлопці та дівчата, які утворили клани та регулюють питання, ким нам бути і про що думати, жодним чином не зацікавлені в розвитку молоді та суспільства загалом. І дія демократичного централізму давно не є цілком таємною формулою влади. Це – коли хтось має підпорядкуватись комусь...попри умови... А краще разом із бізнесом та чималими офшорними банківськими рахунками. Так і керувати спокійніше, і в демократію добре з платиновою карткою гратися.

Так звана формула Леніна-Сталіна існує і по сьогодні. Все мовчки, тихо і таємно. Надбання з яким наше майбутне зіткнеться, як в 41-му з німецьким танком – це наша освіта, її віддані викладачі, які скерують ваших дітей у правильне русло. Наша школа дає таке навантаження, при якому діти перевтомлюються, психічно та фізично не встигають. Це навантаження має успіх у неврологів та психіатрів. А скільки батьків за допомогою ременя і тумаків будуть вводити власну дитину в стан любові до освіти? Тому ми лідери з наркоманії й алкоголізму в Європі. Нам є чим пишатися....

«Запікловані» освітою та всебічним розвитком, наші українські діти ведуть малорухливий спосіб життя.. Зрозуміло, що уроки – це головний бонус для освітян. А де спорт, де секції? Куди це все поділось? Напевно, ворог не спить та все позачиняв, а ми як найбільш толерантна нація чекаємо коли це все відчинять, зроблять можновладці зі спортивного управління, нам дозволять та запросять нас в спротзал. Не мрійте, цього ніколи не буде. Їхня мета – це показник, а він у них є і влаштовує на всі 100%.

Підіть і запитайте в ЗОШ, яка кількість нашої з вами малечі займаеться спортом. Мізерна. Та більшість батьків скаже – у нас немає секцій і клубів. Та й зробити уроки і встигнути на секцію дуже і дуже складно.

Зрозуміло, що за 20-40 років такого геніального керування ми просто вимремо або втечемо. Політичні сили, які обіцяють то роботу, то покращення, можуть опинитися у тупику, що колись не буде кому і прапора з брендом партії потримати.

У жодному разі не ображаючи молодь, чомусь на вулицях стає якось брудно на душі. Нецензурщина, алкоголь, іноді махання руками та ногами – доволі сумний епізод... Рушійна сила світової системи, яка розвивається доволі стрімко – це люди. Але люди, які потрібні цій системі чи то державі, уряду, чи то суспільству… Це головна стратегія розвитку... Там, де тебе відштовхують та нехтують твої права, рано чи пізно назріває несприйняття.

Можливо це і є основна фомула Українця – бути байдужим, не вміти захистити себе, родину, Батьківщину? Тому виникає питання, чи потрібні ми вам – здоровими, молодими, які генерують ідеї і втілюють їх у життя, розвиваючи не корумповану, а нормальну Державу? Відповідь за Вами.

Андрій Смірнов,
Голова ВОМГО «АЙКІ»
СГО «Молодіжна Платформа»

20 августа 2012 года во Львов прибыла делегация 76-й гвардейской десантно-штурмовой дивизии из Пскова (ВВС России). Направляются они в 80-й отдельный аэромобильный полк Сухопутных войск Вооруженных Сил Украины.

Это первый подобный визит такого рода за всю историю независимой Украины.
В официальных сообщениях говорится о том, что элитный российский полк будет «передавать опыт» украинским коллегам. В первую очередь «опыт» этот сводится к «борьбе с незаконными формированиями» и «наведению правопорядка».

Последний случай передачи подобного «опыта», а при необходимости и отработки военных действий на территории Украины наблюдался во время учений на полигоне «Широкий лан» в Николаевской области. В конце июля 2012 года украинские, российские и белорусские спецподразделения осваивали там тактику «восстановления конституционного строя» в одной из трёх стран-участниц. Проще говоря, учились силовому подавлению мирных политических революций.
Не удивительно, что учебная обстановка отрабатывалась военными (!) именно на территории Украины. Как отмечают политологи, положение режима Януковича по сравнению с системами власти Лукашенко и Путина наиболее шаткое. 28 октября 2012 года состоятся выборы в Верховную Раду Украину, исход которых в любом случае будет не в пользу правщей в стране Партии регионов.

Прибывшая сегодня во Львов 76-я дивизия имеет опыт «наведения порядка» в Армении, Азербайджане, Грузии, Киргизии, Прибалтике, Приднестровье, Северной и Южной Осетии, не говоря уже о Чечне, где при выполнении служебных обязанностей погибло 120 бойцов дивизии.
«Братская помощь» в рамках ОДКБ, созданной в противовес расширению НАТО, в «наведении порядка» и подавлении массовых уличных волнений не так давно была продемонстрированна в Казахстане. Тогда Александром Лукашенко в Казахстан был отправлен отряда белорусского ОМОНА. Для усмирения восставших нефтяников Жанаозена.
Белорусские спецназовцы не церемонились с протестующими казахами и стреляли на поражение, затаптывая раненных. Этим-то, наверное, и привлекает метод использования иностранных «братских» солдат для борьбы с демократическими революциями.
http://uainfo.censor.net.ua/heading/politics/26679-vo-lvov-dlya-navedeniya-poryadka-pribyli-rossiyskie-desantniki.html

Житель Нидерландов Эд Губен бескорыстно оказывает услуги по естественному оплодотворению. Каждый месяц он помогает стать матерями 15 женщинам.

За восемь лет своего необычного увлечения голландец стал отцом 82 детей, сообщает «Правда.ru».

42-летний Губен проживает в городе Маастрихт. В 34 года он начал сотрудничать с различными банками спермы. Однако через несколько лет Губен решил совмещать приятное с полезным и начал предоставлять услуги естественного оплодотворения через специальные сайты для женщин, мечтающих завести ребенка, сообщает World News ФедералПресс.

Эд никогда не просит денег за свои услуги, но время от времени разрешает потенциальным мамочкам оплатить его проезд и проживание в другом городе, если дама не может приехать к «производителю» сама, добавляет «Диверсант». Высокая популярность Губена у женщин, желающих забеременеть, обусловлена его высокими биологическими показателями - 80 процентов дам, с которыми голландец вступил в контакт, родили здоровых детей.

А це просто гарні фотки діток!

Скільки молоді ховається від своїх можливостей? – майже всі! Така нестандартна, і на 200% правильна, чи правдива відповідь пролунала у відповідь на моє питання.
Саме з цієї ноти хотілося б почати нашу розмову з чудовою людиною, активним громадським діячем, головою благодійного проекту «Чутливі Серця», і, на кінець, мамою – Анею Рекретюк.

Аня вже не перший рік займається благодійністю, та працює адміністратором у танцювальній студії «Ozone». Разом з тим, виховує 5-річного сина, та займається громадською діяльністю. Як усі це речі поєднати і встигнути? Читайте далі..

- Аня, звідки почався твій шлях в громадському русі? Сюди так просто не приходять, погодься.

- Це настільки дивна і смішна водночас історія. У нашому місті проводився кастинг, так-так саме з тих де можна все і відразу, кастинг нового проекту від Савіка Шустера «Стань Лідером», ясна річ що це було тоді мега цікаво, я відразу записалась у добровольці. Завітала, правда, туди з подругою, друзів було море. Все нове, незрозуміле: анкети, конкурси. Напевно, впевненість у собі і цікавість мене таки переконали битись до останнього.

- То Савік Шустер привів тебе в громадський рух? Його напевно і не було на тих кастинагах?

- Я ж кажу, смішно. Але це так, саме з цього все почалось. Там я зустріла і друзів і ворогів, багато зрозуміла. Савіка ми не бачили. Але мій проект переміг. Попри те¸ що із 6 запропонованих варіантів, 4 були про підтримку дітей. Мої колеги Ігор Семенюк та Богдан Комодзинський підтримували мене як могли. Як же не хотілось 4 читати теж, що і у інших. Це як на вечірку всі прийшли в одному вбранні. Проте я перемогла, почала збиратись до Києва, та Київ не зібрався до мене. Наш проект не купив жоден канал, і так ми залишились по своїх містах.

- То ти перемогла у Луцьку?

- Так.

- Але свій проект все таки реалізовувала? І назвала «Чутливі Серця»?

- Звичайно. Бажання було вище Кіліманджаро. Попри всі негаразди, ми зробили концерт 1 червня на день дітей, де збирали благодійні кошти для дітей, які їх потребують. Був фурор, принаймні тоді так здавалося, зараз, з досвідом, не так все сприймаєш позитивно і грандіозно. Так що саме 1 червня 2010 народився наш проект. Було багато різних людей: хороших, добрих, злих, але саме через нашу роботу я знайшла тих друзів до яких обернусь спиною. З самого початку, до цього дня зі мною Катерина Осійчук, Горбатюк Оля, Жора Потапчук, Віка Пальчук. Якщо ви їх знаєте, то це мої друзі – це «Чутливі Серця».



- Дуже часто такі ініціативи цькують ті, що збирають гроші – куди вони йдуть? А хто це? Вони їх собі забирають, а дітям замість комп’ютера цукерки! Ці слова десь і мають істину, надто багато організацій займаються відмиванням коштів, грантоїдством. Як у вас з грошима? Були проблеми?

- Звичайно, де гроші там відразу проблеми, заздрісник. Насправді дуже часто закладаєш свої кошти коли не вистачає на товар для дитячого будинку. Ми робимо все відкрито, звітуємо один перед одним. В нас є бухгалтер Віка, так що тут все по вищому розряду. Були непорозуміння, але в нас не та компанія, що буде мати питання. Всі розуміють чим ми займаємось і самі вкладають у справу.

- Ти вважаєш себе лідером?

- Так.

- Скажи, що дає тобі ця діяльність? Адже я знаю і тебе, і мене найчастіше запитують – «Навіщо воно тобі, що ти з цього маєш?». В того машина, в того квартира, а в тебе купа людей, якась нерентабельна робота..

- Не рентабельна, проте найблагородніша! Це моя тверда позиція. Така робота дає дуже багато, напевно, найбільше за студентські роки треба займатись громадською роботою. Ти будуєш свою особистість – сам цеглинка за цеглинкою складаєш пазл свого Я. Це шлях до самоствердження. Я достойна людина, це не самолюбство – це реальність. Ти змінюєш себе, плюс усіх навколо себе. Ти вчися жити, і це дає собі статус, нехай і видуманий, але все в нашому житті, по-суті, придумали люди. Судіть по прибиранні «Зробимо Луцьк Чистим», яке робили всією нашою «Платформою» 6 квітня. Зараз усі мої друзі викидають сміття в урну, при цьому показують це для всіх, як приклад. Хіба це не успіх? Хіба це не зміст моєї роботи?

- Я дозволю собі не відповідати на твоє запитання, все таки не моє інтерв’ю, хоча, відповідь ти знаєш. Що треба молоді? Ти багато працювала, будеш я думаю ще більше. Що нам треба робити щоб роз штурхати, наприклад, школярів?

- Лідери, потрібні нові лідери. Сіра маса – таке гидке словосполучення, але чесне по відношенню до людей. У тій масі є лідери, їх треба витягувати, це вже наша робота. Мудреці казали, що треба після себе залишити послідовників твоєї справи, так і нам. Чим більше тим краще. Не вистачає бажання, активних людей, активного відпочинку, ініціативи, звичайно, підтримки. Це мабуть головне.

- Я знаю ти навчалася у Львові?

- Так, закінчила Львівський Національний університет ветеринарної медицини і біотехнологій.

- А чому не пішла по профілю, а займаєшся танцями?

- Так склалося, в Україні непевно 90% людей замаються не тим на що вчилися. Не маю практики. Пробую себе у бізнесі, громадська діяльність дає широкі зв’язки. Треба рости чи в бізнесі, чи в політиці.

- Не будемо сьогодні Аню тебе мучити запитаннями. Останнє питання, дуже підступне, відповідь одразу що найперше спало на думку. Завтра кінець світу, як ти проведеш сьогодні?

- Мда, неочікувано так все закінчилось. Так вже завтра? Значить піду у церкву, а потім весь день проведу з сином, десь на каруселях чи на природі.

- Я думав скажеш візьму кулемет і всім скажу що про них думаю. Хоча то напевно моя думка. Дякую що знайшла час. Думаю скоро ми почуємо про нову акцію від «Чутливих Сердець», бо ви такі Чутливі.

Розмову вів Захар Ткачук