Сьогодні в близько 6.00 ранку на центральній площі міста стояв автомобіль міліції, з салону якого предстваник правохоронних органів вів бесіду із лучанкою Людмилою Коновальчук, яка в обід 1 серпня розпочала голодування проти мовного закону, який уже лежить на підписі в Президента Віктора Януковича.
Очевидно пані Людмила пробула на прощі всю ніч і крім песика, який теж ночував на площі ніхто з лучан не вийшов на підтримку протестувальниці.

Цього понеділка, мандруючи від Масандрівського палацу до місцевого житлового масиву, що є передмістям Ялти, спостерігала на власні очі таку не дуже втішну картину...
Це горіла частина Ялтинського природного заповідника. Та я тоді не знала достеменно, чи від 35-градусної спеки, чи від людської необачності?.. Пожежу могли співчутливо спостерігати відпочивальники також і зі сторони ялтинської набережної, на якій я теж згодом опинилася.

Повернувшись сьогодні до Луцька, прочитала розсилку новин ICTV, в якій зазначено, що вже знайшли підозрюваного, мешканця Львівщини, який, зі слів місцевих правоохоронців,вчинив цей підпал і проходитиме, в тому числі й психіатричну експертизу...
До написання цієї замітки спонукали (крім власноруч відзнятого на фото кадру) контрасти нашого життя: хтось мирно підсмажує своє гузно на кримському сонці, відлежує боки на пляжі, а зовсім поруч може вирувати не тільки морська, а й вогняна стихія...

Український квартет у складі Яни Дементьєвої, Анастасії Коженкової, Наталії Довгодько і Катерини Тарасенк

Сразу хотел бы четко позиционироваться. Не терплю всех общественных деятелей живущих на подачки-гранты организаций доноров. Всяких там Агенств США USAID, Freedom House, Корпусов Миру и фонда Сороса «Возрождение» в придачу. Поэтому активистам читать это незачем. Ничего лестного про себя они здесь не прочитают поскольку привыкли говорить о себе, и соответственно слушать, только приятные словосочетания -общественные или неправительственные организации, какой-то там 5 сектор и даже гражданское обЧество. Хорошо, что их немного. Иногда кажется, что организаций "грантососов" больше чем активистов. Но при изрядных финансовых инъекциях они очень быстро размножаются.
К чему это приводит? Достаточно вспомнить "оранжевую" революцию и параллельный разгул националистического идиотизма с "героями", почетными гражданами Бандерами, улицами его же имени и т.д. Уровень "свидомости" имеет четкий вектор возрастания: восточно-западный. А чем дальше в лес (полесье) тем идеологическая борьба становится острее.
Волынское захолустье не является исключением. В областном центре умудрились зарегистрировать более 130 общественных организаций, с возрастанием уровня количество банковских счетов грантососов пропорционально увеличивается.
Небольшая группа общественно активной, естественно очень даже "свидомой" молодежи решили поучить уму разуму жителей полесского села Ветлы (Любомльский район Волынской области).. Жители оказались настолько "несвидомыми", что даже не знали, что являются электоратом 23 избирательного округа. Мало того, они уже несколько раз подряд выбирали одного и того же депутата Верховной Рады и, о ужас! это депутат коммунист-Адам Мартынюк.
Тот самый, который "протолкнул" законопроект с самой истеричной окраской - языковый.
Ну ваащее...
Это же подарок судьбы - враг, вражина, ату его!!! Идеальный объект для политпроституток.
Активисты организации «Відсіч» организовали ряд мероприятий под многозначительным названием "Помста за розкол країни". И мстить собрались избирателям.
Но жители села "Ветлы" тоже не лыком шиты. Героический партизанский край. Практика борьбы с нацистами имеет давние традиции "Чем дальше в лес -тем хуже для СС".
Первый десант активистов «Відсіч» закончился относительно мирно.
Как пишет их летописец Сергей Шаповал: "... выгнала за территорию населенного пункта председатель сельсовета Любовь Павлик" http://perec.in.ua/fools/377/
Во баба! Гром!!! Одной хватило, чтоб выгнать всю эту нечисть.
Вторая атака была усилена разнокалиберными съемочными группами- от местных телеканалов до общеукраинских. Шоу проходило по всем правилам жанра. Был разбит нос -снято крупным планом, трагический голос за кадром:" И пролилась кровь". И даже "невидоми" отобрали главную ценность -листовки "Анти Мартынюковки". Крик подняли на всю страну: "Все пропало" конец демократии, диктатура коммуняк". Перестарались. Очередную провокацию селяне встретили организовано.
Третья атака собрала до 30 участников «Відсіч» (по данным летописца С.Шаповала). И встретила организованный отпор. Вот как это описуют местные СМИ : "Неожиданно издалека раздается свист. К активистам быстрым шагом приближается около 30 агрессивно настроенных подростков... остановить толпу уже невозможно".
Удивляют интонации с которыми описываются эти события. "Ветляны - не только агрессивно настроенные хулиганы". Это говорят о тех кто работает на земле. Простых тружениках села. Для них односельчанин Адам Мартынюк сделал много доброго. Они ему благодарны. Они отдают ему свои голоса. Все очень просто. Приехавшую пирсингованную молодежь, по свидетельству С.Шаповала, они восприняли "как провокаторов".
А почему КАК?
Это "Свободовские", "Нацальянсовские" молодчики которые недавно проходили подготовку в Цуманских лесах. Готовили те же самые партфункционеры, которые прославились во время "оранжевой" революции. Для тех кто помоложе - летом 2004 года лагеря подготовки боевиков находились на территории Волыни. Ближе к осени их перевели в лагеря Киевской и Черниговской областей.
Золотая осень в этом году у «Відсіч». Урожайная. Гратососы жнивуют.
Сеющий ветер...

Неодноразово гурту «Sound Of The Rain» висловлювали думку, що хлопці «руйнівники стереотипів». Християнський рок, неординарні особистості, обдаровані, сильні духом – це робить їх музику настільки цікавою та неоднозначною. Пісні наповнені змістом, від чого у хлопців все більше і більше прихильників і не тільки по Україні. Адже в ніч на 31 липня луцький гурт «Sound Of The Rain» вирушив до Нідерландів.

Як і чому розповів вокаліст гурту Валентин Мушинський. А для кола осіб, котрі мало знайомі з самим музикантом, трохи про нього:

Іванна: Валентине , два слова про тебе

Валентин М.: Ну ок, я за бліц (посміхається)

Іванна: Найкаверзніше питання. Напевно всіх дівчат цікавить, коли плануєш одружуватись?

Валентин М. Ну є плани в 21, але до 20 років жодних відносин. Я просто хочу, щоб відносини між мною, та моєю майбутньою дружиною, були прикладом для наших дітей.

Іванна. Дякую, за відвертість. Сподіваюсь, твої прихильниці не влаштують бійок, коли тобі виповниться 20. А тепер, ще одна цікава річ, твоя улюблена музика, хто тебе надихає?

Валентин М. Улюбленої немає, але є парочка гуртів, котрі приносять мені задоволення, це Lost Ocean, Muse, 30 S.T.M, такі от.

Іванна. О, а українські гурти, що жоден не подобається?

Валентин М. Я б так не сказав, просто іноземні гурти на більш високому рівні, а ми такого рівня і прагнемо.

Іванна: А тепер, можна і про Нідерланди. Ну ви вже два роки повноцінно виступаєте на теренах України, далі у вас напрям на Європу, я так зрозуміла і загалом, які у вас плани?

Валентин М. Так, ми плануємо підкорити вершини і навіть якщо це буде неймовірно важко. Запис альбому та ще маса всього, що притаманне музикантам.

Іванна. Приємно, що не зупиняєтесь на досягнутому. Практикували вже виступи у Європі?

Валентин М. Ми виступали в Білорусії і Росії в Європу, а саме Голландію їдемо вперше, але ще будемо проїжджати Берлін, плануємо і там дати концерт.

Іванна. І як ви думаєте вас сприйме європейська публіка?

Валентин М. Та ми знайдемо спільну мову, навіть якщо вони нас і розуміти не будуть. Ми вважаємо себе європейцями, знаємо англійську, а німецьку і голландську, ну насправді – ні (сміється)

Іванна. Коли здобудете європейське визнання, про Україну забудете?

Валентин М. Та ні звісно, ми ж тут народились. І от відразу після Нідерландів ми будемо мати виступи у м. Гінічіск, та в рідному Луцьку на день міста.

Іванна. Це чудова новина. І щоб тебе не затримувати, скажи декілька слів починаючим музикантам.

Валентин М. Мрійте, а якщо мрії не збуваються, робіть з них плани на життя.

Іванна. Дякую. Всі читачі бажають вам щасливої дороги, І до зустрічі в Україні.

Ігорю Гузю присвячується ...