10-го січня ірландський паб "Laphroaig" !!!!
Гурт FREEDOM пропонує ОНОВЛЕНУ версію хітів від 50-х до 2000-х !!!!!

У програмі кавери на легендарні композиції таких виконавців як Pink Floyd , Elvis presley , Eurythmics, Ray Charles , ZZ top ,Him, The Doors, Avicii , Daft Punk, Rolling Stones , Deep Purple , Whitesnake , KISS!!!!!!

Початок о 21:00
Вхід 20грн

Шановні вболівальники луцької «Волині»! Ми разом перегортаємо сторінку дуже важкого і водночас насиченого футболом 2014 року. Безмежно вдячні вам за підтримку та відданість нашому клубу у нелегкі для нашої України часи. Нехай рік, що минає, забере з собою всі негаразди в країні та невдалі матчі «Волині», а прийдешній принесе мир і перемоги Україні та нашому футбольному клубу.

У новому 2015-му році бажаємо всій нашій футбольній родині гри без травм, гарних голів нападникам, диво-пасів півзахисникам, карколомних сейвів голкіперам. А ще – Божого благословення, родинного щастя, достатку і благополуччя футболістам та вболівальникам.
З найкращими побажаннями
колектив футбольного клубу «Волинь»

Помічники Святого Миколая, які працювали на Фабриці Чудотворця, що знаходилась у Волинській обласній науковій бібліотеці ім. Олени Пчілки передали для дітей-сиріт понад 1.5 тони подаруночків.
Сьогодні у школі-інтернат, що у Святогірську перебуває 400 дітей-сиріт від 3 до 18 років. Після того як значна частина Донбасу була окупована сепаратистами, то виникло питання, що робити із дітьми- сиротами, що перебували в дитячих будинках на території, які контролювали бойовики. В екстерному порядку органами влади було прийнято рішення створити на базі комплексу відпочинку «Изумрудний город» школу-інтернат для дітей-сиріт.
«Дуже приємно, що діти нас вже чекали і були щиро здивовані щедрими подаруночками від Миколая. Адже, ми зібрали та привезли для діток теплий одяг, книжечки, солодощі, канцелярські товари. Значна частина подаруночків через волонтерську групу «Пані Краморська» буде передана дітям, які зараз знаходяться у Слов’янську, Краматорську та Дебальцево», - розповів Володимир Бут-Гусаїм.
«Також з вихованцями школи-інтернат ми зробили «Карту побажань» та прикрасили ялинку еко-виробами», - зазначив Володимир Бут-Гусаїм.

Щиро дякуємо усіх, хто допоміг подарувати віру в чудо дітям Святогірська.
Щиро дякуємо за підтримку: ВОМГО «Центр Ефективної Комунікації», ГІ «Іскра», ВМО «Батьківщина молода», «Автомайдан Волинь», «Автомайдан Україна» та броварні «Карабас-Барабас».

Колядка проти англомовного хіта, сопілка проти саксофона, вар’ятство проти лірики, – 11 січня на телеканалі ZIK грандіозний фінал Турніру небитих музикантів «Лабух-шоу» за участю чотирьох найкращих весільних колективів України.
Народна луцька «Чачка», баламутна ужгородська «Ватага», ліричний рівненський «Мікс» і елегантні львівські «Викрутаси» — саме ці гурти витримали всі каверзні завдання зіркових суддів-«ґаздів» і конкурентів під час регіональних і півфінальних етапів «Лабух-шоу»: підтанцьовуючи, грали у футбол на сцені, їли вареники, не обриваючи пісні, співали не властивий їм репертуар, щоб урешті зійтися в головному музичному протистоянні року за звання найкращих лабухів Західної України. А головне — подарувати глядачам чарівну різдвяну насолоду, атмосферу правдешнього свята.
Улюблені казки, розказані через пісенні попурі. Щедра коляда, від якої душа щиро відкривається перед таїнством народження Дитятка. Святкові пісні, які переносять слухача в засніжені Карпати – в затишні дерев’яні колиби, де аромат домашнього вогнища сплітається із запахами хвої, дідуха, горішків і меду...
«Ви зазделегідь подарували нам відчуття справжнього Різдва», – коментували судді виступи учасників, забуваючи, що зйомки відбувалися за кілька тижнів до анонсованого фіналу 11 січня. І так раз за разом: «У мене враження, ніби вже падає сніг, а за вікном віщують радість народження Христа колядники».
Бенгальські вогники, святкові блискітки, ялинки в гірляндах – радісний антураж фінальної сцени «Лабух-шоу» не йшов у жодне порівняння із палітрою почуттів та емоцій учасників, суддів, ведучих, творців проекту. Азартне передчуття перемоги, щирі сльози, сміх, веселощі... І, звісно, гірчинка – але приємна, як іноді буває у святкової мандаринки – від того, що захопливі місяці головної забави року вже позаду.
Утім — не для глядачів. Для них інтрига, хто ж стане найкращим колективом Західної України, хто уже перше весілля в новому році відіграє на нових музичних інструментах від «Лабух-шоу», – ще попереду.
Не проґавте – 11 січня о 21:00 на телеканалі ZIK кульмінаційна велич української пісні, різдвяний настрій і музичні сюрпризи від «Ватаги», «Чачки», «Міксу», «Викрутасів», зіркових суддів та учасників гала-концерту. Фінал першого сезону «Лабух-шоу» стане феєричним завершенням святкових днів на ZIKy.

Про волинський етап турніру небитих музикантів «Лабух-шоу» можна прочитати за посиланням: http://zik.ua/ua/news/2014/11/24/labuhshou_vidgulyaly_vesillya_u_lutskomu_zamku_pid_kamerunsku_muzyku_pisni_adel_i_vitni_hyuston_543198

2-го січня !!!!!
Jam Cafe ,пр. Молоді, 12


Гурт FREEDOM (акустичний дует) пропонує акустичну версію хітів 50-80-х.
У програмі кавери на легендарні композиції таких виконавців, як
Pink Floyd, Ray Charles , Little Richard, The Doors, Rolling Stones,
Elvis presley ,Daft Punk , Deep Purple , Whitesnake , KISS , і багато , багато цікавої музики)
Початок о 20:00

Вхід вільний!

Луцький гурт FREEDOM презентує своїм прихильникам новий сингл під назвою Walk will be alone, який став першим кроком до виходу нового альбому.

Запис пісні відбувався у Луцьку, на студії Романа Сороки. Музика та текст від гурту FREEDOM.
Також над записом працював Павло Завада, котрий займався аранжуванням пісні та милозвучним звучанням слайд гітари.

ЗАВАНТАЖИТИ - http://www.ex.ua/84519107
---------------------------------
Над піснею працювали:

Вокал: Анатолій Вітинський
Барабани: Остап Сухоцький
Гітара : Вадим Захарченко
Бас-гітара: Артур Черчик
Накопичення, зведення , мастеринг та клавішні: Роман Сорока
Аранжування та слайд гітара: Павло Завада

Дякуємо за будь-яке поширення!


http://vk.com/freedomlutsk
http://vk.com/vadimzax

Державтоінспекція м. Луцька нагадує, що закінчився навчальний семестр і попереду у дітей безтурботна пора зимових канікул. Це весела пора для дітлахів: відвідування Новорічних вистав, ялинок, катання на санчатах, пустощі на льоду.

Патрульні екіпажі ДАІ під час канікул максимально наближені до місць проведення масових новорічних заходів. Активізовано роботу із засобами масової інформації щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Також ДАІ закликає пішоходів ходити в одязі із світлоповертаючими елементами, адже зараз погода спричиняє недостатню видимість на дорозі. У зв'язку з цим, водіям необхідно бути уважними та обережними за кермом, дотримуватись швидкісного режиму, безпечної дистанції, правил маневрування, а в умовах недостатньої видимості рухатися з увімкненим ближнім світлом фар чи протитуманними ліхтарями. Доцільно також відмовитися від ризикованих маневрів, які при несприятливих погодних умовах можуть привести до втрати контролю над автомобілем.

Кажуть, часи змін – найскладніші. У кожного українця запитань щохвилини більше, а відповідей на них обмаль. Не так давно шляхом кардинальних перетворень пішла Грузія. Про це та про можливі варіанти для України дискутували під час круглого столу «Грузинські реформи в контексті України: досвід та перспективи» громадські активісти Луцька, лікарі, працівники місцевого самоврядування із членом команди Міхаіла Саакашвілі, екс-радником президента та прем’єр-міністра Грузії, експертом із реформ в соціальній сфері – Іло Глонті.


На зустрічі обговорювалась ситуація в Україні та досвід реформ в Грузії. Шляхи виходу нашої країни з економічної кризи та обов’язковість проведення реформ для нашої країни як єдиний вихід збереження державності в майбутньому.

Відтак Іло відверто розповів, що коли у Грузії розпочиналися реформи, країна була в набагато гіршій ситуації, ніж нині Україна. У результаті громадянської війни було втрачено Осетію та Абхазію, у країні була анархія у прямому значенні цього слова, 250 тисяч біженців. І якщо грузинам вдалося вибратися з такої катастрофічної ситуації, то Україні це зробити буде простіше, переконаний Глонті.

«Якщо державна система не прозора, про жодні реформи говорити не доводиться, – переконаний Іло Глонті. – Бо це буде просто відмивання грошей, а не реформи. Наразі дуже важливим є врегулювання питання з корупцією. За 10 років у Грузії ми зробили чимало у плані реформ. Рівень корупції знизився максимально. Хоча насправді для того, щоб побачити результат реформ, 10 років – замало. І коли в мене запитують, скільки часу потрібно для того, щоб реформи запрацювали, я чесно відповідаю: не знаю. От, скажімо, наші міністр економіки та міністр внутрішніх справ для мене й досі лишаються загадкою. Бо я й досі не можу збагнути, як вони подолали страх і пішли на боротьбу з криміналом. Вони ходили на злодійські сходняки й там цих злодіїв ловили. А це ж не просто так – за цими людьми стояло як мінімум 300-400 озброєних головорізів. Це був реальний ризик для життя».


На думку Іло Глонті, проблема в тому, що в Україні люди, які крали величезні гроші, позасідали на своїх місцях і ці місця ціною життя не віддадуть. Це треба розуміти. Як і те, що коли не боротися з цим, коли не знайти людей, які готові на таку боротьбу, говорити про реформи годі.
«У нас часто запитують, чи не було страшно, коли в один день позвільняли усіх старих працівників правоохоронних органів та понабирали нових, – веде далі Іло. – Так, це були молоді необстріляні хлопці. Так, були помилки. Одного з молодих керівників навіть убили під час перестрілки. Але, є й інший бік медалі. У Грузії поліція дахувала кримінал. Бувало, що людей забивали до смерті у поліційних дільницях. Траплялося, що того, хто був винен якомусь авторитетові грошей, на замовлення того ж таки авторитета поліцейські розстрілювали удома».
Так, помилки будуть, наголошує Іло Глонті. Надто у сфері реформ. Але головне – винести з них правильні висновки. На його думку, не треба боятися брати молоді кадри. «Каха Бендукідзе завжди говорив: «Хто такий реформатор? Це не той, хто зарання планує реформи, а той, хто спонтанно ухвалює рішення та вірить, що це правильно». Таланить тим, хто ризикує, – переконаний Іло. – Що таке реформування? Це не йти тим шляхом, яким ішли до того. В Україні останні понад 20 років не відбувалося нічого. Ви хочете, щоб через 50 років на карті світу була Україна? Тоді треба ризикувати!»

Зустріч відбулася 11 грудня у приміщенні ЦНАПу в м. Луцьку за ініціативи ГО «Самопоміч»-Луцьк, ВГО «Європейський транскордонний інститут співпраці» та ВОГО «Фонд місцевого розвитку».

За матеріалами газети «Сім’я і дім»

Таки правду люди кажуть: щоб звинуватити в чомусь невістку, не обов’язково вона має бути вдома. Достатньо і її спідниці на вішаку. А якщо ти кореспондент відомого видання, та ще й депутат обласної ради, то можна і на спідницю не зважати. Не вірите? Прочитайте два останні матеріали Валентини Блінової «Дайте землю під забудову!» та «Влада має вирішувати проблеми своїх територій», опубліковані у газеті «Волинь-нова». Стільки відвертої і свідомої в них брехні лише папір може стерпіти. Заради справедливості зізнаюся: я не папір. Отож звернімося до публікацій.

Брехня перша. Уже в другому речення статті «Дайте землю під забудову!» кореспондентка пише: «Вони (жителі с. Любохини) вже кілька років чекають від райради дозволу розширити територію села». А далі наводить слова сільського голови Адама Стрільчука про те, що проектну документацію замовили торік. На розробку проекту пішло мінімум півроку. То де ж правда?
Брехня номер два. «Депутати не почули навіть сиріт!» Страшна фраза. Насправді площа села Любохини становить 704, 4 гектара, у населеному пункті налічується 595 дворів, тобто на один двір умовно припадає по 1,18 гектара землі. Як вам щільність забудови? Зрозуміло, що в селі є ще і дороги, і громадські будівлі, і т.п, однак цифра вражаюча.

Брехня третя стосується засідання профільної комісії районної ради. «Долю майбутніх забудовників вирішили лише троє з тих, хто був проти позитивної ухвали», -- пише Валентина Блінова. Насправді ж «проти» проголосував лише один депутат, а двоє «утримались». Та свідома неправда депутата обласної ради і журналіста з багаторічним стажем ще й в тому, що вона чудово знає: для прийняття позитивного рішення профільній комісії необхідно набрати більшість голосів не від кількості присутніх на її засіданні членів, а від загального її складу, тобто від 11 депутатів. Та й про яке «вирішення долі» взагалі йдеться, якщо рішення комісії носить лише рекомендаційний характер?

Брехня номер чотири – про «нав’язування» своєї думки членами профільної комісії на сесії іншим депутатам. Насправді ж із трьох членів комісії, які не голосували позитивно, у роботі сесії брав участь лише один, тому «нав’язувати» було нікому.
Брехня п’ята. І не остання. Йдеться про те, що голова Старовижівської РДА Анатолій Лавринюк не виділив земельних ділянок під садівництво для учасників АТО. Я дуже здивувався, прочитавши це тому, що у кабінеті того ж таки Анатолія Петровича пояснював Валентині Бліновій, що з 1 січня 2014 року виділенням земельних ділянок займається Держземагенство, а не очільник виконавчої влади, між іншим, Анатолій Лавринюк був призначений на цю посаду лише після Революції Гідності. До речі, в останньому номері газети «Сільські новини» опубліковане роз’яснення завідувача сектора Держземагенства у нашому районі Миколи Сулеви з приводу цього питання.

Зрештою, не лише мені як депутату районної ради, а й тому, хто хоч трішки цікавиться діяльністю районної представницької влади, дивно чути з вуст досвідченого журналіста безглузді звинувачення в тому, що обранці громад ігнорують їх інтереси. І ось чому. Для забезпечення потреб громадян в індивідуальному житловому будівництві районна рада виділила 195 тисяч гривень на виготовлення схеми детального планування території району. На її основі передбачається розширення меж населених пунктів, а саме, територій під індивідуальне житлове будівництво, садівництво, комерційне призначення. Таким чином, районна рада намагається вирішити проблеми людей в житловому будівництві і разом з тим поповнити місцеві бюджету. Для цього сільським головам, на території яких знаходяться озера, під час погодження схем детального планування територій запропоновано в першій стометровій зоні заборонити будь-яке будівництво; в другій – передбачити лише зелені насадження; в третій – комерційне будівництво. І вже за тристаметровою зоною мають знаходитися земельні ділянки для житлового будівництва, садівництва тощо. За таких умов кожен житель села може безкоштовно отримати земельну ділянку під житлове чи дачне будівництво. Землі ж комерційного призначення будуть продаватися для усіх бажаючих за ринковою ціною – і ці кошти підуть у місцеві бюджети. Таким чином, довколо озер збережеться природа, а наш край буде привабливим для відпочиваючих.

Що ж ми маємо нині? Лише сумнівний бізнес у земельних відносинах. Схема проста: сільська рада виділяє або вже виділила «своїм» чи наближеним до себе земельну ділянку біля озера нібито для ведення сільськогосподарського виробництва, потім ця земля приватизовується, змінюється її цільове призначення – і продається під будівництво. Виручені кошти розподіляються між окремими учасниками оборудки – здогадайтеся якими. І жодна копійка не потрапляє у сільський бюджет. А щоб безпечно почувати себе у цьому «бізнесі», земельні ділянки роздаються, звичайно ж, позачергово ще й тим, хто наділений тією чи іншою владою, як прокурорам, суддям, митниками… Лише під час одного із засідань Любохинівської сільської ради було виділено жителям міста Луцька 11 земельних ділянок. У результаті таких дій маєтки владців виростають впритул до водного плеса, а доступ простих людей до нього обмежується.

Зважаючи на сказане, цілком зрозуміло, чому любохинівський сільський голова Адам Стрільчук не хоче погоджуватись на запропоновані депутатами районної ради правила гри. Втім, прикро, що депутат обласної ради свідомо перекручує факти, прикриваючись проблемами простих селян, сиріт, учасників АТО, захищає тих, хто вдається до сумнівних оборудок натомість звинувачує депутатів районної ради у надуманих гріхах ?
Особисто я впродовж своєї депутатської діяльності подав майже півсотні депутатських звернень та запитів щодо зловживань у земельній, природоохоронній та будівельній сферах поблизу озер та бездіяльності чи зловживань чиновників. На позаминулій сесії колеги-депутати підтримали звернення до обласних прокурора та еколога, начальника обласного управління внутрішніх справ з проханням перевірити, чи відповідають займаним посадам відповідні районні посадовці, які не реагували на згадані порушення. За моїми запитами проводились журналістські розслідування, про які ішлося у виданнях «Волинь-нова» та «Сільські новини». І раптом звинувачення, хоча й опосередковане, в тому, що я не відстоюю інтереси любохинівських селян? Звучить більш ніж абсурдно і несправедливо по відношенню до тих депутатів, які під шаленим тиском десятки разів не погодилися передати озера приватним особам і фірмам, зберегли їх для людей на відміну від інших районів у області.

Іван ОМЕЛЬЧУК,
депутат Старовижівської районної ради.

Прокоментувати ситуацію довкола розширення меж села Любохини редакція попросила й заступника голови районної ради Василя РОМАНЮКА та депутата районної ради Ростислава КОНДРАЦЬКОГО.
-- Василю Петровичу, Вас звинуватили в тому, що Ви «затягуєте» прийняття рішення щодо розширення меж населених пунктів, маючи особистий інтерес. Що можете сказати з цього приводу?
Василь РОМАНЮК: Перш ніж публікувати названі матеріали, Валентині Бліновій варто було б ознайомитися з генеральним планом забудови Любохин, тоді б вона знала, що в межах населеного пункту є значно більше земельних ділянок під забудову, як 20, а саме стільки родин виявили бажання спорудити в селі власні будинки. Але зміни до цього генерального плану стосувалися землі, що знаходиться біля озер, в тому числі й на масиві Гребля. Виникає запитання: чому сільська рада не ініціює внесення змін до генерального плану забудови, щоб надати землю під індивідуальне будівництво жителям Любохин, а пропонує лише розширення меж населеного пункту, в тому числі і біля озер, де знову незаконно виростуть елітні дачі, а винних так і не знайдуть?

Хочеться запитати в автора, у чому провина районної ради? У тому, що не погоджується розбаразювати землю, яка належить громаді? Адже розпоряджатися нею у межах населеного пункту може виключно сільська рада, а за його межами – Держкомзем у Волинській області за погодженням із сільською радою.
Валентина Блінова наголошує, що громада Любохин налаштована рішуче домагатися свого. Районна рада тільки «за». Особисто в мене і моїх родичів землі біля озер немає. Зрештою, найближчим часом буде створена комісія із працівників РДА, Держкомзему, районної ради, представників громади, яка вивчить порушене питання і виявить, у кого є «шкурний інтерес», як пише автор, щодо земельних ділянок біля озер і кому так хочеться, щоб сільська громада «воювала» з районною радою, а третя сторона поділила ласі шматки на тих самих озерах. Відповідь на деякі з цих запитань дасть і схема планування району, на якій буде нанесено зонування цих територій.

-- Ростиславе Івановичу, звинувачуючи депутатів районної ради в якомусь «шкурному інтересі» щодо розширення меж Любохин, автор чомусь як приклад навів Вас. Чим аргументується така позиція?

Ростислав Кондрацький: З усіх персонажів, задіяних у статті Валентини Блінової, «шкурний інтерес» може бути, найімовірніше, лише «в мажоритарника, який представляє інтереси селян» Адама Малюти (він має чималий шмат землі біля озера та не може його продати, не змінивши межі села) та сільського голови Адама Стрільчука, який свого часу «нароздавав» довкола озера «городів» своїй чисельній родині, а схема реалізації буксує з тієї ж причини. Як ви гадаєте, обробляються ці «городи»? Відсотків на десять – так, а решта лежить облогом, що абсолютно не характерно для працьовитих любохинівців.

Щодо мене, земельні ділянки якого знаходяться не на озері Пісочному, де Бліновою анансована ціна в 600 доларів за сотку, а на озерах куди менш престижних, де і ціна в рази менша. Крім того, придбавши з аукціону приміщення занедбаних кафе в Кримному та Любохинах, як підприємець я був змушений купувати або брати в оренду і землю під ними. Неправдивою є й інформація про вдвічі занижену вартість земельної ділянки у Кримному. До того ж надання журналістці наведеної у статті інформації секретар Кримненської сільської ради Галина Сулява категорично заперечує. Натомість сплачена мною вартість цілком співмірна з оголошеною Валентиною Бліновою ціною землі на озері Пісочному. Саме ж твердження про те, що підприємця з багаторічним досвідом роботи саме у сфері ресторанного бізнесу цікавить земля, а не приміщення кафе, виглядає взагалі абсурдним. То в чому ж «шкурний інтерес» Кондрацького, на який так прозоро натякає Блінова? Сам же факт придбання ним земельних ділянок зі сплатою в бідні сільські бюджети значних коштів є прикладом того, що при розумному підході сільські громади, яким доля подарувала приозерні території, можуть мати з цього чималий зиск.

Не можу не відреагувати на відверте захоплення любохинівськими новобудовами депутата облради. «Поліська Венеція!» - пише вона. А як ця «Венеція» узгоджується з державними будівельними та санітарними нормами В.Блінову чомусь не хвилює. Не помітила вона, що чотириметровий канал перерізає навпіл прибережну територію. Перестрибнути його неможливо, а містка нема. І це вже кілька років. Не бачила, що між «високими парканами вілл» на сотні метрів нема жодного проходу до озера. Не турбує Блінову і відсутність каналізаційного колектора в цій «Венеції». Кожна вілла має власну вигрібну яму, а автомобіля, що вивозить нечистоти, там ще жодного разу не бачили. Його в селі просто немає. Більше того, такий автомобіль лише один на весь район – у Старовижівському ВУЖКГ, а договорів на обслуговування з цією організацією грошовита «Венеція» не уклала жодного. Врахуйте надзвичайно високий рівень ґрунтових вод і можете передбачити, яке майбутнє чекає найкраще озеро району, якщо розширенням меж села «Венеція» збільшиться в кілька разів. Особливо небезпечно те, що невеликі відстані між будинками не дозволять збудувати каналізаційний колектор навіть у перспективі.

З публікацій Валентини Блінової можна зрозуміти, що автор вважає нормальною бізнес-схему з переведенням земель сільськогосподарського призначення в землі під забудову з подальшим продажем. Враховуючи кількість вілл, мова тут іде про десятки, а то й сотні мільйонів гривень. А що ж від цього отримав державний бюджет та сільська громада? Чи сплачені якісь податки від цих оборудок? Що робити тим, у кого садиба і город з іншого боку села, не біля озера? Запитань тут більше, ніж відповідей, та чомусь журналістці це нецікаво.

І НАСАМКІНЕЦЬ

«А заради чого в серйозному часописі стільки брехні?» -- запитаєте ви. Чиї ж інтереси лобіює Валентина Блінова? Сільського голови, депутата районної ради – працівника суду Адама Малюти, яким депутати районної ради загальмували земельний бізнес? Чи це помста за свого чоловіка, також депутата райради Володимира Блінова, якого Василь Романюк, Ростислав Кондрацький, Анатолій Лавринюк, Іван Омельчук та інші не підтримали на посаді голови районної ради? Невідомо. Очевидно одне: про інтереси громади тут не йдеться.

У мешканця Володимира-Волинського працівники ДПС і Луцького міськвідділу УМВС безпідставно забрали автомобіль, порушивши при затриманні водія всі закони й інструкції, які тільки можна було. І запевняють: їм за це нічого не буде!

Авто зникло...

Починаємо журналістське розслідування кричущого свавілля луцьких міліціонерів. У ньому фігуруватимуть не лише рядові працівники ДПС, а й майор міліції Антонюк із Луцького міськвідділу УМВС та його начальник Ігор Муковоз. Про Муковоза буде особливо цікаво...

До репортерів "Нововолинська ділового" звернувся Олексій Д. із Володимира-Волинського. Розповів приголомшливу історію про схему віджимання автомобілів, якою промишляють перевертні у міліцейських погонах. Таких випадків прокуратура зафіксувала вже кілька...

Розповідь Олексія подаємо без змін:

— Я користувався транспортним засобом BMW e32, держ.номер ВХ1683АІ, два роки. Вирішив його продати або обміняти на новіше та економніше авто. Виклав оголошення на сайт avtoria. com. Наприкінці вересня знайшов автомобіль AUDI й зателефонував до власника, домовилися про зустріч.

Зустрівшись у Червонограді, ми оглянули автомобілі й вирішили провести обмін. Я віддав ключі та техпаспорт від BMW735, а мені дали ключі і техпаспорт на AUDI A6 2000 р.в. Ми роз’їхались і більше не зустрічались.



Цим автомобілем я їздив по багатьох містах та областях. На Київщині мене зупиняли працівники ДПС, на Львівщині і Тернопільщині, у містах Ковель, Золочів, Червоноград, Львів, Збараж, Буськ, Кам'янка-Буська, Рава-Руська, Нововолинськ були перевірки. По базі ДАІ жодних проблем не було.

Нещодавно ми вирішили продати це авто та купити щось дешевше. Я виклав оголошення на той самий сайт. За деякий час до мене зателефонував Микола з Луцька ( 0990592921) й запропонував рівноцінний обмін. Ми зустрілись у неділю близько 15 години у Війниці Локачинського району на перехресті. Микола був не сам, після огляду мого авто ми не домовились і роз’їхались.

Пізніше Володимир із Рівного (0976454576) запропонував машину на обмін. Ми домовилися про зустріч біля Луцька. Однак на обумовленому місці його не було. Я зателефонував до нього, він сказав, що затримується і щоб ми приїхали на АЗС при виїзді з Луцька зліва. Та й на АЗС його не було. Ми прочекали півгодини. Коли нарешті Володимир приїхав, ми оглянули наші автомобілі.

На той момент раптом приїхав Микола з якоюсь дівчиною, а за ними — автомобіль ДАІ. Працівники ДАІ попили кави, поговорили з Миколою та дівчиною, й екіпаж кудись поїхав.

Після мого виїзду з АЗС у машині перебували моя дружина Ірина і Володимир з Рівного. Ми виїхали з АЗС, не порушуючи ПДР. Метрів за 30-50 від АЗС стояли працівники ДПС і явно чекали на мене. Побачивши мій автомобіль, один із працівників перебіг дорогу для затримки мого ТЗ нібито через порушення ПДР.

Коли я попросив доказів та свідків, запропонував їм представитись і показати маршрутний лист, працівник ДПС сказав мені: "Ти думаєш, що мудрий?"


Олексій навіть не уявляв, які каламутні схеми діють у міліції…

Далі працівник ДАІ сказав, що машина перереєстрована у Київ, що я маю або зізнатись, або вирішити на місці. Я запитав, що від мене треба, він назвав суму у валюті, яку я маю віддати йому. 500 доларів США.

Я почав телефонувати до всіх знайомих, це було близько 21.20, але марно. Тоді мені наказали "вкрутити" Володимира на обмін і поїхати за місто для обміну. Володимир сказав, що грошей у нього нема при собі й він має подумати.

Я з інспектором та дружиною поїхав до другого працівника ДПС. Він спитав, кого я знаю з Володимира-Волинського, щоб за мене поручились, я назвав кілька прізвищ. Працівник ДПС довго говорив по телефону, а потім сказав, щоб я щось вирішував — або мене закривають.

"Вирішувати", тобто давати хабара, я відмовився. Тоді він наказав їхати за ним. Ми їхали довго, доїхали до пожежної частини, він зупинився і показав, де маю зупинитись я. Він ще близько години говорив з моєю дружиною, на той час я телефоном шукав варіанти вирішення проблеми. Мій знайомий *** приходив у відділення СБУ у Володимирі-Волинському, я телефонував до ****, але він не взяв слухавку, бо було пізно.

Я розмовляв з черговим СБУ по телефону мого знайомого, мені порадили домовитись на ранок. Я сказав працівнику ДАІ, що вранці зможу вирішити цю проблему. Однак він заявив:"Ти майданутий, я тебе закрию!" І пішов у міськвідділ УМВС, наказавши очікувати надворі.

Півгодини потому до нас вийшла дівчина й запитала, що сталось, ми розповіли і спитали, що далі. "Треба чекати". За годину ця ж сама дівчина-слідчий викликала мене у кабінет. Коли ми зайшли до кабінету, там сидів майор. Ні слова не сказавши, він показав на стілець. Я сів, 5 хвилин тиші. "Розказуй". Я розказав, що було, як і де взяв машину. Він мене перебив:"Хватить брехати!" Потім додав цікаву фразу: "Ти не знаєш, хто сидить у машині і тебе слухає".



Я запитав, яка причина мого затримання. Майор заявив: "Тебе вже посадять нарешті". Хоча раніше приводів до міліції не було.

Я встиг зробити один дзвінок до адвоката, після чого майор силоміць забрав мій телефон. Коли я почав доводити свої права, він знайшов другого слідчого і наказав мене забрати. Я перейшов до другого кабінету, дав пояснення. Після цього мене відвели вниз, де мали бути Ірина та автомобіль.

Я побачив сплакану Іру, яка сиділа на лаві в холі, з деякими особистими речами з автомобіля. Сказала, що машина поїхала в невідомому напрямку.

Коли працівники чергової частини викликали той самий екіпаж працівників ДПС, я запитав, де мої документи. Вони заявили, що документи мені не потрібні. Працівники ДПС сказали нам: якщо ми будемо мовчати, то авто заберемо, а якщо будемо скаржитись, то вони відмажуться, а нам буде гірше.

Потім той самий інспектор сказав, що він знає, де зробили документи на автомобіль. Нас посадили у якусь фуру, що їхала на Володимир, і сказали: "До побачення, їдьте додому".

Підсумовуємо. Працівники міліції при затриманні -надцять разів порушили права громадянина Олексія Д. У нього незаконно вилучили автомобіль. Від нього вимагали хабара — 500 доларів. Машина ЗНИКЛА.


Наступного дня на штрафмайданчику стояв автомобіль, СХОЖИЙ на авто Олексія. Тобто "двійник". Забирати того "двійника" Олексій не хоче. Хоче повернути своє авто і притягнути перевертнів у погонах до відповідальності.

Коментар адвоката і пікантні подробиці спілкування потерпілого з начальником Луцького міськвідділу УМВС Муковозом — у наступній частині нашого розслідування.

Наталя Камишникова

Офіційний сайт ФК «Волинь» розпочинає тринадцяте традиційне передноворічне опитування вболівальників «Волині» з метою визначення кращого гравця команди за підсумками року.
Ми включили до списку для голосування гравців, які зіграли у 2014 році щонайменше десять поєдинків у чемпіонаті України та Кубку України. Відтак, у розділ для голосування на сайті та на офіційній сторінці клуба у Фейсбуці внесено таких футболістів (в алфавітному порядку):
Міхель Бабатунде, Руслан Бабенко, Ерік Бікфалві, Івіца Жуніч, Артем Кичак, Александр Кобахідзе, Флорентін Матей, Редван Мемешев, Віталій Неділько, Дмитро Нємчанінов, Тимур Парцванія, Віталій Приндета, Сергій Сімінін, Валерій Федорчук, Артем Шабанов, Гал Шіш.
Для голосування на сайті відвідувач проходить нескладну процедуру реєстрації. Проголосувати можна, окрім сайту та офіційної сторінки у ФБ ще й у коментарі під цією новиною за допомогою сервісів Фейсбуку та ВК.
Опитування триватиме до 31 грудня, а його результати підсумуємо у перший день нового 2015-го року. Одному із учасників голосування дістанеться приз – автобіографічна книга Віталія Кварцяного із підписом автора. Її володаря визначимо з-поміж учасників голосування за допомогою інтернет-ресурсу random.org

Також нагадаємо нашим відвідувачам, що у попередні роки переможцями нашого референдуму ставали наступні гравці:
2002 – Самір Алієв, 2003 – Камал Гулієв, 2004 – Василь Сачко, 2005 – Василь Сачко, 2006 – Майкл Чиді Алозі, 2007 – Жадер да Сільва, 2008 – Олександр Пищур, 2009 – Олександр Пищур, 2010 – Олександр Пищур, 2011 – Ванче Шиков, 2012 – Сергій Сімінін, 2013 – Сергій Сімінін

https://www.youtube.com/watch?v=INH2uHABEQo

У день волонтера Луцька міська організація ветеранів України провела конференцію на тему «Волонтер сьогодні-життя людей завтра». З інформаціею про особливості сьогоднішнього волонтерства виступив голова Луцької міської організації ветеранів України Севрюков Валерій Якович. Він підкреслив, що поняття волонтер сьогодні поширюється не тільки на квартиру хворого, немічного, а й на всю теріторю майдану АТО. Про це свідчить те, що літні люди-члени Луцької міської організації України допомагають не тільки за принципом: волонтер- ветерану, а й за принципом: літній волонтер – нашим хлопчикам учасникам АТО.
На конференції волонтери поділилися набутим досвідом. Прослухали пісенний вернісаж, який дали учасникам конференції члени первинної ветеранської організації хору «Джерела Волині».

Прес-центр Луцької міської організації ветеранів України