Проїжджаючи тролейбусом повз місцевий ЦУМ, звернув увагу на намети на Театральному майдані. Підійшовши до юрби, побачив молодих людей (мабуть, студентів), котрі збирали підписи на підтримку європейської інтеграції України. На моє запитання, хто організатори акції, чіткої відповіді від представників молодої генерації я так і не отримав. От і вирішив висловити свою думку, тим більше, що мені свого часу доводилося неодноразово зустрічатись і спілкуватися з теперішніми так званими «координаторами луцького Євромайдану»: Володимиром Бондаром, Ігорем Гузем, Ігорем Алексєєвим та іншими «місцевими революціонерами».

На мою думку, однією з причин участі того ж таки Бондара у Євромайдані Луцька є намагання вдавати з себе «нового регіонального лідера». Це, м’яко кажучи, не витримує жодної критики. Адже Володимир Налькович практично все своє трудове життя пробув на керівних посадах, встиг покерувати майже на всіх найвищих щаблях влади: посидів у кріслах нардепа, голови облдержадміністрації, радника Президента. То коли людина стільки років перебуває на високих керівних посадах – який же це, скажіть, «новий лідер»?

Крім того, взявши на себе тяжку і відповідальну ношу одного з лідерів місцевого Євромайдану, мабуть, необхідно було б і засвідчити позицію власної сім’ї щодо теперішніх подій в Україні, як це зробили члени родин братів Кличків та Порошенка. Натомість Володимир Налькович не хоче ризикувати безпекою своїх близьких, використовуючи можливості студентства, а також «свідомих» старшокласників луцьких загальноосвітніх закладів. Хоча той, хто перебував на луцькому майдані у неділю, 1 грудня, бачив десятки батьків зі своїми дітьми, в тому числі й малолітніми. Проте жоден із місцевих керівників нашого майдану на це не зважився: чи то побоявся, чи то показав справжню «свідому» позицію?

Хоча ні, варто поаплодувати ініціатору та координатору протесту Володимиру Пащенку, сім’я якого з моменту створення луцького Євромайдану перебуває пліч-о-пліч з мітингувальниками.

Отож, якщо у минулу неділю на народному вічі можна було спостерігати сімейний мітинг, то уже протягом двох наступних днів Ігор Гузь та Володимир Бондар «промивають» мізки юнакам, яких водять за собою – з одного майдану на інший. Справді, пан Ігор революціонер ще той, щоправда, державний управлінець із нього ніякий, однак переконувати школярів своїми спічами він вміє.

Серед учасників Євромітингу також є і пересічні громадяни, зі своїм життєвим досвідом і громадянською позицією, які аж ніяк не можуть збагнути, чому неповнолітні школярі та студенти-першокурсники на заклики місцевих «революціонерів» блокують будівлі органів влади та місцевого самоврядування, за що передбачена відповідальність згідно з чинним законодавством України, яке наразі ніхто не відміняв. Можливо, саме тут і приховано справжній мотив ігнорування чи пасивного відношення дітей координаторів до Євромайдану у Луцьку!?

Шановні батьки! Я дійсно щиро прошу: заберіть своїх неповнолітніх дітей з майданів, не ризикуйте їхнім життям і здоров’ям, нехай «гризуть граніт науки» у теплих класах! Замініть їх собою, як це роблять лідери та активісти Євромайдану у Києві! Адже очевидно: ваших дітей всього лиш використовують місцеві політики, розцінюючи їх як живий щит і засіб тиску на владу та працівників міліції!

Мабуть, усі пам'ятають відому телевізійну гру, у якій команда із шести гравців – «знавців» – шукає правильну відповідь на задане питання за допомогою мозкового штурму протягом однієї хвилини. Пригадали?

Цікаву версію цього шоу можна було спостерігати 27–29 листопада у кав'ярні «DRUZI FOREVER». Саме тут проводилися осінні ігри «Що?Де?Коли» між факультетами Луцького НТУ. Організатором заходу виступила студентська рада університету.

У затишній атмосфері кафе насолоджуватися грою було вдвічі приємніше. «Диктував правила» чоловік у метелику – ведучий Олексій Табачук. Саме з його уст звучали фрази: «Увага, запитання!», «Час вийшов» та «Отже, правильна відповідь…».

У грі взяли участь п'ять факультетів – факультет будівництва та дизайну (ФБД), факультет обліку та фінансів (ФОФ), машинобудівний факультет (МБФ), факультет комп'ютерних наук і технологій (ФКНІТ) та факультет бізнесу (ФБ). Проти них грали «глядачі»: Ольга Ужегова, Світлана Ротко, Наталія Дмитрієва, Микола Дмитрієв, Оксана Жук, Тарас Бзита, Андрій Лец, Ірина Задорожнікова, Олексій Табачук, Василь Чернецький, викладачі кафедри банківської справи, викладачі кафедри обліку та аудиту і викладачі кафедри фінансів.

27 листопада зіграли дві команди ¬– ФБД (Сергій Назаренко, Тетяна Шаповалова, Тетяна Гордіюк, Євгеній Чайкін, Вікторія Ротко та капітан Олександр Павлів) і ФОФ (Ольга Ярошик, Юлія Лукашук, Тетяна Макарук, Вікторія Прокоп, Ольга Ярошевич та капітан команди Олена Сосницька). «Будівельники» (4:6) у загальному рахунку отримали «-2», а «фінансисти» (6:4) – «+2» очка. Кращими гравцями визнано Тетяну Шаповалову та Вікторію Прокоп.

28 листопада в інтелектуальний бій вступили команди ФКНІТ (Федір Петрук, Олексій Бартосевич, Оксана Газдайко, Богдан Гламазда, Богдан Дацюк та капітан Марина Петренюк) і МБФ (В'ячеслав Яворський, Антон Мороз, Юлія Варченко, Дмитро Бєляков, Юрій Слупко та капітан команди Ігор Цибуля). Хоча «мбф-івці» зіграли 6:4, а «фкніт-івці» – 5:6, все ж обидві команди не справилися із вирішальним питанням і втратили всі очки, тому у загальному рахунку мали «-6». Найкращими гравцями стали Богдан Гламазда та Ігор Цибуля.

29 листопада у дуелі брав участь ФБ (Роман Тимовський, Сергій Кушнірук, Дарина Лук'яненко, Андрій Кіричук, Марія Гриб та капітан команди Іван Левчук). «Бізнесмени» зіграли з таким же рахунком, як і «фінансисти», але те, що вони тричі відповідали достроково, дозволило їм стати командою-переможцем осінньої серії ігор. Найкращим гравцем сезону та новим магістром інтелектуального клубу «Що? Де? Коли?» Луцького НТУ було визнано Романа Тимовського, який і отримав традиційну «сову».

Кращі гравці були нагороджені грамотами та книгами. Усі учасники отримали заохочувальні подарунки від деканатів своїх факультетів, а також запашну каву від закладу, де проводилася гра.

До речі, під час заходу виникла ідея провести аналогічне змагання між командами викладачів та студентів. Тож, певно, наступний сезон ігор буде «спекотним»!

Із блогу журналістки і фотографа Ганни Грабарської на Радио Эхо Москвы.

Вильнюс кишит украинскими журналистами, общественными деятелями, разного рода официальными лицами и прочими романтиками, приехавшими поглядеть, что же будет на самом деле со всей этой историей о соглашении с ЕС. Украинцы привезли с собой и революционный дух. На месте не сидят: проводят акции, устраивают марши, машут флагами и выкрикивают лозунги. Всё потому что надежда умирает последней.

Целый день мы болтались по городу с мероприятия на мероприятие, ничего толком не успевая, в ожидании вечерней встречи глав государств, на которой Янукович и должен был совершить свой первый на Саммите "выход в свет".
Под воротами Президентского дворца проводят акцию украинцы. Кроме плакатов, они принесли огромную ручку и скандируют: "Янукович, подпиши!" Их оттесняет в сторону милиция, поскольку митингующие расположились на проезжей части. Что показательно, стражи порядка скорее просят отойти, а не приказывают. В Киеве митингующие давно бы лежали лицом в траве, нежно придавленные бойцами беркута. К мероприятию такого уровня у нас простых смертных не подпускают на пушечный выстрел (поскольку не исключают его возможность).

Отстояв довольно длинную очередь, наконец, попадаем внутрь. "Внутрь" - это очень громко сказано. Дворик Президентского дворца, в который заезжают кортежи делегаций, наискось пересечён красной дорожкой. Журналисты, операторы, фотографы ютятся под импровизированным навесом и пьют глинтвейн, потому что холод стоит непередаваемый. Начинают подъезжать первые лица, обычно в сопровождении двух машин охраны. Проходятся по ковру, улыбаются на камеры. Некоторые дают короткие комментарии. Все вопросы только о "нашем". Ангела Меркель говорит, что шансов на подписание нет.

В толпе перекатывается его имя с акцентами из разных языков; вот немецкое твёрдое "Януковичъ", а вот французское, помягче, "Янукьович", с ударением на последнюю гласную.

А он всё не едет.

Когда выпиты глинтвейн и кофе, а ждать становится невмоготу из-за отмерзающих частей тела, организаторы сообщают, что украинский Президент приедет через час. Некоторые уходят. Другие, грязно выругавшись, принимаются передавать снимки в редакцию или просят провести в уборную, чтобы скоротать время.

Изредка раздаётся автомобильное би-бикание откуда-то из-за ворот дворца, и журналисты мигом бросаются к камерам.
Нет, снова не то.

Наш приехал последним. С горделивой ухмылкой, молча он прошёлся по ковру мимо камер. Кто-то выкрикнул: "Как настроение?", - на что Президент сжал руку в кулак и оттопырил вверх большой палец.

У него всё отлично.

Ну и слава Богу.

Підпис можна залишити ТУТ.

Аби підписатися, необхідно спершу зареєструватися на сайті (CREATE AN ACCOUNT): ввести свої ім’я та прізвище, електронну адресу, а також відповідь на контрольне запитання. Після цього підтвердити реєстрацію через лист, який буде надісланий на вказану електронку. За тим ‒ підписатися під петицією (SIGN THIS PETITION).

Щоб петицію розглянули, необхідно назбирати 100тисяч підписів.