Рестайлінговий Гузь

І був день. І прийшло свято. І приїхав Гузь! Може, колись саме так велично буде починатися літопис села Секунь чи Сереховичі, що їх наприкінці минулого тижня відвідав улюбленець волинських журналісток і любитель надавати консультації щодо найкоротшого маршруту до щастя, депутат обласної ради та кандидат в народні депутати України від об’єднаної опозиції “Батьківщина” по одномандатному виборчому округу №21 Ігор Гузь.

Останнім часом Ігор Володимирович дуже мало уваги приділяє оновленню своєї сторінки на Фейсбуці та власного сайту, тому ми вирішили, що це нечесно стосовно всіх тих користувачів всесвітньої павутини, які, на жаль, не можуть відвідати заходи за участю пана кандидата особисто, але все ж таки хочуть знати, як складається його передвиборна доля, та чи прихильною до нього цього разу була Мельпомена й інші музи...

Отож, не будемо тримати інтригу. Цього разу все було добре. Чесно. Ну... майже. Ну, гаразд, може якщо і не надто добре, то, принаймні, краще, ніж минулі рази.

А покращення (не плутати з процесом, який робить із країною Партія регіонів) очевидні. Перше – Гузя відпустив “капітан Очевидність”. Після перлів “Місце для батутів І. Гузя” і “Тимошенко не приїде до вас на свято, бо вона в тюрмі, бо її посадили” , ми з неприхованим злорадством чекали «нєтлєнок» на кшталт “Я до вас прийшов, бо в мене є ноги” або “Я вам зараз скажу, бо в мене є рот”.

Але нічого такого не було. Все було просто супер. І тональність, і зміст. Жодного зайвого слова. Ну... майже. Виголошуючи свій коронний текст про Юлію Володимирівну, вочевидь, аби надати моментові ще більшого драматизму, Ігор Володимирович цього разу додав, що, мовляв, Юлія Володимирівна не те, що приїхати не може, вона і листа написати не може, бо їй і це заборонили.

Та, попри все, від всієї цієї вистави чомусь віяло ідіотизмом. Причому не очевидним, а таким, завуальованим. Може через те, що Гузь виступав одразу після сивочолого поважного представника опозиції, який закликав людей брати подарунки, але голосувати серцем. І одразу ж після цієї палкої промови старого опозиціонера Гузь почав дарувати народу подарунки – книги, картини, ікони.

Може, через те, що в своїх листівках Гузь використовує тепер словосполучення “патріоти Волині”, яке наразі стійко асоціюється зі Степаном Івахівим, якого так послідовно ненавидить пан Гузь. А може через те, що незважаючи на цю майже пролетарську ненависть до шанованого Степана Петровича, пан Гузь, втім, не вважає “западлом” вітати жителів сіл і використовувати при цьому мікрофони та звукову апаратуру, подаровані селам тим самим поганим Івахівим.

Ну і ще одним здивування на цьому святі життя та безпринципності були листівки. Байдуже, що знову їхня кількість не відповідала заявленому тиражеві. Байдуже, що вже почалася виборча кампанія. Байдуже, що текст для жителів двох різних сіл, де розповсюджували листівки, був ідентичним. Ну ми ж не зануди, щоб це помічати. Головне, що на листівках мирянам явили нового, рестайлінгового Гузя. Порівняйте самі - Гузь у Ратному


і рестайлінговий Гузь у Секуні та Сереховичах


Отже, насолоджуйтесь, панове. Ми завжди були переконані, що креатив + фотошоп + 200 гривень гонорару адміну в ковельському комп’ютерному клубі, який поєднає два попередні компоненти, творять дива. Та не можемо для себе зрозуміти: на кого розраховані ті «оновлення»?

Чи Гузь думає, що його виборець не помічає, що молодий, стрункий та гарний хлопака на картинці чимось відрізняється від старшого років так на 7-8 дядьку, з невеличким пузком та серйозно-агресивними очима, який приїздить на зустрічі? Чи, може, ці листівки лишилися з минулих виборів і штабісти Гузя вирішили: нащо витрачатися на нову «агітку», якщо шафа забита поліграфією семирічної давнини? Та якби так не було, ми вважаємо, що використовувати фото зі шкільної віньєтки, то є моветон!

Тож до наступних зустрічей, шановне панство. Із святами вас! Тими, що були і що будуть. А буде ще багато чого. Ми в цьому переконані.