Обличчя Луцька

Проект "Обличчя Луцька", який набирає популярності в соціальних мережах. Хто не бачив - може подивитися тут. Дуже круто

Ігор Кушнір, 18 років, студент

- Привіт! Звуть мене Ігор. Народився я в нашому з вами рідному місті Луцьк. Навчаюсь та люблю проводити час із друзями. Захоплююсь електронною музикою, воркаутом та найбільше - бігом. Саме в цьому я знаходжу своє натхнення і про це розповім.

Можливо, ви мене помічали ввечері в центрі міста, біля кінотеатру "Промінь", гіпермаркету "Там Там"... Я там пробігаю. Моя бігова доріжка - це вулиці та дороги міста! Маршрут починаю з мого району. Бігаю по тротуару сам і хочу знайти людей, які також цим люблять займатись: http://vk.com/wall-29689568_454 .

А все почалось трохи давно з ідеї мого найкращого друга бігати зранку. Я був тоді повненький і бііг мені був потрібен. Коли скинув зайву вагу, спорт став невід'ємною частиною життя. Хотів, щоб люди також цим займались і залучав до бігу всіх знайомих. На стадіоні стало не цікаво бігати. Та одного вечора я проводив того ж самого друга на поїзд. Коли він поїхав - маршрутки вже не їздили, а на таксі не розраховував. І тоді біг мені пригодився в житті. Я від залізничного вокзалу попрямував додому та потім захотів повторити. Якби не його тимчасовий від'їзд, мабуть, не придумав би так бігати.

Отже, цінуйте своїх друзів і рідних та радійте дрібницям. Це робить наше життя прекраснішим :).

Обожнюю Луцьк ввечері. В цей час місто дуже красиве! Особливо вулиця Лесі Українки. По ній найкомфортніше пробігати у порівнянні з побитим тротуаром по всьому моєму шляху. Ще відзначу район ГПЗ. Там різні люди, є і такі, які прагнуть досягти успіху в репі, творчості, спорті. Чудове місце, щоб відпочити та прогулятись. Пишаюсь тим, що живу в такому чудовому місті =)


Софія Іванська, 10 років, школярка

- Привіт. Мене звуть Софія. Я навчаюся у гімназії № 21. Люблю займатися танцями. Танцюю сучасні танці і хіп-хоп. А ще люблю малювати, займатися дизайном, флористикою, робити екібани, ходжу на бісер.

Люблю Луцьк за те, що тут дуже гарно. Багато дерев, зелені. Мені подобається парк біля 21-ої школи, він різнокольоровий. А ще люблю гуляти біля замку Любарта. Коли до нас приїздять гості, то ми, в першу чергу, ведемо їх у Старе місто.



Михайло Кузьмич, 29 років, телеведучий

- Здрастуйте! Я корінний лучанин і мені тут подобається :) За освітою я історик, але працюю на телебаченні, веду вже п'ятий рік авторську музичну програму "Музтон" і вранішню розважальну - "Ранок Нової Волині". Тому постійно я в пошуку цікавих та креативних людей нашого міста - проект "Обличчя Луцька" в цьому так допомагає!

Бачив багато міст в Україні і за кордоном, але Луцьк - це таке рідне місто! Завжди у нього хочеться повертатись, спостерігати за плином його життя і відпочивати. А ще тут добре працювати - ніхто ж нікуди особливо не поспішає. Хоча насправді поспішає: затори на вулицях дедалі частіше дратують.

Хоча люблю широкі освітлені вулиці, люблю, що є спальні райони з торговими центрами, а є офісно-барний центр:) А позитив можна побачити у всьому, що будується-ремонтується: головне, щоб місто не тупцювало на місці!



Аліна Мирончик, 25 років, менеджер

Привіт, мене звати Аліна. Я працюю в банку, хоча за освітою філолог, а саме викладач англійської мови. Моє хобі – декоративно-прикладне мистецтво (всілякі батіки та писанки). До речі, закінчила Луцьку художню школу. Також захоплююсь східними танцями. Подобається подорожувати і проводити час з друзями.

Луцьк – моє рідне місто. Тут я народилася і постійно живу.
Оскільки люблю подорожувати, то бачу багато нових міст. Це, звісно, добре, що є нові враження, але завжди найкраще повертатись додому. Чим далі, тим більше мені подобається Луцьк. Місто стає європейське, гарніше, акуратніше. Хотілося б щоб вулиці були світліші і чистіші, щоб було побільше сквериків, де можна гарно проводити час і відпочивати.



Сергій Нескажу, 18 років, студент, журналіст

- Привіт, мене звати Сергій. Нині навчаюсь на факультеті романо-германської філології, спеціальність “Французька філологія”. У Луцьку живу з народження. Мене цікавить мистецтво, тому хочеться бачити Луцьк глибоко культурним містом. Вірю у те, що колись воно таким буде :)

Минулої осені писав про луцьких диваків-маргіналів. У нас є декілька таких. Бабця, яка просить "набрати" на МТС, славний Шева, хлопець, який запитує чи не буде підкурити (у мене уже декілька разів), дядько з гітарою і красним ліцом (давно його не бачив). Вони справжні, не соромляться бути такими, як вони є. Здається, вони вільні від багатьох зайвих речей. Хочете бути вільними? Мало хто готовий так за волю платити, часто вона межує з маргінальністю.

Мені здається, історія абсолютно несправедливо повелась з Луцьком, навіть змусила людей глузливо тицяти на нього пальцями. Львів своєю культурністю на довгий час затьмарив славу Луцька, міста зі значно давнішою історією. Обидва міста мали фактично ідентичні умови для розвитку та Львів пішов далі, а інтерес до Луцька поволі згасав. Сьогодні всі їдуть до Львова. Західна Україні для східняків та інших – це обов’язково Львів. Та це швидше тренд, а тренди минають. Надіюсь скоро з’явиться тренд їздити до Луцька. Тут теж є на що подивитись. До того ж Луцьк має власний своєрідний дух.

Ще роки два тому місто, в якому досі живу, дратувало своєю компактністю. Зараз знаходжу у цьому плюси. Тепер, як на мене, йому бракує лише активності. Інколи люди лінуються гарно провести час і водночас підтримати чиюсь ініціативу. Тішить, що у місті достатньо ЗМІ, які ладні висвітлювати навіть якісь мікроявища. Кожен житель міста без проблем може відчути себе зіркою і це добре. Хочеться бачити Луцьк кращим, тож нехай буде так!



Анастасія Разумова, 18 років, студентка

- Привіт! Мене звати Анастасія. Я студентка Коледжу технологій та бізнесу. Навчаюсь на бухгалтера, але паралельно займаюсь модельною кар'єрою. Ще два роки тому ніколи б не подумала, що стану моделлю, але доля розписалась за мене по-іншому. Іноді люблю гуляти на самоті. Це завжди приводить мене в тонус та провітрює думки.

У Луцьку народилась, але після цьо
го поїхала на 4 роки жити у Росію. У повсякденному житті розмовляю російською мовою і мені іноді прикро чути, як деякі лучани говорять про російську мову, і судять лише через політику...

Завжди коли надовго кудись їздила, то починала сумувати за Луцьком, бо хотілось повернутись до рідних та друзів. На мою думку, Луцьк - це місто спокою і чогось рідного. Хотілось би, щоб лучани більш дружелюбно та спокійно ставились до інших народів, тому що не знаєш, що чекає тебе у майбутньому, і як до тебе потім будуть ставитися:)


Андрій Кальков, 24 роки, художник



- Як і кожна порядна "жаба" я хвалю свій Луцьк, бо я його люблю!) Вчився у Карпатах 6 років, але кожен раз коли виходив із поїзда "Чернівці-Ковель" з жадібністю вдихав насичений і густий аромат нашого повітря... Ми не обираємо того, що нам рідне... Ми просто відчуваємо спорідненість...

Я пропагую вищі ідеї засобами стріт-арту. Довгий час думав: "Чому концепції притаманні андерграунду постійно знаходяться у підпіллі?...чому та попса, яка тотально обмиває нам мізки говорить про одне й те саме - сопливі стосунки, голі цицьки, люди купляйте те, купляйте це, голосуйте за нас..?" Я маю намір і роблю все можливе, аби такої популярності набули більш глибокі речі. Мистецтво - це наша духовна панацея... Хочу побачити час, коли людству геть набридне вся дешевизна тих безглуздих рекламних програм і так званих "зірок", яких лише цікавить власна персона...Тоді попсою стане потяг до думок над вічними темами, потяг розвиватись і випромінювати космогонічну любов як всесвітньо значиме і далеке від власного егоїзму явище... Важко навіть уявити, що тоді стане на місце андерграунду.

Я дуже люблю нічне місто... Довгі піші прогулянки зміцнюють тіло й очищають розум) Старе місто і будинок скульптора Миколи Голованя мають свою дуже неповторну атмосферу, яка мене надихає, коли б не прийшов...

Сумую, коли деякі брати наші по Батьківщині ще й досі даремно шукають "Луцьку" область на карті, коли цілують портрет Лесі Українки лише тоді, коли попадає у руки надрукований на купюрі...

Недавно побачив сюжет про Брістольський фестиваль граффіті і у мене з’явилась мрія - щоб фасади будинків нашого міста були прикрашені професійними розписами, щоб Луцьк перетворився на галерею під відкритим небом...


Олександра Ільчук, 10 років, школярка

- Привіт. Мене звуть Олександра і я навчаюся у 5-му класі школи № 21. Займаюся танцями - сучасними. Мій улюблений танець - “Тиха година”. Спочатку він повільний, а потім швидкий. Ще люблю танцювати вальс. Дивлюся проект “Танцюють всі”. Мрію, коли виросту, потрапити у це шоу.
Ще люблю спорт. Хочу навчитися грати у волейбол.

У Луцьку мені подобається все! Замок Любарта у нас дуже гарний. Можна знайти й інші цікаві споруди. Гарні церкви у Луцьку. Дуже зелене місто, багато дерев.



Борис Клімчук, 61 рік, голова Волинської обласної державної адміністрації

- Доброго здоров’я. Я коли приїхав до Луцька в 1993 році, обмовився через рік, що я - молодий лучанин. І по мені всі газети пройшлися. Скільки часу вже пройшло - і я дійсно став лучанином.. Хоча територіально проживаю у селі Ліпіни Луцького району. Прямо на межі міста і району. Мій сусід Кривицький живе у місті, а я через дві хати - вже у селі. Сільський житель.

Я народився на хуторі, який був приписаний до села Волошки Ковельського району Волинської області. Потім цей хутір зліквідували, як і всі хутори, і тато переніс хату в село Воля-Любитівська через поле, так метрів за 800. Мужики цю хату зібрали, бо вона була із соснового бруса, і поставили на новому місті. Загалом колись була така практика, коли громадою один одному допомагали... Я пам’ятаю ті часи. Я пам’ятаю, як збирали хату діда Максима - це був десь 58-ий рік... Я пам’ятаю свого тата на козлах і з пилкою великою в руках... і мужики на тих козлах “розпускали ліс” - брали колоду і пиляли на дошки. Які циркулярки? Оце і була циркулярка. А потім була пилка “Дружба-2”. То ми з мамою, коли тато хворів, пиляли дрова. Отака була у нас дружба...

Луцьк дуже затишне і добре місто для життя. Не саме центрове місто в Україні. Але ця маленкість, невеличкість Луцька, де люди знають один одного, де важко щось заховати - і добре і лихе - зобов’язує людей бути більше моральними, більше думати про себе, про свою сім’ю, про те, що про тебе кажуть. Ось для нас, волинян, завжди було важливо те, “що про мене скажуть люди”.

Одним словом - тут все так збалансовано класно!

Не подобається Сапалаївка в тому стані, в якому вона є. Але ми вже другий рік з держави дістаємо гроші. І в цьому році транслювали Романюку 900 тисяч на дальшу прочистку русла Сапалаївки. Щодо цієї річки, то вважаю, що береги треба роздавати для будівництва порядним людям, можливо, для якихось речей, пов'язаних із відпочинком.

І парк... Такого величезного парку, як у Луцьку, немає ніде, навіть у Нью-Йорку. Це мабуть самий великий парк у світі - майже 200 га. Який бюджет його обслужить, скажіть мені? Оце треба думати над цим...


Анатолій Гілітуха, 26 років, барабанщик

Привіт! Мене звати Толік. Я викладаю клас барабанів у луцькій рок-школі «Garage» та даю індивідуальні уроки. Нині граю з грутом «DOUBLE FLASH». Часом граю із Степаном Чумаком. Також був сесійним барабанщиком таких гуртів як «Cube», «Slap», «Stundkit». Загалом на барабанах граю 9 років. Окрім музики займаюсь ще, як я це називаю, художньою зваркою. Роблю фігури тварин по сезону: новорічні олені, потім різні слоники, бджоли і так далі.

Люблю готувати всякі смачні вегетеріанські страви, ходжу в храм, читаю ведичну літературу. Подобається кататись на велосипеді де великі простори, наприклад, по полю.

Я лучанин із чотирьохрічного віку. Луцьк мені подобаєтсья. Правда менталітет в людей такий…волинський. Я би його змінив. Коли міняється менталітет – міняється і все інше: будівлі, інфраструктура міська і решта всього. Я би не хотів, щоб так активно популяризували спиртне, цигарки і наркотики, загалом шкідливі звички. Я пропагував би вегетаріанство. Харе Крішна!



Даша Білінська, 19 років, студентка

- Привіт. Мене звуть Даша і я живу у Луцьку. Навчаюся у ВНУ імені Лесі Українки на факультеті психології. Раніше займалася спортом, але покинула це.

Народилася я у Луганську. Але дуже радію з того, що живу саме у Луцьку, оскільки це зелене місто, тут багато природи. А ще Луцьк дуже європейське місто, на відміну від Луганська.

Я люблю стару частину міста. Коли до мене приїздять друзі зі Сходу України, то в першу чергу веду їх дивитися на будинок Скульптора - вважаю його візиткою нашого міста.

Що не подобається у Луцьку? Мабуть, район ГПЗ :)

А загалом Луцьк - хороше місто. Я хочу тут жити, створити сім'ю і щоб мої діти побачили Луцьк ще гарнішим.



Влад Клибець, 9 років, школяр

- Привіт. Я Влад, мені 9 років, навчаюся у школі №21. Ходжу у 4-ий клас. Найбільше люблю уроки фізкультури. З точних наук нічого не люблю.

Вдома люблю грати на комп'ютері, особливо “стрилячки”.

Народився у Луцьку. Мені все тут подобається. Живу на вулиці Гордіюк з мамою Оксаною і татом Сергієм. Люблю гуляти у себе в дворі з хлопцями. Часто граємо у квачика. Мені все подобається :)



Ніна Артинюк, 80 років, пенсіонерка

- Доброго дня. Мене звуть Ніна Дмитрівна, я -пенсіонерка. Я не дуже довго живу у Луцьку - всього 10 років. До того жила у селі Тростянець Ківерцівського району, відоме тим, що там роблять ковбасу.

Колись працювала ланковою у колгоспі, що був за Союзу. Я мала під собою люди - і буряк, і льон сіяли... На дошці пошани була.

Дуже подобається місто Луцьк. Чую, що зараз говорять, що буде краще. Тут тихо, чисто, в парку роблять освітлення. Люди тут є всякі - є п’яниці, що не дуже добре.
Дороги дуже погані. Машин багато, повибивали ями.Як ідеш в магазин, то можна зачепитися і впасти.

А так все подобається. І треба всім працювати, щоб було ще краще.



Андрій Добай, 22 роки, лодир

- Даров! Мене звати Андрій, але чомусь усі називають Нікіта. Місце проживання - планета Земля! Так склалось, що протягом свого життя займався плаванням, гончарством, образотворчим мистецтвом, програмуванням і ще багато чим, але не розповім...

Улюблене число - 13. Надаю перевагу сірим тонам, але кожен день наповнений теплими та яскравими кольорами.

Народився у Луцьку, і на даний момент тут проживаю. Луцьк - це для мене константа. Дуже люблю бувати вдома :)

Аби Луцьк став ще кращим і гарнішим - заборонив би розміщення будь-якої реклами на вулицях міста.



Тая Долніковська, 26 років, танцівниця

- Привіт! Мене звати Тая. За освітою - психолог! Я працюю на Новій Пошті, займаюсь танцями в колективі “AVANTE”, викладаю сучасну хореографію в університеті і коледжі, і ще є купа всього, що я люблю робити. Для мене рух - це мій ресурс.

У Луцьку живу з народження. Люблю спостерігати за його жителями. Луцьк для мене рідне місто і в ньому я почуваюсь дуже к
омфортно і впевнено. Та думаю, що чудеса трапляються з нами за межами зони комфорту. Не знаю, коли настане день, що я наберусь сміливості і порушу ці межі?

Думаю, що людина не повинна бути прив’язана до чогось на все життя: чи то місто, чи то людина, чи то речі. Ми вільні. Ми рухаємось. Ми прислухаємось. Живемо! Та з якогось боку я все-таки прив’язана до нашого міста, тому що воно дало мені можливість проявити себе, знайти улюблену справу. У ньому я закохуюсь. У ньому я прощаюсь назавжди. Я люблю наше місто, коли виходжу вранці з потяга, а воно тільки починає прокидатись. Люблю різних дивакуватих, особливих, творчих людей, і дякую Богу, що вони мені таки тут трапляються!

Або відкрила б творчу кафешку, де могли б збиратись люди різних мистецьких напрямків і ділились своїми здобутками. Як би у мене була купа грошей - я би підтримувала творчі ідеї молодих і не дуже молодих людей. Найпрекрасніші місця в Луцьку - за межами приміщень, на свіжому повітрі, під жовтими деревами, поряд з людьми, які посміхаються!



Рома "RAMON" Савчук, 24 роки, підприємець



Привіт! Мене звати Рома, але більшість друзів та знайомих знають мене як Рамон (і не питайте чому, бо не цікава історія). Я працюю зі своїм братом на ринку "Формула". Продаємо автозвук та зовнішній тюнінг..Обожнюю рок музику, постійно в пошуках нових гуртів та альбомів, від чого мій жорсткий диск переповнений різноманітними рок-бендами!

Нині весь вільний час приділяю двом речам: грі на барабанах, якою почав займатись рік тому і своїй коханій (ну останній "пунктик", якшо так можна сказати, з"явився нещодавно). Шкодую, що не почав вчитися грати на ударних раніше, однак всьому свій час. Значить, це мало статись саме зараз, та і жалкувати ні про що не можна.

В Луцьку проживаю з народження. Бував у різних містах, але завжди краще вдома. Тут тихо та спокійно, але водночас цікаво і різноманітно. Кожен з попередніх героїв проекту “Обличчя Луцька" по трохи виразив мої думки. Перше, що спало на думку, що у нас на кожому кроці ломбарди, банки і секонд хенди. Люблю те, що Луцьк почав динамічно розвиватись та розбудовуватись. Люблю за те, що в нас є чудова рок-школа, яких в Україні всього дві. Тому, я безмежно вдячний організаторам за такий величезний вклад в розвиток молоді!

Валентина Мосійчук, 55 років, продавець книг у центрі міста

Добрий день! Мене звати Валентина. Я довгий час працювала вчителем математики, а нині працюю з букіністичними книгами. Так, як я знаходжусь постійно на вулиці, маю ще одне з покликань – спілкування з людьми. Поза роботою люблю читати. Друге моє вподобання і найбільше кохання – тварини: кішки та собаки. Це, мабуть, моє хворе місце, бо тут
ми прикормили трьох котенят і трьох собаченят.

Я корінна лучанка. Дуже люблю наш Луцьк. Завжди його рекламую і стараюсь популяризувати. В нашому місті, особливо останнім часом, буває багато туристів. Що мене найбільше дивує, що вони, будучи з усіх регіонів України, дуже мало чули про таку перлину України як Світязь, Замок Любарта… Наше місто всім подобається і я люблю розповідати про історію Луцька, про сучасність і запрошую всіх приїжджати до нас. Люди відгукуються і я надіюсь, що Луцьк завоює достойне йому право по історичному, географічному і естетичному праву.

Богдан Бондарук, 25 років, арт-директор, MC



Привіт, мене звати Богдан. Я живу в задоволення. Моя робота приносить мені кайф, тому що я постійно спілкуюсь із цікавими людьми, постійно шикарна музика, якісь тусовки, нові люди, нові знайомства. Відповідно, моя робота – це і є мій відпочинок. Коли за це отримуєш гроші, то взагалі супер :). Нині маю свій музичний проект. Пишу вірші і музику.

Луцьк
мене надихає, але він занадто повільний. Взагалі, я народився в Києві. Сюди приїхав коли мені було вже шість років, але все одно столиця залишилась в середині. Київ – занадто швидкий, Луцьк , у порівнянні із ним, - це такий тормозок добрячий. Однак, незважаючи на це, місто приємне і тут живуть щирі люди, які надихають своїми емоціями і тим, які вони є. Є де відпочити і провести гарно час, з ким поспілкуватися, де прогулятися. Єдине, що неприємно, – погане освітлення більшості вулиць.

Денис “Дельта” Мисюра, 23 роки, слюсар-інтелігент із середньою освітою



На питання "А ти звідки?" останні кілька років відповідаю: "З Луцька", хоч обіцяв ніколи цього не робити. Вину спихаю на карти надто великого масштабу, на яких моє рідне містечко неможливо знайти... Так, я - подразник самолюбства більшості корінних лучан. :)

Я можу заблукати на ДПЗ, але не забруднити в дощ навіть підошв білих кросівок на Балці. Я досі не знаю маршруту "29", але впізнаю тролейбус №5 по зовнішній рекламі, не дивлячись на табличку з номером. Я не відвідую фан-сектор "Авангарду", але шалик "Волині" зі мною подорожував десятками українських міст.

Лу - місто, де я вперше кохався з дорогою мені людиною, спробував "екстезі", зробив tatoo, втікав від бравих посіпак, котрі хотіли трохи мого здоров'я... :)

Марія Лев, 28 років, рекламіст



Всім привіт, мене звати Марія. Народилася в маленькому мальовничому селі Пляшева, де пройшло моє дитинство та юність. Там я й закінчила школу. Потім був Волинський державний університет (тепер СЄНУ) ім. Лесі Українки . Так я потрапила до нашого рідного Луцька і живу тут до сьогодні, уже 12-й рік.

Я звичайна.Чимось подібна на інших, а в чомусь, можливо, особлива. Ще й досі багато в чому невизначена.Стараюсь радіти кожному дню, вдихати на повну світ. Люблю життя, природу, творчість, красу, друзів та рідних. Найбільше моє досягнення - це сім"я і двоє синочків. Я щаслива мама!

Луцьк захоплює мене своєю простотою і відвертістю. Він рідний, домашній, затишний. Всі всіх знають. Хочу, щоб Луцьк продовжував розвиватися і хорошіти. Однак, як і кожне місто, Луцьк має свої недоліки. До прикладу, так і недобудований фонтан в центрі чи криві тротуари, ямчасті дороги в дворах. Але все ж, думаю, позитиву значно більше. Люблю Луцьк...Особливо теплого осіннього вечора....Парк...Тихий Стир....Жовте листя...Романтика..)))))

Життя прекрасне....Бажаю всім любові та натхнення. Усміхайтеся і будьте щасливі

Сергій «Колос» Мартинюк, 24 роки, музикант



Привіт!. Мене звати Сергій, хоча більшість моїх знайомих, колег та друзів ще з 2004-го року називають Колосом. Співаю в гурті “Фіолет”, по можливості займаюся організацією концертів та фестивалів (“Форпост”, “Бандерштат”). Пробую писати і роблю все можливе, щоб лишаючись собою постійно ставати кращим. Не для себе, а для тих людей, заради яких можна і п
отрібно жити. Хоча я рідкісний гавнюк) Але цього не соромився. Ніколи.

Серед моїх захоплень - музика (веду блог відповідного спрямування і колекціоную музику), кіно, книги і писанина. Пишу постійно – вдома, в поїздках на концерти, в записниках, в неті, в айподі. Задоволення приносить сам процес, а не результат і потенційні відгуки. Люблю жінок. Сподіваюся, вони люблять і мене.

В Луцьку я живу з 2004-го року. Змінив стос зйомних квартир і ця епопея триває) Окрім музики, у мене, по суті, нічого і немає. Про якісь інші перспективи я вже років з три не говорю).. Не певен, що житиму тут завжди і сподіваюся, що таки ні, але Луцьк завжди для мене був продовженням рідного Дубно. Спокій, історія, знайомі обличчя, відчуття того, що ти ВСТИГАЄШ. Так, я ніколи не їв морозива у «Буратіно» і не катався в дитинстві на чортовому колесі біля Сапалаївки, але після кожного концерту до Луцька я повертаюся як додому. Жодне інше місто, його вулиці та люди не надихали мене писати так, як це робить НАШЕ місто. Наші вулиці такі НАШІ. Мені здається, тут навіть повітря якесь особливе. Нє?

Любіть і все буде гарно. Гарантую.

Зю Побережнюк, 22 роки, інопланетянка



Привіт! Мене звуть Зю. Ще не знаю хто я. Дехто каже, що – інопланетянка.
Люблю подорожувати. Так я дихаю. Іноді доводиться задихатися, бо друзі дорослішають і не завжди знаходять час на спільні поїздки. Люблю добрих людей і завжди до них тягнуся. Люблю, коли у Луцьку відбуваються цікаві заходи, тоді звідси не хочеться їхати. Люблю горіхи :) Не люблю політику,
цифри і погані новини.

Кожне місто можна порівняти з якоюсь людиною. Наприклад, Київ для мене – це заклопотаний молодий чоловік, стильно одягнутий, дещо зверхній і самовпевнений. Львів – це така собі старша елегантна пані з вишуканими манерами або молода дівчина-митець, оригінальна і вигадлива. А от рідний Луцьк чомусь асоціюється з двома типажами: перший – колоритна жіночка 50-ти років з налакованим чубом, в «нарядному» костюмі, яка постійно чимось незадоволена. ЇЇ призначення – пильнувати моральні норми і вчити усіх розуму. А другий образ – нерішучий хлопець, простий і щирий. Він шукає себе і має великий потенціал. Сподіваюсь на те, що після критики жіночки, той хлопець таки не припинить пошуки :)

Хотілося б, аби лучани частіше відвідували місцеві театри, музеї, галереї. Адже усі події проводяться саме для них. І щоб вони назавжди забули про існування політики, менше дивилися телевізор і були відкриті до нових ідей молоді. Вірю, що можна створити ідеальне суспільство без політики. В якому кожен буде жити по совісті. Вірю в утопію :)

Макар Господинчик 18 років, офіціант



-YO! Мене звати Макар, а можна просто Макк. Я родом з Хмельниччини, але можу себе вважати лучанином із трьохрічного віку. Нині працюю офіціантом. в ресторані «Ліон».

Я - репер. Останнім часом пишу про почуття, які закінчуються cкандалами і сварками, стосунки, які важко назвати Happy End, і які заливаються алкоголем. Маю свою сторінку у Вконтакте http://vk.co
m/hornetakapm
. Люблю побігати в баскетбол з бартюнями. Граємо в дворі чисто streetball.

Мешкаю в районі ГПЗ. Цей район – бермудський трикутник! Якщо ти в гостях, то прападеш на довго. Доволі різні люди там живуть: ті, які люблять посидіти з пивком на лавках, і ті, які люблять побігати, або ж на турніках чи на брусах пропадати годинами. Ця частина міста найбільше в русі. А люди, то зле які активні: в маршрутку не вспієш вскочити, як вже всі місця зайняті :)

Луцьк гарне місто. Особливо захоплює частина Старого міста : Замок Любарта і Кафедральний собор Святих Апостолів Петра і Павла

Олександра “Лекса Вотлз” Кліщук, 24 роки, дивачка з невизначеною професією



Привіт! Ім’я в мене Олександра, Олеся, Леся, але протягом років мене йменують Лексою. Якось так трапилось, що псевдо взяте колись причепилось надовго. Нед ивлячись на моє російсько-українське походження, я пишаюсь, що ось вже 18 своїх років я живу у Луцьку. Пишаюсь своїм дідом, який був вояком ОУН УПА.

Щодо моєї діяльност
і, то можна сказати так. Закінчила ВНУ, мій любий романо-германський факультет і продовжую співіснувати з університетом й надалі, працюючи на кафедрі практики англійської мови. А ще мала змогу навчатись в НаУ «Острозька Академія», саме цей заклад мені дав можливість познайомитись з найкращими людьми.
Я дивачка і люблю сильних особистостей. Саме вони дають поштовх на розвиток та подальшу самореалізацію. Варто насолоджуватись життям займаючись улюбленою справою. Трішки пишу, беру участь у проектах, трішки танцювала, наразі мрію…навчитись толком БАРАБАНИТЬ. А ще є зараз у моєму житті людина, яка мене надихає і мотивує. Люблю його!

Обожнюю Луцьк за відчуття комфорту, затишку. Неймовірно блукати нічними вулицями Братковсько, Волі, Коперника. Пригадайте як виглядає НАШЕ місто у травні…з величезним розмаїттям цвіту та кольору. Лише задля того варто його любити. А ще - відчуйте його життя… коли ввечері з’являється поодиноке світло у вікнах і ближче до ночі запалюється інша сторона вулиць. Але попри усю цю красу моїми незмінно улюбленими місцями лишаються дах на вул. Відродження, де відкривається найкращий оглядовий вид та міст на Рованці...під яким приємно насолодитись потоком Стирю, що віддзеркалюється на плитах. (хоча іноді там панують не найкращі аромати).

Живіть. Пишайтесь. Насолоджуйтесь нашим містом.

Сергій Лагода, 25 років, дослідник закинутих місць



Привіт! Мене звати Сергій. Я досить амбіційна людина, в якої завжди не вистачає часу на всі задумані проекти. Свого часу я багато займався перекладом програмного забезпечення на українську мову, працював у Квартирі FM. Нині займаюсь своїм сайтом – denied.org.ua. Він присвячений закинутим об'єктам Волині та України. Здебільшого досліджуємо якісь
промислові споруди, зокрема ті, що залишились після часів війни та Радянського Союзу.

З народження живу у Луцьку. Місто невелике, приємне і не саме останнє в Україні. Люблю гуляти Луцьком. Мені подобаються закинуті місця, наприклад, та сама точка на Рівненській де півміста тусується. Відкриваю для себе місця, де можна сховатись від людей. До прикладу, вилізти на дах і звісити ноги з дев’ятого поверху – зверху нікого не має і сидиш, ніби, вище над всіма проблемами.

Віктор Кошкарян, 16 років, школяр



Привіт. Мене звати Вітя. Я навчаюся у вечірній школі. Займаюся бітбоксом. Мене увлікає бітбокс. Я дуже часто граю бітбокс. Коли мені сумно - граю бітбокс, мені весело - я теж граю бітбокс. Ще я люблю малювати, ліпити, будувати щось із цегли. Коли був маленький, то часто ходив на стройку до мами. Вона вчилась на будівельника і так почалось це все: я ходив, диви
ся, і потім мені це сподобалось.

Люблю писати стіхі, пєсні, але це я дуже рідко роблю. В мене поки є один віршик і два перероблених.

Я лучанин. Мені в Луцьку подобається абсолютно все. А ще більше мені подобається бувати ввечері на мосту біля біля гіпермаркету “Там Там”. Коли машини їдуть - багато світла і руху - це дуже кайфово.

Коля "VareNik" Гаврилюк, 28 років, менеджер



Привіт! Мене звати Коля. У Луцьку живу 5 років. До того мешкав 7 років у Житомирі, але сам народився під Луцьком, у с. Новоукраїнка. Люблю подорожувати. Для мене не головне кінцева точка подорожі, а сам процес: коли ти їдеш, слухаєш якусь музику у своєму плеєрі і щось собі думаєш.

Музику дуже люблю і шкода, що тільки у 28 років наважився навчитись грат
и на гітарі і займатись вокалом. Це для мене як хобі, ніби відрив від робочих буднів і сірості.

Луцьк мені подобається тим, що це дуже спокійне місто. Таке враження, що люди у Луцьку ніколи нікуди не поспішають, життя іде спокійно і розмірено. У нашому місті можна цілий день гуляти і не втомитися, бо куди б ти не пішов - всюди зустрічаєш друзів та знайомих.

Не подобається мені у Луцьку маразм типу Сонячного годинника, який спочатку поставили, а вже потім зрозуміли, що він знаходиться у тіні і не може показувати правильний час і тепер хочуть спилювати дерева поряд з ним. Коротше кажучи, все у ньому класно, не вистачає лише трохи розуму :)

Віра Шевчук, 25 років, автор телепрограми "Фест life"



Привіт! Мене звати Віра. Нині я веду телепередачу "Фест life" на телеканалі “Аверс”. Не уявляю свого життя без музики та усіляких божевільних мрій! А ще у мене є татуювання “12” - число, яке приносить мені удачу.

Люблю читати книги. На вулицях мене часто можна зустріти або заклопотаною по справах, або з плеєром і у своїх думках - тому не обра
жайтесь, якщо я когось випадково не помітила!

Люди часто вважають мене трохи дивною, але я на них не ображаюсь і вважаю, що у кожного є щось незвичне, свої “таргани”, які роблять нас несхожими на інших. Це прекрасно! А ще я часто закохуюсь, і це теж просто як повітря необхідно мені для творчості та роботи.

Корінна лучанка, живу в самісінькому центрі. Крім нашого міста близькими вважаю Київ і Бердянськ. Хочу нарешті побувати в Карпатах! Протягом довгого часу мріяла переїхати до Києва, та не так давно зрозуміла - у Луцьку найкраще! Тут - все рідне... Тут виросла я, тут зростає моя донечка.

Що поганого в нашому місті? На мою думку, те, що всі одне одного знають, а це часто призводить до пліток, “разборів пальотів” і усіляких “санта-барбар”. Але, зрештою, без цього було б нецікаво! Останнім часом люблю міст над залізничним вокзалом і ще один із місцевих фаст-фудів, де найсмачніша на світі кава-латте!)

Валентин Голюк, 62 роки, пенсіонер



Доброго дня! Мене звати Валентин - це по-церковному, а так Валентин Сергійович, або просто Валік. Я пенсіонер, але не дуже старий - маю 62 роки. Заслужений пенсіонер Волині. Зараз нічим не займаюся. Не хочу працювати, бо вже своє відпрацював. Ось помаленьку їжджу на машині, маю “черевичок”. Хтось попросить картоплю привезти, то привезу.

Народився я в селі Гор
одище, там і зріс. Ріс без батька, в бідноті. У Луцьку живу вже 36 років - з 1976-го. Професії, як такої, не маю. Просто робочий, елекртрик. Все можу робити. Маю дружину, сина-лікаря і дочку-підприємця.. Три внуки - всі хлопці.

Луцьк люблю. Тут добре жити. Гарні вулиці, люди хороші. Тільки дороги треба зробити - особливо на ГПЗ і Вишкові.... Бо дуже люблю на ровері їздити - і в дощ, і в сніг, і в сонячну погоду...

Просити в Бога здоров’я треба. Хіба пенсія була би більша. А так все мені вистачає.

Микола Ярмошик, 24 роки, дизайнер



- Привіт! Мене звати Микола. Нині живу у Львові. В Луцьку я по роботі. Розробляв дизайн освітлення вашого ЦУМу. Він буде яскравий, в теплих жовтих тонах.

Я гітарист. Грав у двох львівських гуртах. Зараз важко сказати чим я займаюсь саме в плані музики. Є кілька студійних проектів над якими працюю, і результати цієї праці найближчим часом викладатимуться в мережу. Дещо вже можна послухати ось тут http://vk.com/serenityexistence_club. На жаль, це все займає багато часу, тому виспатись хронічно не виходить, але думаю воно того варте.

До Луцька приїхав вперше. Це місто маленьке та затишне. У вас тут смішні тролейбуси.


Вікторія Жуковська, 30 років. РадіоDJ, ведуча фестивалів



Колекціонує емоції та усмішки. Мріє пожити бодай тиждень у кожному місті України і… повернутися до Луцька.

- Луцьк - затишне, тепле, лагідне і щире місто.. Без надмірного пафосу центральних вулиць. З фонтанами, які працюють тільки у вихідні. Із сумними та втомлено-заклопотаними очима людей. Із п’ятнадцяткою, у якій можна до скону кататися
колами. Із дівчатами, які ввечері виходять на «полювання». Із жебраками, які усміхаються людям. Із дитячими майданчиками, де вночі киплять геть не дитячі пристрасті. Зі старими атракціонами у парку, які викликають неймовірну ностальгію. З неймовірним Будинком архітектора, величним Замком Любарта та Майданом Ринок, про який не знає більшість мешканців. Зі Старим ринком, який абсолютно не пасує Старому місту. Із величезною кількістю знайомих та кількома найкращими друзями.
Це мій Луцьк. І я його люблю. Любіть і ви! А ще пишайтесь! Він один такий!