Як поїсти і нікого не з’їсти. Смачного Луцька!

Якось я вже писав про тісноту світу, в якому живемо. Справді, кого сьогодні в Україні здивуєш елементами, а то й цілими пластами культур близького сходу, степів і лісів Росії? Чи й навіть далеких Японії, Індії?..

Тож, коли місяць тому у Facebook з’явились повідомлення, що у Луцьку до відкриття готують вегетаріанське кафе, обов’язково вирішив піти.

Пізніше з’ясувалося, що кухня у кафе має бути не просто вегетаріанською, а індійською. Що тільки підігріло інтерес.

Кафе «Намасте» запрацювало, й погостювати там довелося всього лише через три дні після відкриття.

«Намасте» (з мови хінді – «уклін тобі»: традиційне індійське привітання) розмістилося на вулиці Лесі Українки, 57. Колись тут було кафе «Ортеол».

* * *

Перед візитом проінвентаризував власні стереотипи і асоціації про Індію і вегетаріанство:

- Індійські фільми. Зараз не дивлюся, але люблю згадувати, як дивився в дитинстві.
- Кіплінг. Мауглі. Рікі-Тікі-Таві.
- Ненасильницька боротьба Махатми Ганді.
- «Капітан Немо».
- Касти, хвороби, антисанітарія.
- Йога, кришнаїти.
- Гоа.

У мене все. А у вас?

Тепер про вегетаріанство:

- Серед моїх знайомих є хороші люди-вегетаріанці.
- Вегетаріанці худі, а, отже, стрункі.
- Гітлер і Толстой були вегетаріанцями.

Все. Ех, взагалі малувато…

Що ж, гостини у «Намасте» мусили б розширювати світогляд, принаймні кулінарний.

* * *

Вулиця Лесі Українки неподалік центру – кращого місця для кафе в Луцьку годі і придумати. Логістика ідеальна: пішохідна вулиця, центр, туристичні потоки.



Але водночас це - й виклик для кафе! Розслабишся, почнеш «халтурити» – і рано чи пізно поплатишся. Доведено.

Заходимо. Як виявилося, від попереднього приміщення залишилось лише ліве крило: праве відгородили стіною, на якій неподалік від входу - папірець з написом (див. фото).



Інтригує, створює дружню атмосферу, запрошує до контакту. Вдалий хід. Аби цей папірець тут надовго не затримався: ефект зникне.

Ліворуч від входу – полиці з книгами про ведичну кухню і усміхнена дівчина-адміністратор. Дуже привітна і мила. (Я прийшов в кафе раніше, ніж мій колега, і стояв біля стійки 2-3 хвилини. За цей час і адміністратор, і двоє офіціантів цікавилися, чи можуть чимось допомогти).



Прямо – двері в туалет, сходи в підвальне приміщення, ліворуч - підйом на кілька сходинок і прохід до двох зал, у кожному з яких - по 6-7 столиків.



Дизайн після «Ортеола» серйозних змін не зазнав. Втім, його трошки адаптували під мотиви Сходу: дивани, подушки, добродушні картини на стінах, спокійні кольори. Місцями – картини з індійського епосу та міфології. Якось так могло б виглядати бомбейське кафе часів англійської колонізації, де власник - британець, але бізнесом керує індус.

На столах гостей уже чекає меню: три окремі аркуші звичайного «офісного» паперу рожевого або жовтого кольорів. Називається чомусь «Спец-меню».



У ньому – напої, десерти, солодощі. Без інших страв (певно, тому й «спец»). Вивчаємо детальніше.

Напої: кава з ячменю та цикорію з молоком – 4 грн, напій імбирно-лимоний на вибір – 5 грн, чайна массала з молоком та цукром – 8 грн, чай трав’яний – 6 грн, лассі – 12 грн, сік «Джафа» - 8 грн, сік фреш (яблуко-морква, гранат-апельсин) – 15/18 грн.

Десерти: смузі «Гаура» - 16 грн, халва апельсинова – 12 грн, фруктовий салат «Баладев» - 16 грн.

Солодощі: кокосові з цукатом – 5 грн, асорті в кунжуті – 6 грн, вівсяні з цедрою апельсина – 5 грн, цукерка «сироїжка» – 8 грн, ладду – 5 грн, бурфі на вибір (з керобом/з курагою, родзинками) – 9 грн, яблучний пиріг «Радхіка» - 8 грн.

Трохи більше інформації (хоча й без конкретики і цін) знаходимо на рекламних папірцях, що тут же, на столиках. Пишуть про гарячі комплексні обіди, вегетаріанську піцу, бездріжджову випічку. Згадують і про трав’яні чаї, молочні напої, екзотичні солодощі, «а також торти на замовлення з натуральних продуктів на вершковому маслі». Ще й обіцяють: «їжа та напої на винос».

* * *

Підійшла офіціант. Одяг – у традиційних для кришнаїтів помаранчевих кольорах. (До речі, одна з офіціанток взагалі вбрана, як справжня героїня індійського кіно: у синьо-блакитне сарі).

Нам відразу запропонували десерт (?). Трошки сконфузившись і не побачивши на столах інформації про основні страви, невпевнено питаю: а є щось на обід? Пропонують комплексні обіди: куліш, рис з котлетою, напій. (Котлета??? Заспокоюють: вівсяна).

Мусили вибрати комплексний обід – несолодкої альтернативи йому все одно не було. При цьому про ціну не згадали ні ми, ні офіціант.

Аби створити собі повніше враження, попросили ще декілька тістечок.

Солодкі тістечка відразу й принесли (!). А заодно узвар в чашках (спочатку ми подумали, що це чай і тихенько дивувалися: чому не гарячий?) За декілька хвилин принесли куліш і основну страву.



* * *

По ходу справи ділюся теорією. Отож, виявляється, кафе не просто вегетаріанське, а лакто-вегетаріанське. Лакто-вегетаріанці вживають молоко і молочні продукти: сир, кефір, сметану тощо.

Ще правильніше буде сказати, що у «Намасте» - ведична кухня. Її прихильники кажуть: ця кухня базується на стравах з інгредієнтами, що благотворно впливають на загальний стан здоров'я людини, тобто не тільки на її фізичне тіло, а й ментальне і духовне.

Якщо ж просто і зрозуміло: це один з різновидів традиційної індійської кухні з широким використанням рослинних продуктів і спецій.

Останнім часом вегетаріанство стає модним явищем. А є попит – рано чи пізно мусить з’явитися і пропозиція.

Чому люди стають вегетаріанцями? Причини різні: релігійні, етичні (шкода тварин), гігієнічно-оздоровчі (алергія, дієта тощо), соціальні, культурно-соціальні (як данина моді).

У «Намасте», судячи з побаченого, адміністрація належить до сповідників кришнаїзму – однієї з течій індуїзму.

Схожі заклади є в багатьох містах Європи. Через доступність цін та екзотику їжі їх полюбляють студенти.

* * *

Тим часом починаємо трапезу. Куліш схожий до традиційного козацького, але без сала, пісний. Спочатку смакує як дієтична юшка в лікарні. Розпробувавши, розумієш плюси: легкий, але поживний куліш(ок). Сподобалося.



Основна страва виглядала апетитно: вівсяна котлета, овочеве рагу, рис з арахісом і спеціями, картопля. Але все це прикрасили сметаною і кетчупом, і страва стала виглядати, як обід у холостяка – все, що є в холодильнику, скинули на одну тарілку.



Котлета смачна, трошки сухувата, але це підсилює смак. Рис із арахісом і приправами дійсно смачний, розсипається (от би рибки до нього!) А от щодо картоплі в карі з сиром панір (свіжий домашній сир, подібний до адигейського, трошки підсмажений попередньо), то скажу, що тільки заради такого сиру можна це все спробувати.

Два шматочки бездріжджового хліба – поживного, корисного, але трохи зажорсткого, схожого на сухар.

Овочеве рагу (сабжи) теж смачне, але для мене це вже був перебір: забагато овочів на одній тарілці (картопля, овочеве рагу, салат з морквою і курагою…). Від буяння смаків я відчув себе, ніби в магазині з парфумами: перебір.

Треба звикнути. Однозначно – це інші, неєвропейські смаки. Справжня екзотика.

* * *

Доїли майже все, я, правда, лишив трохи картоплі (якось смішно у такому екзотичному місці їсти картоплю: її я й вдома поїм).

Оглядаюсь навколо. Зайняті майже всі столики. Обідня пора, людей, як для нового закладу, багато. Обслуговують вправно і швидко. Якщо є потреба, в подачі їжі приймають участь дві офіціантки.

Йду оглянути зал в підвальному приміщенні. Колись тут був затишний винний погріб. Що ж змінилось?

Ну, тут вже справжній сучасний орієнт. Білі, розмальовані індійським рослинним орнаментом стіни і стеля, малюнки зі слонами.




На одній зі стін – картина луцького художника Віктора Дембицького. В куточку апетитно і самозаглиблено щось їсть чоловік в фартуху (напевно, кухар). Цей зал затишний і, як виявилось, ще офіційно не відкритий. Вважай, шановний читачу, споглядаєш ексклюзивні фото ;-)

* * *

Трапеза підійшла до десертів. Ми взяли кокосові і вівсяні кульки, ладу і ще щось незрозуміле. Кокосова кулька нагадала «Рафаелло» - щоправда без мигдалю, але ситніше. Найбільш смакувало ладу – солодощі з нутової муки.



Але до східних солодощів треба теж звикнути: вони солодші від звичних нам. Через цю надмірно концентровану солодкість їх потрібно чимось запивати.

Колега від десерту відмовився, і я вирішив пригостити тістечками колег по роботі. Мені для цього принесли зручний паперовий пакет.



* * *

Просимо рахунок (нагадаю: задля інтриги ціни ми на початку не з’ясовували). Виявилося, комплексний обід коштує 35 грн. Добра ціна. Солодощі – від 5 до 6 грн. Ціна – вища середньої. За все ми заплатили 91 грн.

Мені і моєму колезі сподобалося. Мила і затишна атмосфера. Східна фонова музика, нічого не відволікає. І нікого не з’їли.

До речі, вже потім я випадково виявив, що навіть сидів я у «Намасте» правильно: обличчям на схід. Це, за правилами ведичного харчування, сприяє збереженню енергії. (Колезі, який сидів обличчям на захід, про це не скажу).

* * *

Такий заклад має право на існування, навіть у своїй індуїстській формі. Ніяких тобі алкоголю, кави, традиційного чаю. Час покаже, клієнти оцінять.

До речі, я хотів підловити адміністрацію і спитав: «Чи вегетаріанське мило в туалеті?» «Так, безумовно» - відповіла, усміхаючись, дівчина за стійкою.

Отож, для луцьких вегетаріанців з’явилось затишне місце. Намасте! (традиційно, по-індуськи, вклоняюсь читачам).

Смачного Луцька!

Петро ВЕРЗУН

P.S. Люблю творчість Кіплінга. Ну, знаєте: «місія білої людини і таке-сяке». Й часто повторюю його вислів: «Схід є схід, а захід є захід. І ніколи їм не зійтись».
Відтепер маю право продовжити: але ж сходяться! За обіднім столом…
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!