вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис
14 лютий 2015 р.
«П'ятдесят відтінків сірого» Сем Тейлор-Вуд: рецензія Forbes
Іванна Антонюк 14 лютий, 2015, 11:48
Іванна Антонюк
В український прокат вийшов фільм «П'ятдесят відтінків сірого» − екранізація однойменного еротичного бестселера. Оглядач Forbes Арсеній Князьков з'ясовував, чи стане фільм режисера Сем Тейлор-Вуд «Дев'ятьма з половиною тижнями» наших днів.

Анастейша Стіл вчиться на філфаку, знімає квартиру в складчину з розв'язною одногрупницею і не зустрічається з хлопцями. В один прекрасний день вона бере невдале інтерв'ю у молодого інтровертного бізнес-ділка на прізвище Грей... Що далі буде, ви, якщо вже зібралися читати цю замітку, напевно, й так знаєте.

Зовсім не варто відразу ж після прем'єри «П'ятдесяти відтінків» на Берлінале і виходу фільму в світовий прокат вправлятися в дотепності чи снобізмі на його адресу. Витрачати час на перегляд ідейні ненависники найбільш розкрученої голлівудської мелодрами сезону все одно не стануть. Тим часом, як мінімум, вихідні факти здаються заманливими: сумнівне літературне першоджерело, що виросло з еротичного фанфіку до «Сутінків», на екран перенесла ерудована богемна дама-режисер із Великобританії.

В інтерв'ю Сем Тейлор-Вуд сипле іменами з короткого курсу історії кіно і стверджує, що на кастингу змушувала претенденток на головну жіночу роль читати монолог Бібі Андерсон із Бергманівської «Персони».

На відміну від авторів «Сутінків», Тейлор-Вуд намагається розмовляти з глядачем із серйозним виглядом, а тому «ляпи» куди сильніше ріжуть око

Є й інші обставини, які заважають записати «П'ятдесят відтінків» у компанію до інших екранізацій курйозних підліткових бестселерів. По-перше, прокатний рейтинг R, який, в теорії, не допустить до кінотеатрів цю саму цільову аудиторію (хоча вона пізніше візьме своє на торрент-трекерах).

По-друге, «Відтінки», з їх атмосферними краєвидами міста й акуратними акторськими роботами, зовсім не схожі на веселий бедлам поперек усіх законів жанру, яким були «Сутінки». Від своєї «родоначальницької» франшизи «Відтінки» успадкували, на жаль, тільки найгірше: і сюжет, який то скаче галопом, то топчеться на місці, і безглузді діалоги. На відміну від авторів «Сутінків», Тейлор-Вуд намагається розмовляти з глядачем із серйозним виглядом, а тому ляпи куди сильніше ріжуть око.

Драматургічну слабкість, однак, можна пробачити. «П'ятдесят відтінків сірого» − це, зрештою, еротична мелодрама; при збереженні належного напруження пристрасті між героями дві-три сюжетні натяжки допускаються. За таким же принципом сприймається, наприклад, «Дев'ять з половиною тижнів» − освистана свого часу класика 1980-х, яка обдарувала кілька поколінь глядачів і ласками за допомогою кубика льоду, і стриптизом під You Can Leave Your Hat On. Мелодраматична колізія «Відтінків» − більш-менш схожа на «9 1/2»; з еротикою, на жаль, справи куди гірші.

Біда чи то знімальної групи «П'ятдесяти відтінків», чи то Еріки Л. Джеймс, яка написала літературне першоджерело, в тому, що про секс, тим більше «жорсткий», вони, на жаль, мислять категоріями п'ятнадцятирічної школярки, яка вірить, що вампіри від сонячного світла не плавляться, а іскряться, як сніжинки. Глядачі, влаштувавшись у кінозалі з попкорном і хіхікаючи, чекають нових вражень − а отримують набір сцен, знятих не краще і не гірше, ніж весь інший фільм, але − і це щось фатальне − з прикрою байдужістю до забороненого плоду, про який іде мова.

Творців «Відтінків» інтригує якийсь загадковий БДСМ − просто як поєднання букв − але те, що відбувається на екрані, має, ризикнемо припустити, вкрай опосередковане відношення до теперішнього набору сексуальних практик під тією ж назвою, тож навряд чи здатне розбурхати чиюсь фантазію.

«П'ятдесят відтінків сірого» могли б бути фільмом про те, що будь-яке нетрадиційне кохання − теж кохання. А вийшла все одно казка про те, що кохання − це дороге побачення в дорогих костюмах. Ну а в ході спільного життя зʼясовується легка розбіжність темпераментів − як це було і в «Дев'яти з половиною тижнях». Однак героям не доведеться занадто зневірятися: пройде рік − і їх обов'язково помирить сіквел.
13 лютий 2015 р.
Як бійці з Закарпаття сепаратиста допитували ))
kalipso 13 лютий, 2015, 16:53
kalipso
-Мішо, позерай, сепаратиста-м туй зловив.
- Десь го зловив?
- Туй на путьови.
- А се наш сепаратист вадь мацкальський?
- Фрас го знає. Йшов на машині. Я го остановив і зазвідав-ім, ди йде. Вун ми каже, ош у «магазин». Се се бовт по їхньому. Я вже сякий ош відпустити, або позераву – висить у машині лєнточка, ги сто жУків у шорі! Но то я го утяг із машини і положив на землю. Никай, там лежить. А пак знайшов-ім у багажнику автомат. Думаву, ош се се мацкаль.
- Може узвідати, де суть го цімбори?
- Мож. Айбо вун нич української не розуміє. Я пробував. Вун лем на ня упозерався ги баран на нові ворота. Нич української не розуміє.
- Йдеме. Я попробую.
- Добридинь! Як ся маєш? Не тисне шнурок на руки?
- Что?
- Дораз тя уєбу та бде ти і «что» і «как». -
-Як ся пишеш?
- Пішеш?
- Айно! Фамілія, ім’я, по батькови. Удкідь-ісь?
- Іванов Іван Івановіч..
- Не миригуй ня, бо точно тя дораз уєбу. Маєш метрику даяку?
- Что?(чути звук удару у вухо)
- Я тя придупреждав, ош не миригуй ня. Метрика є? Паспорт по вашому. Утлевел. Аусвайс. Пітьо, як бде по англицьки паспорт?(Пітьо помагає)
- Па-ас-с-спо-орт
- Дякуву.(До сепаратиста)
- Ду ю спікінглиш? Ху із он дьюті тудей! Паспорт маєш?
- Да. Вот в карманє.
- Так. Іванов Іван Іванович. Не надурив. Зря-м тя у вухо ввалив-ім. Но вибач. Малинько-м нись миригований-ім. Айбо паспорт мацкальський, ге?
- Что?(чути звук удару у друге вухо)
- Пувів-ім ти, ош не чтокай. Кажу, ош паспорт мацкальський. Як ісь-ся туй оказав?
- Оказав?
- Айно, оказав. Прописаний-ісь у Ростови, а йдеш із лєнточков і автоматом у Україні. Лем не кажи ми, ош ся заблудив.
- Заблудив?
- Ти што, дЕбіл єден? Не розумієш української, то бдеме по русскі. Звідаву, ош КАК ти ся туй оказав? ПРІЄХАЛ, звідаву, як, до фраса?
- Чєво??? (чути черговий удар у вухо)…
Щоб мацкальські солдафони не получали у вухо – пропоную їм вивчити наступні запитання, які бде ставити їм закарпатська файта у зоні АТО: Як ся пишеш? – Фамилия, имя, отчество?Де йдеш, до фраса? – куда вас черти нєсут?Маєш метрику даяку? – У Вас есть какие-то документы, которыє удостоверяют вашу личность?Де суть твої цімбОри? – В каком квадрате находится группа Ваших войск?Кулько вас туй? – Каково количество вашей группы?Ти дЕбіл єден? – Мне кажется, вы не поняли сути моего вопроса.
12 лютий 2015 р.
У Facebook можна буде призначити «спадкоємця» профілю
Іванна Антонюк 12 лютий, 2015, 18:01
Іванна Антонюк
Facebook змінила своє ставлення до механізму роботи профілю, після смерті його користувача.

Зокрема, світова мережа почне дозволяти юзерам призначати "спадкоємця" (legacy contact) сторінки, який зміг би частково керувати профілем померлого. Як повідомляє "Українська правда. Життя" з посиланням на The Wall Street Journal зазначає, що користувач, якого обрали, матиме змогу відмовитися від статусу "спадкоємця".

Раніше Facebook автоматично заморожував сторінки людей, які померли. Між тим, це викликало невдоволення рідних, які таким чином прагнули замінити фізичну присутність родича або друга.

Отож, якщо соціальна мережа дала доступ до профілю, на сторінку можна завантажити архів фотографій із померлим, але не буде можливості редагувати попередні записи та не дозволить читати приватні повідомлення.

Будучи спадкоємцем, контакт відрізнятиметься від простого входу на сторінку померлого. Спадкоємець не зможе редагувати записи, які були розміщені раніше на сторінці померлого. Крім того, він не зможе приймати рішення про видалення профілю.

Для активації функції потрібно зайти до "налаштувань" і обрати "безпеку". А тоді в нижній частині сторінки обрати "контакт спадкоємця".
Подвиг Майї Москвич: чи повторить його хтось з лідерів революції Гідності на Волині? Частина 2.
Наталя Задорожня 12 лютий, 2015, 15:40
Наталя Задорожня
Цікавий факт. З усіх лідерів революції Гідності на Волині лише одна людина стала добровольцем та захищала свою країну в зоні бойових дій – це справжня жінка-героїня Майя Москвич (снайпер одного з добровольчих загонів, проходила службу біля Дебальцево).

А тепер спробуйте дати відповіді на наступні запитання:

- де поділися ті люди, які вели нас за собою під час Євромайдану?

- чому вони не стали добровольцями під час перших трьох хвиль мобілізації?

- де сьогодні ті лідери революції, які намагалися люструвати тих, хто сьогодні захищає свою Батьківщину від російського ворога?

Відповідь швидше риторична, адже чи не кожен з них скористався революцією гідності у своїх цілях – здобув посаду, «укріпив» бізнес;

Ігор Гузь – спершу став заступником голови обласної ради, згодом народним депутатом України;

Павло Данильчук – заробив чималі статки, намагаючись зайняти свою нішу у «кришуванні» того чи іншого бізнесу (і не треба говорити, що він воював у «Азові», запитайте краще у його побратимів);

Сергій Григоренко – став впливовим секретарем Луцької міської ради;
Володимир Бондар – придбав собі нову квартиру, а зараз активно у київських кабінетах змагається за посаду губернатора Волині;

Григорій Пустовіт – вже побував головою Волинської ОДА.

Продовжувати? Я думаю, ви самі знаєте, що буде далі у цій історії, проте мене і зараз не перестає мучити запитання, чи повторить хтось з них подвиг Майї Москвич під час четвертої хвилі мобілізації? А може! Проте ні, здається, питання риторичне…
P.S. З огляду на названі відомі прізвища волинян, які на сьогодні обіймають впливові посади та, можливо, емоційний виклад тексту, автор статті сумнівається у тому, що будь-яке з волинських видань не побоїться надрукувати цей матеріал.

Подвиг Майї Москвич: чи повторить його хтось з лідерів революції Гідності на Волині?
Наталя Задорожня 12 лютий, 2015, 15:20
Наталя Задорожня
Не маю звички викладати свої думки на папері. Проте багато чого не дає спокою. А чимало людей просто обурюють. Особливо фальш та брехня окремих політиків, використання ними щоразу настроїв людей заради високих посад та власного збагачення. Ось і зараз хочу зупинитися на не новій, проте показовій темі.
У середині січня розпочалася нова хвиля мобілізації. Наголошую, що вже четверта. До цього до лав української армії вже призвали тисячі волинян. На жаль, майже сотня з них загинула. І є у цьому процесі один показовий факт, на якому і зроблю свій акцент…
Пригадуєте зиму минулого року? Спершу мирний спротив, пікетування обласної адміністрації, звільнення під тиском громади Бориса Клімчука з посади голови ОДА, цілодобове чергування на Майдані, щонедільні віче, а згодом, у третій декаді лютого, – захоплення будівлі ОДА, штурм приміщення обласної міліції, блокада внутрішніх військ, обеззброєння ДАІшників, самосуд на кількатижневим губернатором Олександром Башкаленком, публічне вибачення беркутівців перед волинянами... Як наслідок – наша Перемога, режим скинуто, а у серцях людей зажевріла нова іскорка надії на краще майбутнє. Аби швидше розпрощатися з минулим, активісти після цього створили громадський люстраційний комітет, який мав би люструвати чиновників та правоохоронців, що працювали на злочинну владу.
Насправді не дарма я згадала про революцію Гідності, люстрацію, Майю Москвич та четверту хвилю мобілізації. Пам’ятаєте найбільш активних лідерів нашої революції, які під мегафони та мікрофони закликали змінювати майбутнє на краще… Ігор Гузь, Павло Данильчук, Сергій Григоренко, Володимир Пащенко, Микола Собуцький, Володимир Бондар, Андрій Козюра, Григорій Пустовіт, Андрій Хведчак, Богдан Шиба, Сергій Поха, Олександр Пирожик, Майя Москвич, Михайло Шелеп та низку інших, мабуть, достойних людей.
Саме вони згодом вимагають позбутися «заплямованих» чиновників, правоохоронців та спеціально для цього створюють громадський люстраційний комітет. Проте неочікувано навесні розпочалась російська гібридна агресія. На захист країни стають найкращі її сини, в тому числі ті, хто мав би бути люстрований шанованим люстраційним комітетом. Вони просто виконують свій обов’язок перед Батьківщиною та ще не мають наказу стріляти по сепаратистах, так само, як і ті працівники ДАІ у Дерно не мали наказу застосовувати зброю проти революціонерів та були обеззброєнні «Правим сектором».
Уже на початку весни були перші поранені бійці Національної гвардії – Лев Володимир, згодом його командир Степан Логуш дивом залишився живим. Коли на Сході стало більш гаряче, у зону бойових дій для виконання оперативних завдань відправляються і працівники міліції (УБОЗу, кримінальної міліції, ДАІ, добровольці «Світязя» у складі УМВС) і співробітники СБУ. Кожен з них, хто як вміє та може, захищає свою Батьківщину, не зважаючи на загрозу люстрації.
До речі, повертаючись до сказаного мною вище: «У середині січня розпочалася нова хвиля мобілізації. Наголошую, що вже четверта. До цього до лав української армії вже призвали тисячі волинян. На жаль, майже сотня з них загинула. І є у цьому процесі один показовий факт, на якому і зроблю свій акцент…»
10 лютий 2015 р.
Високоточна оборонна зброя – це найкраща дипломатія проти агресора Росії
Крулько Іван 10 лютий, 2015, 10:15
Крулько Іван
Зброя оборонного характеру від США – це та дипломатія, яку потрібно застосовувати проти агресора Росії.

Україні зброя потрібна для захисту, а не нападу. Ми не хочемо нападати на Росію, але мусимо мати можливість обороняти свою територію не за рахунок життів наших солдат, а завдяки сучасній зброї. Якщо в Україні буде така зброя, то російські окупанти побояться адекватної відповіді.

Прийшов той час, коли США повинні згадати про Будапештський меморандум, відповідно до якого Україна отримувала гарантії у зв’язку з відмовою від ядерної зброї.

Тому в даному контексті оборонна зброя від США – це забезпечення миру та стабільності на українській території.

Варто нагадати, що Україна ще до завершення переговорів у Мінську повинна виконати своє домашнє завдання. Зокрема, запровадити реальні економічні санкції проти Росії. У свою чергу, фракція «Батьківщина» подала до Верховної Ради законопроект про зупинення дії ряду статей так званого Великого договору між Україною та Росією від 1997 року, а також постанову про вихід України з усіх органів СНД.


Народний депутат, член фракції "Батьківщина"

08 лютий 2015 р.
Гурт FREEDOM у КОРАБЛИКУ 8-го лютого
FREEDOM 08 лютий, 2015, 10:47
FREEDOM
8-го лютого!!!!
Пивний клуб ОБОЛОНЬ!!!


Гурт FREEDOM у повному складі пропонує ОНОВЛЕНУ , АКУСТИЧНУ версію хітів від 50-х до 2000-х !!!!!
У програмі кавери на легендарні композиції таких виконавців як Pink Floyd , Elvis presley , Eurythmics, Ray Charles , ZZ top ,Him, The Doors, Avicii , Daft Punk, Rolling Stones , Deep Purple , Whitesnake , KISS!!!!!!
07 лютий 2015 р.
Чи дійсно смерть Скрябіна - випадковіть?
vitaliy struk 07 лютий, 2015, 19:31
vitaliy struk
Підприємець 29-річний Дмитро Ященко із Запоріжжя їхав із Кривого Рога вранці 2 лютого. Каже, бачив аварію, у якій загинув Андрій Кузьменко. Той їхав білою "Тойотою".

— Мене обігнав білий джип, — розповідає. — Його наздогнала чорна "Хонда" й почала підрізати на повороті з боку обочини, ніби штовхаючи до середини дороги. Вдалині стояв молоковоз. Коли "Хонда" виштовхала джип, молоковоз виїхав назустріч. "Тойота" з ним зіштовхнулася. "Хонда" поїхала далі. А я зупинився. Ще багато машин стали й кинулися до місця аварії. Дівчата й жінки вищать, кричать.

Нас їхало четверо мужиків, підійшли до водія джипа. А він так затиснений, що всі разом не могли двері відкрити. Водій був ще живий, ворушив лівою ногою. Голова в крові. Я притулив пальці до шиї, пульс відчувався. Хвилин за 20 він помер на наших очах. "Швидка", ДАІ, еменесники приїхали хвилин за 40 чи годину з Кривого Рога. Хоча із Дніпропетровська їм хвилин 15–20.

Машину стали розрізати. Побачили, що на підлозі біля водія була непритомна жінка (адміністратор гурту "Скрябін". — "ГПУ") Ольга Любченко. Її забрали. Водій молоковоза був на диво спокійний. Хоча в таких ситуаціях почуваєшся винним, біжиш витягувати, допомагати. А він — хоч би що. З ним їхала жінка, була в легкому шоці.

Я сказав даїшникам, що був свідком аварії. Але мене не хотіли слухати, взяли телефон, і досі ніхто не дзвонить. Увечері друг, який був зі мною в машині, сказав, що то загинув Скрябін.

Чоловік розмістив оголошення про аварію на своїй сторінці у "Фейсбуці". Наступного дня її заблокували. Дмитрові телефонують незнайомці. Запрошують на зустріч, щоб поговорити про аварію. Розпитують, де живе.

— Схоже, мною зайнялися, — каже Ященко. — І вся ця аварія мені здається запланованим убивством.


Матеріал взято з http://gazeta.ua/
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 наступна