Історія рок-музики в Луцьку. ФОТО

Рок-музика у Луцьку має давні корені. Старші згадують про «рок-н-ролл» в місті ще з 70-тих.

В ті роки в Луцьку, як і загалом по цілому Союзу, вже знали про рок-музику. На рівні "Beatles", "Rolling Stones", "Led Zeppelin" і іншої "західної" музики. Про те, що платівки передавалися таємним способом, конспіруючись і т.д., думаю розповідати не треба, бо ж всім це сьогодні відомо.

Деякі місцеві гурти наслідували цю музику, але деякі керувались "ходовим товаром" - тобто, грали те, що було модним, і під що були "танці". В Луцьку вони були "На болоті" (суч. Парк ім. Лесі Українки), "На стадіоні" і "В БО" (Будинку Офіцерів). Це була своєрідна сучасна дискотека, але з живою музикою (яка відверто відрізнялася від сучасного «тиц-тиц»). Грали також по селах, на естрадних фестивалях, тощо. Це здебільшого й було офіційно - естрадою, але багато хто вже розумів, що грає. В ті часи гурти (чи то «ВІА») створювались на базі училищ, будинків культури, шкіл.

Першими, які вже чітко усвідомлювали, що таке «рок», як явище, були знанні і сьогодні – гітаристи Анатолій Кондратюк, Богдан Гембік, Валентин Кузьмич, клавішник Олександр Андрусик і інші. Були також і гурти, наприклад – «Лель», «Вібротон», «Гусляри», «Always» (або ж, як говорили між собою – О.Л.В.И.З. – Общество Любителей Выпить И Закусить) та ін. У кожного з них є свої величезні історії, на які не вистачить сторінок.

Справжній вибух стався після розпаду Союзу. Незважаючи на брак коштів і на кризу в країні, це був періоду розквіту альтернативного життя в Луцьку.

З 90-х починають свою активність відомі в місті – «МММБ» – Музыка Молодости Моей Бабушки з лідером Григорієм Кічкіним, їх і сьогодні згадують, як щось легендарне. Тоді ж активно лабають - «Вспышка обратно» і Діма Сем, «Залив Луны» (пізніше «Срібний Джагель»), «Дзиґа», «МАРС». Дивлячись на своїх старших колег, зароджується і такий не менш легендарний зараз колектив, як «Всем Заборт». Їх пісенька «Я просыпаюсь» лунала в кожному дворі цілої країни.

Всі ці гурти грали більш легшу музику, популярний на той момент «русский рок» на свій манер, тощо. Паралельно існувала і важка сцена – такі команди, як Epitaph, Squall, Annihilated Future, Infernal Hate і Віктор «Крюгер» Хайнацький (хресний батько луцької важкої сцени). Хеві метал грали хлопці з гурту «СІЧ», що згодом, після приїзду з Дніпропетровська вокаліста Олега Дмитрука, стали відомим «King Size». До речі, на той момент саме ці виконавці подавали найбільші надії, адже вони грали такий собі «форматний хеві метал», брали призи на різноманітних телеконкурсах, і т.д.

Окремо також можна згадати і сьогоденних ветеранів – гурт «Outcry», вони, мабуть, єдині зі свого покоління ще на плаву. Тоді й був сплеск різноманітних міні-фестивалів, які проводилися максимум 1-2 рази, але запам’яталися і до сьогодні. Серед них – «Пам'яті Кліфа Бертона», «Пам'яті Нікіша» (гурт МАРС), «Рок проти наркотиків», «Врата в Содом», «Нівроку на колесах», «РокФронт», популярна на той час «Червона Рута» і ін.

Були і такі собі «культові» місця, де збиралася неформальна молодь тогочасного Луцька – в центрі біля фонтанів народ проводив дозвілля. Там була така собі «тусовка», вона була наймасовішою в місті. Ще був такий собі клуб «Андеграунд», де неформальний народ «тусив». Всі музиканти і бажаючі скидалися по символічній платі за вхід – на «пальне» (чай з бутербродами), приносили апарат і проводили гарно час.

Часто з цих «андеграундних» джемів створювалися нові проекти-одноденки, яких було безліч. Збиралися на один-два концерти і розходились. Було таке, що збирали гурт «з народу», показували партії прямо на сцені і грали. Більш масштабніші концерти відбувалися в Будинку Офіцерів, Будинку Культури, Палаці Піонерів. Робилися і записи, були і місцеві хіт-паради. Наприклад, луцька студія «Глорія» видавала так звану «Волинську запіканку», де писалися на бобіни чи касети пізніше всі варті уваги колективи. Газета «Віче» заснувала хід-парад «Рок-тусовка», що формувався на основі листів надісланих на адресу редакції.

Частенько у гаражі в Кіндрата (як називали Анатолія Кондратюка – див. вище) «лабали» Андрій Самойло (той що «Муха», той що гітарист «Бумбокса», «Тартака» і «ФлайzZzи») і його «Мухи в чаї». Гурт, через який пройшло багато людей, сьогодні знаних не лише в Луцьку. Це і «звукач» Бумбоксу – Ігор Мельничук (Лемко), і Олександр Положинський (короткий період, проект з гуртом), і один з вокалістів «ФлайzZzи» Олександр «Івашка» Іванов, і ведучий «Радіо Луцьк» Сергій Ткачук і інші. Сьогодні «Мухи в чаї», мабуть, культова команда для Луцька, що народила багато потужних творчих одиниць.

Разом з Анатолієм Кондратюком, який давав свій гараж і апарат молодим командам, навчав молодь (і продовжує це робити) і інший ветеран Богдан Гембік. Спочатку в Будинку дитячої творчості, а потім у затишній майстерні у центрі міста. Мабуть, більша половина сучасних музикантів Луцька пройшла школу майстра.

Поступово у музичну когорту міста вливалися і нові імена – блюзова команда «Своя сорочка», фанкова – «Віскула», панки – «New Raid», позитивні і енергійні – «ФлайzZzа», що також є сучасним музичним символом міста, важкі - «Слід», що далі стали «To leave a trace», з потужним жіночим вокалом від Оксани Бугайової, F.A.T. з Вовою Грибом, круті панки «Княжий ГрадЪ», «Caramba Crew», романтики – «Самотня Оаза», що пізніше стали «Копірайтом». Всі вони встигли заслужити добру славу серед неформальної молоді Луцька. Хтось грає, хтось вже давно ні, а хтось реформувався в інші гурти.

Окремо варто ще сказати про гурт, який яскраво засяяв на важкій сцені всередині 2000-них. Гурт, який подавав величезні надії і вважався дуже перспективним у всеукраїнських масштабах – «Зайвий рух». Хлопці здобули перемогу на «Червоній руті» 2004, поїхали на «Перлини сезону» 2004 в Запоріжжі, де грали на гала-концерті, перемоги на фестах «Тарас Бульба», «Інший вимір», зробили цю команду відомою для широкого кола слухачів по всій країні наряду з популярними «Анною», «Верховною зрадою» та «Толом». А в 2005-му «Зайвого руху» вже не стало.

Також близько до всеукраїнської слави був ще один луцький гурт – «SLAP». Але також з недовгою історією. На жаль.

З часом якось дедалі менше проводились різні фестивалі, концерти, тощо. Одним з яскравих був міні-фест «Форпост» організований Сергієм «Колосом» Мартинюком - десь раз на три-чотири місяці відбувалися масові концерти в закритому приміщенні (кафе «Мандри», ПУМ, і ін.). Декілька років підряд масштабні концерти робили місцеві байкери – з’їзди під назвою «Adrenalin». Два рази проводився хороший великий фест – UPfest, який привозив в Луцьк багато якісних закордонних гуртів і відзначився хорошою організацією. Згадаємо також і про «Бандерштат».

Сьогодні луцька неформатна тусовка чомусь занепала. Незважаючи на це, ентузіастами засновуються нові й нові проекти для неї – радіо-програма «Сталевий вітер», квартирники і різні ініціативи - «КвартираFM» від Іванни Мартинів, міні-фест важкої музики «Плацдарм» від команди Андрія Руса, «Garage Rock School» від хлопців з гурту «KETO» і ін.

Сергій ЯНІШЕВСЬКИЙ (фрілансер ВолиньPost)

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.