«Та хай би все зотліло, аби Юля була жива», – чоловік волинянки, яку вбила блискавка

Чоловік Юлії Дударчук, яку вбила блискавка, розповів про трагічні події 28 травня.

Про це пише Високий Замок.

Нещодавні весняні грози, що пронеслися Шацьким краєм, наробили багато біди. Велике горе прийшло в оселю Дударчуків із села Мельників. Одна травнева блискавиця вбила багатодітну матір, інша за мить підпалила її дім. Залишилися сироти без неньки та даху над головою...

«Ми познайомилися з Юлею в Білорусі, у неї у селі Дрочеві (Брестська область. — Авт.). Це недалеко від нас, можна коником добратися. Ото трохи поїздив до неї, і поженилися. Їй тоді було 19, мені — 25», — згадує Юрій Дудар­чук.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Біда не ходить одна: блискавка вбила волинянку та спалила її будинок

Подружжя вирішило починати сімейне життя окремо від батьків, й купило собі у Мельниках хати­ну. Невдовзі народилася донечка Христина, за нею — син Віталій. Тоді, понад десять років тому, у дім вперше постукала біда: ма­ленький синочок обварився окро­пом і мав страшні опіки. Важкі операції й довгий реабілітаційний період, страшні рубці пошраму­вали дитяче тіло… Але малюк ви­дряпався. Згадує чоловік, як років зо два тому повторно Віталію робили пластичну операцію, бо через давні рубці хлопчик не міг нормально руку підняти. Але і це випробування пройшли.

Є у Дударчуків і ще один синочок, Ми­кола. Він — справжня потіха для сім’ї. У той страшний вечір, коли надворі розгу­лялася смертоносна стихія, хлопчик ледве сам не опинився в епіцентрі подій.

«Ми з Юлею вигнали корови і пішли чергу пасти, — зажурено розповідає Юрій. — Пасовисько недалеко від нашої хати, ме­трів за вісімсот. Ми раніше завжди ще й Миколку із собою брали. А тоді, хоч він і просився йти з нами, лишили малого з ді­дом та бабою».

Чоловік впевнений — це Господь вберіг дитину. Йому страшно думати, що могло статися, якби синочок подався з ними на пасовисько.

«Уранці небо було чисте та ясне. А десь о пів на четверту як стало лити! Потім почало блискати. Я сто­яв з одного боку біля корів, Юля — метрів за десять від мене. Раптом як гримнуло! Я аж присів. Оглядаюся, а вона лежить. Я до неї: «Юля, вставай, Юля, вставай!» Але дивлюся, вона… все», – далі зга­дує Юрій.

«Коли Юра прибіг і сказав, що біда, Юлю вбило, ми разом повернулися на па­совисько. Від того, що я там побачив, досі не можу отямитися. Вона була вся обпечена, особливо груди, мала губи сині. Від уда­ру блискавки їй розірвало внизу штани, а в гумових калошах аж діри поробилися», — розповідає брат чоловіка.

Кажуть, таку біду міг притягнути неви­мкнений мобільний телефон. Але чи так це, ніхто не знає зараз напевно.

Приголомшені горем чоловіки чекали на швидку. Аж бачать — пожежна маши­на мчить селом. Не придивлялися, звідки дим клубочиться. А виявилося — з хати Ду­дарчуків. Це так похазяйнувала інша блис­кавка. Розряд влучив в антену, за мить загорілася проводка в кімнаті, де стояв телевізор. Вогонь зчорнив стіни, попла­вив техніку, зжер інші хатні речі. Не заче­пив лише ікону Спасителя. На щастя, по­жежу вчасно загасили, й з димом не пішов увесь дім.

«Та хай би все зотліло, аби Юля була жива. Як тепер без неї?» — горює чоловік.

До старших дітей вже прийшло усві­домлення, що мами нема. Їм повідомили про трагедію в школі (Христина та Віталій навчаються в інтернаті у Головному). А от найменший, Миколка, здається, досі че­кає, що ось-ось ненька повернеться, обі­йме його, приголубить…

Поки Юрій з дітьми перебрався жити до батьків. Хапається за голову: з чого по­чинати ремонт вдома? Роботи непочатий край, а грошей — катма.

«Якось з хатою буде. Важко, але треба триматися. Бо в мене діти є!» – каже чоловік.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!