Дружина покинула сім’ю: на Волині батько залишився сам із чотирма дітьми

Жителю села Духча Рожищенської громади 46-річному Михайлу Антонюку випало стати для своїх дітей і татом, і мамою. Сьогодні троє старших дітей Михайла Валентиновича вже стали на самостійну дорогу, з татом залишилася наймолодша – дев’ятирічна Вікторія.

Про чоловіка розповіли у Рожищенській міській раді.

За роки подружнього життя Михайло та Наталія Антонюки нажили четверо дітей. Було на їх життєвому шляху всякого, але Михайло робив усе, аби діти росли з мамою – вів господарство, виконував домашню роботу, прощав і приймав. Та все ж залишився без дружини, яка фактично самоусунулася від виконання своїх обов’язків і покинула сім’ю.

Здається, інший би зневірився, запанікував, а Михайло Валентинович не здався і самостійно дає лад родині. Працює у селі заготівельником молока, має пару коней, дві корови, домашню птицю, обробляє землю. І все – заради дітей, вони у його житті – найбільше щастя.

Тривожиться батьківське серце за старшого сина Сергія, який нині захищає Україну зі зброєю в руках.

- Він у мене хлопець виважений, наполегливий, має свою думку. Закінчив училище, відслужив строкову службу, жив з сім’єю в Луцьку, працював, а зараз на війні, - розповідає Михайло Валентинович. – Молодші діти живуть і працюють у Луцьку. Вдома господарюємо удвох з Вікторією.

Наймолодша донечка Вікторія закінчила лише третій клас, а вже справді перша татова помічниця.

- Я вмію готувати млинці, смажити картоплю, робити налісники, - розповідає дев’ятирічна дівчинка. Уже навіть пробувала доїти корову, бо дуже люблю молоко. У хаті прибираю. Намагаюся в усьому допомогти татові, бо у нього роботи завжди багато.

Звичайно, нелегко одним рукам дати лад господарству, обробити город, порядкувати в оселі. За словами Михайла Антонюка, встає він о п’ятій ранку, доїть корів, виганяє на пашу і вирушає кіньми збирати молоко по селі.

Коли повертається додому, то береться за приготування їжі. А далі – город, худоба і так до вечора. І з дня у день. Але чоловік не нарікає на долю, каже коротко: «Маю розраховувати лише на себе, бо я – батько і несу відповідальність за своїх дітей». Тому уся звична жіноча робота – прання, приготування їжі, закрутки – для Михайла Валентиновича не новина. Життя не запитує його, чи хоче він бути сильним, життя змушує його бути таким.

А ще ж уроки перевірити у Вікторії, бо професію для життя потрібно здобути обов’язково, вважає Михайло Антонюк, а для цього треба вчитися. Так націлював своїх старших дітей, так навчає і наймолодшу. Тому з початком коронавірусної хвороби купив донечці хороший телефон, провів Інтернет, аби мала змогу при потребі займатися онлайн.

У Духчі Михайла Антонюка характеризують як доброзичливу, працьовиту людину, хорошого господаря і люблячого та турботливого батька.

Усі найяскравіші спогади у житті Вікторії пов’язані з її татом – найближчою та найріднішою людиною, поряд з якою завжди затишно, спокійно, добре.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!