Спомин про Героя. «Я не хочу, щоб війна прийшла на Волинь»
Військовий Олександр Пронцевич з Волині був бійцем 68 окремої єгерської бригади. Він загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання. Його донька, яка проживає у Кам'янці-Подільському на Хмельниччині, подала петицію на присвоєння звання Героя своєму батькові.
Про це пише Суспільне.
Олександр Пронцевич пішов воювати з перших днів повномасштабного вторгнення зі словами: "Дівчата, я не хочу, щоб війна прийшла сюди", розповіла його дружина Людмила.
Вони прожили разом 23 роки. За словами Людмили, її чоловік був творчою та романтичною натурою, уважним та турботливим, любив писати вірші та балувати своїх трьох доньок.
"Всім нашим дівчаткам шоколадки купував, квіти мені постійно носив. З лісу, з поля ромашки. Завжди вдома квіти стояли. Доньок дуже любив. Він для них був всім. Вони йому і хвостики робили, і малювали, і ігри настільні всією сім'єю грали."
Людмила розповіла, одружилися у 1999 році. Познайомилися на весіллі друзів, зустрілися двічі, а на третій — одружилися. Людмила тоді була студенткою, навчалася в університеті Франка. Пригадує, як чоловік писав їй листи з віршами. Полюбляв писати й на війні, коли мав вільний час.
"Коли прийшли його речі, я підсвідомо шукала його блокнот з віршами. І що цікаво, він на кожному вірші в кінці писав "Далі буде", а на останньому цього не було. Я навіть пам'ятник, коли йому замовляла, то позаду розмістила один з його віршів".
Боєць обійняв посаду заступника командира, у його підпорядкуванні перебувало 30 військових. На полі бою доводилося бути медбратом, мав позивний "Батя", адже був для всіх як батько, пригадує його дружина. Під час виконання бойового завдання 28 червня Олександр загинув на Донеччині — мінно-вибухова травма виявилася несумісна із життям.
"Той останній день, я його дуже добре пам'ятаю, бо часто згадую. Він загинув в понеділок ввечері. Ми цілий день дуже довго розмовляли. Бо зазвичай дзвонив коротко і швидко, коли мав час. Мабуть, щось відчував."
Поховали військового у рідному селі Тоболи на Волині. Олександра Пронцевича нагородили орденом "За мужність" посмертно.
Дружина Людмила зізналась, спочатку було дуже важко і не думалось про петиції. Та згодом старша донька Вікторія, яка навчається та проживає у Кам'янці-Подільському, подала петицію на присвоєння звання Героя батьку. Наразі триває збір голосів.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Про це пише Суспільне.
Олександр Пронцевич пішов воювати з перших днів повномасштабного вторгнення зі словами: "Дівчата, я не хочу, щоб війна прийшла сюди", розповіла його дружина Людмила.
Вони прожили разом 23 роки. За словами Людмили, її чоловік був творчою та романтичною натурою, уважним та турботливим, любив писати вірші та балувати своїх трьох доньок.
"Всім нашим дівчаткам шоколадки купував, квіти мені постійно носив. З лісу, з поля ромашки. Завжди вдома квіти стояли. Доньок дуже любив. Він для них був всім. Вони йому і хвостики робили, і малювали, і ігри настільні всією сім'єю грали."
Людмила розповіла, одружилися у 1999 році. Познайомилися на весіллі друзів, зустрілися двічі, а на третій — одружилися. Людмила тоді була студенткою, навчалася в університеті Франка. Пригадує, як чоловік писав їй листи з віршами. Полюбляв писати й на війні, коли мав вільний час.
"Коли прийшли його речі, я підсвідомо шукала його блокнот з віршами. І що цікаво, він на кожному вірші в кінці писав "Далі буде", а на останньому цього не було. Я навіть пам'ятник, коли йому замовляла, то позаду розмістила один з його віршів".
Боєць обійняв посаду заступника командира, у його підпорядкуванні перебувало 30 військових. На полі бою доводилося бути медбратом, мав позивний "Батя", адже був для всіх як батько, пригадує його дружина. Під час виконання бойового завдання 28 червня Олександр загинув на Донеччині — мінно-вибухова травма виявилася несумісна із життям.
"Той останній день, я його дуже добре пам'ятаю, бо часто згадую. Він загинув в понеділок ввечері. Ми цілий день дуже довго розмовляли. Бо зазвичай дзвонив коротко і швидко, коли мав час. Мабуть, щось відчував."
Поховали військового у рідному селі Тоболи на Волині. Олександра Пронцевича нагородили орденом "За мужність" посмертно.
Дружина Людмила зізналась, спочатку було дуже важко і не думалось про петиції. Та згодом старша донька Вікторія, яка навчається та проживає у Кам'янці-Подільському, подала петицію на присвоєння звання Героя батьку. Наразі триває збір голосів.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Останні новини
Ізраїль офіційно погодився на перемир'я з Іраном
24 червня, 11:00
Спомин про Героя. «Я не хочу, щоб війна прийшла на Волинь»
24 червня, 10:50
Угорщина та Словаччина заблокували новий пакет санкцій проти росії
24 червня, 10:42
Проектор для дому: як обрати ідеальний пристрій для кіноперегляду
24 червня, 10:30
