За плечима — десятки пожеж: волинянин розповів про роботу хіміка-рятувальника

29-річний волинянин Максим Боярчук працює рятувальником 9 років. Нині він — начальник відділення радіаційно-хімічної розвідки Аварійно-рятувального загону спеціального призначення.

Історію рятувальника 27 вересня розповіли в обласній Держслужбі з надзвичайних ситуацій.

Про професію, пожежі і відрядження

Зі слів Максима Боярчука, щодня хіміки-рятувальники стикаються з різними викликами, від роботи з небезпечними речовинами до ліквідації витоків небезпечних речовин та розливів нафтопродуктів. "Ця професія вимагає постійного розвитку і саме це мене мотивує", — каже волинянин.

Рятувальник розповів, що завжди цікавився Чорнобильською зоною і впливом радіації на людину. Йому довелося там побувати у відрядженні.

"Атмосфера там була особлива, ти розумієш, що перебуваєш у самому серці катастрофи світового масштабу. Ми моніторили лісові пожежі, робили заміри радіаційного фону, запускали дрон, щоб оцінити ситуацію з повітря, — пригадує рятувальник. — Це був величезний досвід, випробувати техніку там, де радіація не теорія, а реальність".

За плечима в Максима Боярчука не один десяток пожеж, але одну, каже він, запам'ятає назавжди. У лютому 2024 року у Луцькому районі сталася масштабна пожежа на птахокомплексі, коли вогонь охопив понад 4 тисячі квадратних метрів, після обвалу даху було пошкоджено трубопровід. Найбільшу небезпеку створювали 20 тонн аміаку, що зберігалися на підприємстві. Тоді хіміки-рятувальники змогли ліквідувати хімічну загрозу населенню.

Завдання під час війни і найбільша підтримка

Під час повномасштабної війни хіміків-рятувальників часто залучають до репатріації тіл загиблих воїнів.

"Це дуже важка, але потрібна робота. Ми допомагаємо експертам, працюємо в захисних костюмах. Психологічно це складно, але я розумію: цю роботу треба робити, щоб тіла загиблих героїв повернулися додому, а їхні рідні та друзі могли віддати останню шану", — каже Максим Боярчук.

Після служби на чоловіка вдома чекають дружина і чотирирічний син. Зі слів рятувальника, він рано втратив батьків і дуже цінує родину. "Моє найбільше хобі — бути татом", — ділиться хімік-рятувальник. Сім'ю він називає своєю підтримкою і натхненням. Після закінчення війни чоловік мріє показати сину показати море.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!