Воїн волинської бригади ЗСУ пів року приховував від мами, що перебуває на фронті

Військовослужбовець волинської 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Сергій лише через пів року признався мамі, що приєднався до ЗСУ.

Про це у фейсбуці повідомила військова частина.

«Добрі справи треба робити тихо. Особливо коли йдеться про рішення піти на військову службу і про мамину нервову систему. Шість місяців мені вдавалося пояснювати їй, чому я не в рідному Франківську, а одного дня замість довгих історій я просто поклав на стіл своє посвідчення УБД. Мама відкрила його й спокійно сказала: «Я так і знала». Мій вибір вона підтримала. Як підтримали й моя родина, дружина та донечка. Привіт їм!» - уосміхається військовослужбовець Сергій.

Сергій виріс у родині військових: батько – полковник-артилерист у відставці, мати – старший сержант ЗСУ, молодший брат – капітан в одній із механізованих бригад. Чоловік тривалий час залишався в цивільному житті, займався приватним підприємництвом і волонтерством, але на початку 2025 року ухвалив доленосне рішення – приєднався до лав Князівської бригади.

Тепер більшість часу Сергій проводить у лабораторії батальйону безпілотних систем «Сапсан». Він майстерно працює з безпілотниками: удосконалює, налаштовує та перевіряє, хоча ще нещодавно лише опановував нові обов’язки.

«Колектив у нас в батальйоні надзвичайний! Тут навчають всього, що знадобиться. Потрібно лише слухати, питати й діяти. А ще – бути уважним і зважати на кожну дрібницю, бо навіть найменша помилка здатна не лише вивести дрон із ладу, а й загрожувати безпеці пілота», - каже він.

Тому Сергій разом із побратимами постійно тримає прямий зв’язок із дронарями, працює гнучко та підлаштовує роботу під потреби фронту.

«Пілот завжди може підійти й сказати, що в конкретній ситуації йому незручно: щось заважає або потребує змін. Ми разом розбираємо проблему, обговорюємо можливі поліпшення. Бо комфорт дронаря безпосередньо впливає на виконання бойового завдання. Тож ми робимо все можливе, аби наші пілоти дронів максимально ефективно виконували бойові завдання!» - розповів воїн.

Ще одна причина, чому Сергій любить свою роботу, – це можливість бути творчим: шукати й знаходити найкращі рішення.

«У нашому батальйоні «Сапсан» немає шаблонів. До кожної бойової ситуації підходимо індивідуально. Адже робота в лабораторії – це не лише точність і виваженість. Це справжнє мистецтво, де кожен налаштований гвинтик і кожне правильне рішення дають свій результат», - зазначив Сергій.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!