Танцює фрістайл і викладає фізкультуру: вчитель з волинської школи увійшов до тридцятки найкращих в Україні

Роману Дячку — 39. Він танцює фрістайл і викладає фізкультуру у Володимирській гімназії №2, працює вчителем танців у центрі позашкільної освіти. Він увійшов до тридцятки найкращих вчителів України у номінації Physical Education Teacher Award 2025 завдяки новинкам, які впроваджує на своїх уроках.

Як розповів Суспільному вчитель, він родом з села Перевередів Рівненської області, але зараз проживає у Володимирі.

У Луцьку навчався в університеті за спеціальністю "Фізична реабілітація", був учасником волинської збірної з танцювальної аеробіки.

"Я учень Венери Кренделєвої. Обожнюю танці, обожнюю спорт. І це моє. Прям моє. Обожнюю Луцьк — це найкраще місто у світі", — каже Роман Дячок.

Чоловік озповідає, що перші спортивні досягнення здобув у Берегівській загальноосвітній школі I-III ступенів. Швидко бігав, підтягувався та про фізичну культуру, як про професію ще не думав, мріяв бути масажистом, каже Роман Дячок.

Пізніше вирішив допомагати людям ставати кращими версіями себе й вирішив поєднати обидва інтереси, тому здобув освіту за спеціальністю — фізична реабілітація.

У 2005 році Роман Дячок обрав спеціалізацію — танцювальну аеробіку, якою займався впродовж навчання в університеті. З цього розпочалася танцювальна кар'єра. Певний час працював тренером.

"Моя дружина сказала: "Вирішуй, Рома, що робимо: або розходимося, або далі будемо продовжувати життя спільно". Я приїхав за нею сюди (ред. у Володимир) й тут відкрив у 2010 році танцювальну школу. Потім ще одну в Нововолинську, у Ковелі. Мрію відкрити школу і в Луцьку", — каже вчитель.

Вчитель додає, що на десять років з головою поринув у танці, зробив танцювальний посібник, в якому виклав базові частини хіп-хопу, хаус-денсу, брейкінгу, і танцювальної аеробіки.

"Я вже чотири роки взагалі відмовився від алкоголю, приймаю холодний душ щоранку, виконую фізичні вправи. Я себе почуваю на всі 100%. Зараз розмовляю, і мурашки біжать по шкірі, бо відчуваю приплив чистої енергії. Боженька дає мені радість і натхнення працювати з дітьми", — каже вчитель.

З дітьми почав займатися у 2009 році. Зізнається, що це важка справа. З його слів, вчителі фізичної культури недооцінені, тому що вони дбають про фізичний розвиток та ментальне здоров'я учнів, вчать їх акцентуватися на своїх відчуттях, чути та розуміти сигнали, які їм дає власне тіло.

"Діти — найщиріші істоти на цій планеті. Якщо вони зляться, то зляться, якщо вони щасливі, чистішого щастя не знайти", — зазначає Роман Дячок.

Додає, він перший тренер Волинської області з регбі та чирлідингу. Коли прийшов на роботу в школу, одразу почав їздити на тренінги, проходити майстер-класи. Вчив школярів грати в регбі, "вибивали", петанк, запускати летючий диск.

"Діти хочуть футбол. Я хочу, щоб вони розуміли, що світ не такий простенький, що тобі дали м'ячика і ти бігаєш, треба шукати альтернативи. Ви не можете казати, що регбі — це погано, коли ви його не спробували. Можливо, в тебе раз не вийде, на третій можеш кайфанути й сказати: "Це моя любов на все життя", — пояснює Роман Дячок.

Вчитель наголошує, що дітям потрібні новинки, адже зараз вони — "телефонні маніяки". Тренер каже, якщо не забирати телефони у дітей, то їх треба використовувати у навчальному процесі, знімати відео в TikTok про заняття.

Якщо учень звільнений від фізичних вправ, він грає у шашки, якщо ж цього робити не хоче — допомагає у проведенні уроку. Кожна дитина має бути залучена у процес, додає Рома Дячок.

Під час розминки на уроках фізкульутри Роман Дчок додав танцювальні рухи.

"Є дуже зажаті діти, яких соціум задавив, у яких батьки жорсткі. Коли дитина танцює, вона розкривається. Зразу стає іншою людиною, розуміє, що можна отримати радість від того, що робиш. Це дуже важливо, тому що ми маємо бути щасливі", — переконаний Дячок.
Наприкінці занять фізкультурник робить з учнями розтяжку, іноді дихальні практики. Каже, що хоче, аби діти на перервах спробували робити медитативні практики.

"Діти сьогодні не дуже охоче займаються фізкультурою. Колись на цьому стадіоні у нас трава не росла, була витоптана за літо. Але вчителі працюють над тим, щоб учні полюбили фізкультуру, і з кожним роком збільшується кількість дітей, які хочуть займатися спортом", — розповідає директор гімназії Валерій Мосіюк.

Як кажуть його учні Інна Хілько та Андрій Жигуров, їм подобаються уроки фізкультури, адже кожного разу вони різні.

"Роман Васильович дуже хороший вчитель. Коли почав до нього ходити, почав більше розуміти фізкультуру. Полюбив футбол, баскетбол і волейбол. Він може пояснити, допомогти. Це найкращий вчитель з фізкультури, якого я зустрічав", — каже учень Володимир Сенатор.

Роман Дячко каже, що любить усміхнених людей, а його місія — робити їх щасливішими.

"Коли йде війна, я хочу робити хорошу справу. Багато до мене ходить дітей військовослужбовців, які втратили своїх рідних. Це найгірше. Але коли я бачу, що вони живуть в мене на тренуваннях, отримують задоволення, це мені приносить радість", — зазначає вчитель.
Коли почалася війна, пригадує, танцював на вулицях, проводив джеми, збирав гроші для військових, робив майстер-класи для дітей. Разом назбирали двісті тисяч гривень. Зауважує, ця справа допомогла йому знайти себе під час війни, зрозуміти, де може бути корисним та допомагати дітям.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!