На одному з новинних волинських сайтів був собі користувач Провокатор. Час від часу читав новини, ставив коменти. І не боявся трохи покритикувати роботу авторів.
Так-от. Ніхто не досконалий. Тож і автори сайту допускали, на думку Провокатора, помилки. Утім, після кількох критичних коментарів (доволі ще нейтральних) Провокатора видалили. "Користувач не активований" - написали адміністратори.
І образився Провокатор. І пішов від них. І став читати новини їхніх конкурентів.

А мораль тут у кожного своя.

Всім привіт приєднуємось до групи
Луцьк всі хто живе або хто просто
любить наше чарівне місто!)))
vkontakte.ru/lutsk.thebest

Сьогодні, 21 лютого, у День рідної мови українська Вікіпедія обігнала каталонську за кількістю статей і цим самим вийшла на 13 місце у світі серед 284 мовних розділів Вікіпедії. Офіційний прес-реліз розповсюдив сайт організації "Вікімедія Україна".

Переможною статею стала стаття "Римська школа (музика)" Тепер в укрвікі 366 тисяч статей.

"Зростанню кількості статей посприяло проведення 2-х конкурсів з написання статей в українській Вікіпедії, чотири вікіескпедицій по населених пунктах України та Молдови, а також ряд віківишколів з метою залучення нових редакторів до Вікіпедії у низці навчальних закладів Києва та Львова, - ідеться в прес-релізі.

На знак перемоги над каталонцями користувачі укрвікі обіцяють оголосити Тиждень написання статей на каталонську тематику. Подібні тижні періодично проводяться дописувачами Вікіпедії.

"В українській Вікіпедії протягом 28 лютого – 12 березня проходитиме Каталонський тиждень з написання статей з історії, географії, культури Каталонії, а також про осіб, чиє життя чи діяльність пов’язані з цим самобутнім регіоном Іспанії", - зазначено в прес-релізі.

Як обіцяють редактори укрвікі, наступною метою редакторів україномовного розділу Вікіпедії є подолання рубежу у 400 тисяч статей та змагання з китайською і шведською Вікіпедіями за 11 місце за кількістю статей. Китайці випереджають українську Вікіпедію на 37 тисяч, а шведи – на 63 тисячі статей.

Про проблему цієї дитини я дізнався випадково. Ішов по проспектові Волі. І на зупинці біля магазину "Пелікан" мою увагу привернуло обшарпане чорно-біле оголошення на листку формату А4. Із того, що можна було розібрати - це фото маленького симпатичного дитяти та напис "Шановні лучани та гості міста! ДОПОМОЖІТЬ ВИЛІКУВАТИ УЛЯНКУ".

Студія кустарних та самодіяльних фільмив «САМО-ГОН» представляє авторський проект профессора антропології Ореста Лютого ЛАГІДНА УКРАЇНіЗАЦіЯ

У супроводі Народного антитоталітарного ансамблю СТАЛІН унд ГИТЛЕР КАПУТ

Пісни з альбму А Я -- НЕ МОСКАЛЬ

Виконує проффесор антропології ОРЕСТ ЛЮТИЙ
«ВАГОНИ ПОВНІЇ МОСКАЛІВ»

В Мережі з"явилось от таке відео:

Допис Тетяни Грішиної викликав багато позитивних відгуків у читачів VP. Хочу також висловити свою думку (але зважаючи на велику кількість тексту, пишу відгук на «стіні»).

Майже все, про що написано у статті, на мою думку, висвітлено вірно. Але всі ж знають, що такого типу звіти формують прості клерки (типу Ковпак), тому вимагати від них якогось польоту думки, думаю не варто.

Мене, наприклад, більше цікавлять останні слова, наведені у статті - щодо "ідейності і концепції розвитку нового Луцька". Особливо тези щодо досвіду Шиби та Садового. Хочу навести кілька своїх міркувань з цього приводу.

1. Богдан Павлович мав стратегічний план економічного розвитку (розроблялась колегіально під керівництвом Гоцалюка). Зробили гарненьку таку стратегію, зі свот-аналізом, різними спецефектами, яка, як виявилось, стала просто набором порожніх гасел, які РЕАЛЬНО не виконувались! До речі, та стратегія передбачала створення бізнес-центру, бізнес-інкубатору, виставкового центру у Луцьку - де воно все?

2. Насправді команда Шиби не вирізнялась аж такою революційністю у діях. Швидше навпаки, Шиба, на мою думку, був достатньо консервативним мером, який робив часом правильні (зупинки маршруток, ремонт доріг та дахів) а часом хибні (надмірне залучення кредитів, ігнорування інтересів підприємницького середовища) дії, які аж ніяк не вирізнялись особливою інноваційністю.

3. Романюк є ще більш консервативним мером, ніж Шиба. І це, я хочу особливо наголосити, ні для кого не є несподіванкою. Саме такого голову обирали лучани. Саме уявлення про нього як про поміркованого та врівноваженого мера були його «візитними картками» під час балотування на посаду. Саме так він і намагається поводити себе, адже кожен політик бажає бути переобраним, а запорукою цього вважається виконання обіцянок.

4. Можна, звичайно, йти іншим шляхом – реалізовувати реформи (часто непопулярні), які до кінця каденції дадуть результат – що і стане запорукою переобрання. Але чи міг би це зробити Романюк навіть теоретично (навмисно абстрагуюсь від його внутрішньої готовності робити різкі кроки)? З абсолютно зашореним і непрофесійним складом міської ради, де з півсотні депутатів по-справжньому активними є не більше десяти, і то половина тільки тому, що в більшості питаннях лобіює власні інтереси? З браком справді професійного та незалежного експертного середовища у місті, в якому будь-яке пожвавлення серед громадських організацій відбувається лише за умови виграшу якогось іноземного гранту, де наукове середовище зайняте написанням квазінаукових дисертацій а висновки незалежних аналітиків є надмірно заполітизованими та поверхневими? З малокваліфікованим чиновницьким апаратом, які формують звіти, на кшталт загаданого авторкою звіту Ковпак? Врешті, з надмірно консервативними і недостатньо освіченими виборцями, для яких усі громадські організації є грантожерами, GPS-моніторинг – то дурня (краще б дороги ремонтували), а бізнес – то спекулянти, які наживаються на бідних громадянах?

5. У Львові ситуація дещо інша. Принаймні депутати там трохи активніші (хоча популістів там ще більше, ніж у нас), чиновники більш фахові (мабуть, кращі можливості для відбору), експерти професійніші (проте, на мою думку, більш упереджені) а люди трохи освіченіші (очевидно, наслідок австро-угорського панування та ефект «великого міста»). Відтак, і Садовому легше бути інноватором - у нього кращі вихідні умови для цього. Так, кілька років тому мені доводилось спостерігати за дебатами львів’ян щодо обраних міською владою пріоритетів (там стратегією було визначено два основних пріоритети – розвиток ІТ-кластеру та розвиток туристики). Частина поважних львів’ян обурювались таким вибором, адже, на їх думку, це не дасть розвиватись іншим галузям (наприклад, машинобудуванню). Час розставив все по місцях - Львів один з найдинамічніших туристичних центрів України та один з найперспективніших ІТ-осередків. Я ще тоді для себе зробив висновок, що для Луцька прийняття такого сміливого рішення неможливе в принципі – ми, лучани, надто обережні та надто рефлексивні. Ми краще не прийматимемо рішення, аніж прийматимемо погане. Відтак, усі наші стратегії приречені на посередність та сірість.

Хочу підвести підсумок. Романюк є справжнім представником лучан. Обережний, простодушний, консервативний інтроверт (до речі, замок, як уособлення закритості від світу, інтроверсії – це справді символ Луцька), як і більшість з нас. Активні й неординарні керівники викликають у містян стійку ідіосинкразію (згадаймо попереднього голову). Тетяні Грішиній (як, до речі, і мені), це не подобається. Тетяна інша – активніша, відкритіша, інноваційніша, тому їй хочеться мати такого ж міського голову. Але чи хочуть цього лучани?

Відкрите звернення музикантів гурту «Гайдамаки» Володимира Шерстюка, Івана Леньо, Олександра Дем’яненка, Сергія Борисенка та Сергія Соловія до усіх небайдужих!

Відповідаю