Певний час займаючись громадсько-політичною діяльністю, я виробив для себе переконання, що політичні ідеї повинні нести людям добро, справедливість, позитив.
Політики мають вести людей за собою, надихати їх на вирішення соціальних проблем, бути прикладом з моральної точки зору. Поряд з тим ми часто бачимо в українській політиці протилежні явища, бачимо політиків, які проявляють агресію і навіть ненависть до тих, хто думає інакше, притримується інших політичних позицій.
До політичних сил, що сприяють розпалюванню ворожнечі у нашому суспільстві я б відніс насамперед Всеукраїнське об`єднання «Свобода».

Представники цієї партії, особливо після її потрапляння в парламент, дуже часто демонструють намагання перетворити політичну дискусію у фізичне протистояння аж до кривавих сутичок. З вуст їхніх лідерів постійно лунають заклики до застосування сили, до бездумного радикалізму. Зневага, ненависть, принизливі образи, безпідставні звинувачення перетворилися у стиль спілкування «свободівців» не лише з політичними опонентами, а й з усіма, хто дозволяє собі не поділяти їхні ідеї та погляди.

Аналізуючи виступи лише кількох лідерів ВО «Свобода», можна переконатися, що та агресія, яку демонструє політична сила, не є чимось випадковим, чи пов`язаним з особистим характером її представників. Ці речі закладені в ідеології організації, вони активно пропагуються і схвалюються серед рядових членів. «Бити», «вдаримо», «відіб`ємо», «розстріляти» - звична риторика і для самого Олега Тягнибока і для його соратників - Михальчишина, Іллєнка, Вітіва, Фаріон та ін. Приклад зі своїх керівників беруть також практично всі місцеві «вожді» «Свободи» - голови районних та міських організацій партії. При цьому, якщо головних «свободівців» ще трохи стримує увага громадськості та ЗМІ, то їх колеги на місцях відверто перестають добирати слова, демонструють зверхність до оточуючих, ведуть себе нахабно.

А справжню стурбованість і занепокоєння у мене викликала інформація нещодавно оприлюднена представниками громадських організацій міста Бєлгород-Дністровського Одеської області. У цьому місті під час сутички біля місцевого бару 14 вересня був жорстоко побитий молодий місцевий мешканець Сергій Цимбаліст. Через кілька днів хлопець помер у лікарні. Як стверджують місцеві громадські активісти, померлий став жертвою братів Олексія і Володимира Корнієнків - активних членів місцевої організації ВО «Свобода».

Представники громадської організації «Молодіжна єдність» разом з лідерами деяких партійних організацій Бєлгород-Дністровського скликали прес-конференцію, щоб привернути до цього резонансного злочину увагу громадськості, засобів масової інформації та правоохоронних органів.

За словами ініціаторів прес-конференції - складається враження, що інформація про вбивство навмисно приховується, розслідування не ведеться належним чином. Голова ГО «Молодіжна єдність» Антон Давидченко розповів пресі, що смерть Сергія Цимбаліста правоохоронці приховували і взагалі не пов`язують загибель молодого чоловіка з його побиттям за кілька днів до того. Координатор ще однієї громадської організації, «Варта» - Марія Більчак вважає причиною такого прохолодного ставлення міліції до рослідування родинний зв`язок підозрюваних з керівником місцевої організації «Свободи». Вона наголошує, що будь-хто інший за таких обставин був би негайно заарештований, але брати Корнієнки вже другий тиждень залишаються на волі.

На жаль, кримінальні випадки не є чимось винятковим у наш непростий час і я не беруся передчасно стверджувати, що саме підозрювані «свободівці» вчинили побиття людини зі смертельними наслідками.

Надіюсь, правоохоронці проявлять у цій справі порядність і професіоналізм, з`ясують реальні обставини того, що сталося, а винні, ким би вони не були, постануть перед судом. Прикметно інше - саме ВО «Свобода» щоразу здіймає галас про переслідування їхніх активістів владою та міліцією. У цьому ж випадку все навпаки - членів цієї політичної партії підозрюють не лише у скоєному злочині, а й у спробах впливати на слідство, використовувати корупційні зв`язки для прикриття родичів та однопартійців.

Після того, як інформація про події у Бєлгород-Дністровському стала надбанням громадськості, її прокоментував голова Одеської обласної організації ВО «Свобода» Андрій Маляс. Як на мене, його коментар жодним чином не проливає світла на обставини, адже в цьому коментарі містилася лише традиційна демагогія, мовляв, «... це пов`язано зі зростанням політичного впливу націоналістів та нашою принциповістю у відстоюванні прав української нації. В опонентів та ворогів не залишається жодних аргументів, окрім відвертої маячні, яку вони масово тиражують, використовуючи фінансові та інформаційні можливості».

Не знаю, як пов`язане жорстоке вбивство молодого чоловіка з «відстоюванням прав української нації», але зауважу, що головний одеський «свободівець» не згадав у своїй гнівній заяві, ані прізвищ підозрюваних однопартійців, ані фактів, які б дозволяли говорити про непричетність братів - «свободівців» до злочину, навіть не скористався нагодою, щоб висловити співчуття родині загиблого.

Напевно, в більшості українських політичних партій є свої кадрові проблеми, жодна політична структура не застрахована від потрапляння в її ряди непорядних людей, а то й злочинців. Проте в цьому випадку я бачу певну закономірність і логічний зв`язок між ідеями та поведінкою лідерів ВО «Свобода» і тим, що, можливо, вчинили члени цієї партії у Бєлгород-Дністровському. Слово, наповнене жорстокістю і ненавистю, раніше, чи пізніше перетворюється в такі самі людиноненависницькі дії.

Мені лише по-доброму шкода багатьох наших земляків - прихильників і членів цієї політичної сили, адже серед них є справжні патріоти, працьовиті і чесні люди. Але їхні позитивні якості можуть загубитися на фоні політичного бруду, який здатен поглинути найблагороднішу ідею.

Петро СОСНИЦЬКИЙ, голова ВОО «Молоді регіони»

Водку пьет и плачет Раша -
Отметелил Вовка Сашу...
Плачут карлики в Кремле
И вся нечисть на земле.
Но ликует Украина ,
А не рашенька-руина,
"Витязю" порвал очко
Одной левой наш Кличко!

Вітаю усіх Педагогів - представників цієї благородної професії. Найприємніший подарунок для Справжнього Учителя - результат своєї роботи: знання дітей і їхня повага. Міцного Вам, шановні Учителі, здоров,я, терпіння, душевного комфорту і найголовніше - відчувати результат свого навчання, який стимулює на нові і нові успіхи!

Без фотошопу. 27 самих вдалих фотографій за минулий місяць

/http://mediaavers.com/articles/chomu-movchat-marshrutki-lucka">
Два роки поспіль слабозрячі представники ГО «Генерація успішної дії» оббивають пороги Луцької міської ради та підприємства «Візор». А все тому, що обіцяне
та передбачене договором 2010 року озвучення у засобах громадського транспорту досі так і не запрацювало.

Щодня інваліди по зору, як і решта лучан, користуються громадським транспортом. Однак, коли більшість пасажирів, можливо, і не відчуває незручностей, для
незрячих «мовчазні» маршрутки – справжня проблема.

Сьогодні, здавалося б, у цивілізованому місті, щоби «розгледіти» потрібний транспорт, незрячому необхідно обов’язково звернутися за допомогою до людей,
що на зупинці. Часто це призводить до того, що автобус або просто проїжджає мимо, або ж, поки незрячому вдасться з’ясувати номер автобуса чи тролейбуса,
транспортний засіб уже рушає. Чимало труднощів виникає і при орієнтуванні вже безпосередньо у транспорті: слабозрячим пасажирам доволі складно визначити,
коли маршрутка наближається до потрібної зупинки.
Представники громадської організації інвалідів з вадами зору «Генерація успішної дії» запевнили: незрячим значно легше було дізнатися номер маршрутки чи
тролейбуса, якби ті «заговорили», тобто були оснащені системами оповіщення.

– Вперше механізм GPS-контролінгу, де бортові комп’ютери виконують також інформаційну роль, був запроваджений у Хмельницькому, – розповів Богдан МОЙСА,
виконавчий директор ГО «Генерація успішної дії». – Подібна система починає налагоджуватися в Рівному, Львові та Києві.
У Луцьку ж проблемою обладнання частини маршрутів інформаторами, які б на основі технології GPS могли озвучувати назовні номер та напрямок маршруту, зайнялися
ще у 2010 році. Тоді ж громадська організація уклала з компанією «Візор» договір, який передбачав, що підприємство за гроші, виділені міською радою, розробить
14 інформаторів та, згідно з договором, безкоштовно встановить їх на транспортні засоби.

Цікаво, що громадська організація не може співпрацювати з іншими фірмами, у яких обладнання вже перевірене на практиці і працює без збоїв, бо ж, виявляється,
міська рада уклала з «Візором» угоду про те, що виключно «Візор» має право обслуговувати весь транспорт міста.
– У 2011 році в нас, по суті, не було вибору, тобто або працювати з «Візором», або взагалі нічого не починати. Перевізники не мають права працювати на обладнанні
інших фірм, – розповів Богдан Мойса.
Так, ГО спочатку планувала купувати обладнання в інших фірм, однак у міській раді дуже чітко сказали: є «Візор». Інших варіантів немає.

А ВІЗ І ДОСІ ТАМ…

Тож гроші «Візор» отримав, інформатори розробив, однак так і не встановив обладнання на громадський транспорт. Донині на жодному маршруті інформатори так
і не запрацювали.
Як запевняє Степан Чухрій, керівник компанії «Візор», винні у всьому перевізники: мовляв, вони не хочуть встановлювати в автобуси обладнання, бо бояться
GPS-контролю. А ще нібито перевізникам заважає, «що під вухом щось лящить». Крім того, переконує очільник «Візора», закону, який би вимагав встановлення
інформаторів на громадський транспорт, все одно немає.

Насправді ж проблема слабозрячих регулюється законодавством. 1 січня цього року набрала чинності четверта частина статті 28 Закону України «Про основи соціальної
захищеності інвалідів України», якою передбачено, що транспорт загального користування повинен бути обладнаний зовнішніми звуковими інформаторами номера
і кінцевих зупинок маршруту, текстовими та звуковими системами у салоні для обов’язкового оголошення зупинок.

Спростовує слова Степана Чухрія директор фірми-перевізника «Санрайз» Юрій Девіцький.
– Коли ми співпрацювали з іншою фірмою, на транспорті працювала як зовнішня, так і внутрішня озвучка. Коли ж уклали договір з «Візором», вона чомусь працювати
перестала.
Підтверджує це і Людмила ФУРСОВА, керівник проектів громадської організації інвалідів з вадами зору «Генерація успішної дії»:
– Упродовж двох років представники компанії «Візор» аргументують невиконання договору тим, що, мовляв, перевізники проти. Хоча насправді ніхто з перевізників
нам не відмовляв.
Крім того, й на міському комітеті доступності, куди були запрошені всі перевізники, а також представник «Візора», всі перевізники виявили готовність встановлювати
інформатори у маршрутках.

Тоді ж було визначено, що до 1-го червня внутрішнє озвучення повинно бути повністю завершене, а зовнішнє має запрацювати. Згодом ця дата була перенесена
до 1 серпня, потім – до 1 жовтня. На останній нараді у заступника міського голови Тараса Яковлєва знову-таки постало питання: чому не працюють інформатори
на визначених маршрутах. Причина не відома. Не знає і Степан Чухрій, коли та чи запрацює взагалі обладнання. Каже: забирайте свої кошти.

– Нам не кошти потрібні. Нам треба, щоб транспорт нарешті став доступним для слабозрячих та незрячих. На даному етапі це не просто наша забаганка, не просто
умови договору. Це вже вимога чиновного законодавства, яке регулює встановлення таких систем озвучення, – запевняє Людмила Фурсова.

Чи довго ще «мовчати» луцьким маршруткам? Мабуть доти, доки владці дозволятимуть фірмі, неспроможній надавати лучанам якісні послуги, монополізувати весь
міський транспорт.


Оксана ДОЛЖКО

Більше двох місяців триває протистояння Ківерцівської громади та депутатів з ВО «Свобода», які, всупереч думці громадян, хочуть перейменувати вулиці в місті. Бо впевнені у тому, що місцеві жителі в силу своєї розумової відсталості не можуть осягнути постаті українських фашистів Шухевича та Бандери, і тому їм треба в цьому «допомогти». Свободівці у своїй політиці, вочевидь, і керуються виключно настановами Бандери з Шухевичем, котрі були переконані, що «… хлоп не сміє політикувати, він має слухати і безоглядно виконувати накази проводу. Дати хлопові політичну освіту це те саме, що заставити його критикувати провід, міркувати над тим, правильну чи неправильну політику веде провід – цього допустити не можна!» (фонд СБУ еденица хранения 1068).
Неофашисти в особі місцевого депутата від ВО «Свобода» Вронського О.С. – до речі, колишнього священнослужителя УПЦ, якого, за словами священиків, свого часу з ганьбою вигнали з церкви за зловживання спиртними напоями та здирництво вірян, прийшли в «тваринну ярість», коли, на думку українських нацистів, «хлопи», тобто люди з місцевої громади, і Волинська обласна організація Комуністичної партії України подали до суду щодо визнання незаконним та скасування рішення Ківерцівської міської ради про перейменування вулиць. Депутат Вронський О.С. та його пособники почали спочатку залякувати людей, які зголосилися допомогти волинським комуністам і виступили на їхньому боці в суді. Коли це не допомогло, приїхали до однієї з позивальниць Задерей Марії Василівни та намагалися підкупити її тим, що проведуть воду та поліпшать її житлові умови, аби та відмовилася підтримати позов комуністів.
Ківерцівський районний суд уже підтримав клопотання комуністів та заборонив місцевій владі перейменовувати вулиці до прийняття судового рішення по суті у справі.
Отож, дорогі ківерчани, вулиці знаної антифашистки Паші Савельєвої, яка загинула за Україну в роки Великої Вітчизняної війни від рук німецьких окупантів та їх посібників, і Бойка, котрий був на смерть закатований польським режимом Пілсудського лише за те, що хотів об’єднання України, залишаються у вашому місці. Адже волиняни всі гуртом повстали та разом з усім радянським народом перемогли фашизм у 20-му столітті, то переможуть і неофашистів із ВО «Свобода» в 21-му.





Михайло Кононович

Що нині читають студенти? Щотижневі газети? Глянець? Інтернет-видання? Пости на Facebook? Певно, кожен обирає те, що йому до вподоби. Звичайно, інформаційне та смислове наповнення у цих джерелах різне, але беззаперечним є той факт, що існують теми, які цікаві більшості молодих людей: різних спеціальностей, факультетів, вищих навчальних закладів.
Яким, на вашу думку, повинен бути матеріал, аби привернути увагу студентської аудиторії? Гадаю, що основними критеріями є актуальність та доступність у плані викладу інформації. Яким повинне бути студентське видання? Думаю, більшість погодиться, що яскравим та компактним.
Керуючись цими критеріями, інформаційний відділ Луцького НТУ підготував до випуску оновлене студентське видання «Генерація». Переглянути його усім охочим можна буде з 2-го жовтня на сайті університету (http://lutsk-ntu.com.ua/uk/news/proponuiemo-vashiy-uvazi-onovlene-vidannya-generaciya-v-formati-zhurnalu).

У рамках проекту "Почувайся європейцем - розмовляй українською" на радіо "Луцьк" у жовтні старту місяць української класичної поезії. Запрошуємо усіх поціновувачів українського поетичного слова прослухати записи української класики у виконанні відомих волинян та гостей нашого краю.

Записи лунаю щодня на хвилі радіо "Луцьк" о 7.50, 11.50 та 19.55

1. 10 – Ліна Костенко «Біль єдиної зброї» - читає Галина Кажан, заслужена артистка України, член Національної спілки театральних діячів України та член Національної спілки журналістів України

2. 10 – Іван Франко «Моя любов» - читає Віктор Федосюк, отаман Козацького Стрілецького Братства, видавець

3. 10 – Максим Рильський «Молюсь і вірю» - читає Ірина Констанкевич, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури, проректор з навчально-виховної роботи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

4. 10 – Ліна Костенко «Ще назва є, а річки вже немає» - читає В'ячеслав Судима, заслужений працівник культури України, соліст дуету "Душа Волині"

5. 10 – Павло Тичина «Я сказав тобі лиш слово» - читає Тарас Божидарнік, доктор економічних наук, професор, декан факультету бізнесу Луцького національного технічного університету

6. 10 – Ліна Костенко «Тінь Сізіфа» - читає Антоніна Євтодюк, к.філос.н., доцент Луцького національного технічного університету, Голова ВОГО "Християнський рух за життя"

7. 10 – Тарас Шевченко «Козачковському» - читає Андрій Роїк, автор і ведучий програм радіо "Луцьк"

8. 10 – Ліна Костенко «Усі вже звикли геніїв немає» - читає Світлана Органіста, артистка Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

9. 10 – Іван Франко «Не пора» - читає Олександр Солонтай, експерт Інституту Політичної Освіти, громадський діяч

10. 10 – Ліна Костенко «Доля» - читає Людмила Натанчук, артистка Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

11. 10 – Тарас Шевченко «Чи то недоля та неволя» - читає Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, доктор філологічних наук, професор. Академік НАНУ

12. 10 – Василь Симоненко «Лебеді материнства» - читає Людмила Приходько, народна артистка України, артистка Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

13. 10 – Тарас Шевченко «Полякам» - читає Андрій Осіпов, депутат Луцької міської ради

14. 10 – Іван Франко «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» - читає Віктор Федосюк, отаман Козацького Стрілецького Братства, видавець

15. 10 – Ліна Костенко «Не треба думати мізерно» читає - Людмила Приходько, народна артистка України, артистка Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

16. 10 – Володимир Сосюра «Я знаю силу слова» читає - Олександр Плісецький, депутат Луцької міської ради

17. 10 – Олександр Олесь «О слово рідне!» - читає Світлана Органіста, артистка Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

18. 10 – Ліна Костенко «Шукайте цензора в собі» - читає Тарас Літковець, політолог, науковець

19. 10 – Тарас Шевченко «Сон» - читає Марія Доманська, журналістка, заступник голови ГО "АМоРе"

20. 10 – Павло Тичина «До кого говорить» читає - Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, доктор філологічних наук, професор. Академік НАНУ

21. 10 – Володимир Сосюра «Васильки» - читає В'ячеслав Судима, заслужений працівник культури України, соліст дуету "Душа Волині"

22. 10 – Іван Франко «Semper tiro» - читає Віктор Федосюк, отаман Козацького Стрілецького Братства

23. 10 – Олена Теліга «Неповторне свято» - читає Антоніна Євтодюк, к.філос.н., доцент Луцького національного технічного університету, Голова ВОГО "Християнський рух за життя"

24. 10 – Тарас Шевченко «Доля» - читає Андрій Роїк, автор і ведучий програм радіо "Луцьк"

25. 10 – Євген Сверстюк «Слово» – читає автор. Євген Сверстюк, доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра», президент Українського пен-клубу, політв'язень радянського режиму

26. 10 – Ліна Костенко «Вже почалось мабуть майбутнє» - читає Людмила Натанчук, артистка Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

27. 10 – Іван Франко «Жіноче серце» - читає Олександр Кашевський, викладач кафедри хореографіїї Інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, керівник Клубу-студії сучасного бального танцю СК-ДЕНС

28. 10 – Ліна Костенко «Мати» - читає Андрій Осіпов, депутат Луцької міської ради

29. 10 – Павло Тичина «На майдані коло церкви революція іде» читає - Тарас Божидарнік, доктор економічних наук, професор, декан факультету бізнесу Луцького національного технічного університету

30. 10 – Ліна Костенко «Між іншим» - читає Світлана Органіста, артистка Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

31. 10 – Тарас Шевченко «Ну що б, здавалося, слова» - читає Олександр Солонтай, експерт Інституту Політичної Освіти, громадський діяч

Влада крок за кроком добивається «пакращєння» для Українського народу, це жахливе слово не оминуло і нашої синьоокої Волині, де містечкові чиновники на догоду «панам» з банкової запропонували місцевій громаді просто вмирати, шляхом закриття їхньої районної лікарні. Цуманьська районна лікарня обслуговує більше 40-ка тисяч громадян, де яким хворим ніколи не доїхати 70-т кілометрів до іншого медичного закладу та ще й по таким «вбитим» дорогам. Як зауважили селищні депутати звертаючись до голови Ківерцівської РДА Колісника З.Б. « Для того , щоб їздити на полювання , чи красти ліс, будуєте дороги серед болота, а в Цумані покійника не довезеш до кладовища, з труни вивалюється».
Для комуністів питання медицини в Ківерцівському районі не нове. Завдяки допомозі депутатів комуністів народного депутата України А.І.Мартинюка та депутата Волинської обласної ради Бущика П.Г. в райцентрі відкрили дитяче відділення рай лікарні, ФАП у Звірові, пішли кошти на медикаменти та обладнання. Місцевим чиновникам та депутатам з олігархічних партій потрібно вчитися у комуністів, як треба дбати за Волинян, а не виконувати злочинні і ганебні накази з Київських так званих «Печерських пагорбів».
І тільки після емоційного, відвертого та беззаперечного виступу депутата комуніста Бущика П.Г. на засіданні Ківерцівської районної ради, який декілька разів приривався виключно із-за шалених овацій Цуманської громади. Люди до кінця повірили у свої сили, зрозумівши що вони не самі у своїй справедливій боротьбі у прямому значенні «не на життя, а на смерть». Злякавшись народного гніву депутати не посміли своїм голосуванням знищити Цуманську здраницю але і на догоду своїм «обласним босам» перевели її у склад територіального об’єднання. Боротьба за життя та долі людей триває, аби все таки залишити за нею статус юридичної особи.


Робоча група «Робота. Зарплата.
Захист» у Волинській області.


ДЕПУТАТ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
БУЩИК ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ
вул. Ковельська, 1 (другий поверх), м. Луцьк, 43016, т. 0332 72 80 88, e-mail [email protected]

вих. № ____ від 30.09.2013 року Прокурору Волинської області
Параці А.А.


Депутатське звернення


Перед початком 2013/2014 навчального року до мене усно звернулись вчителі Цуманської ЗОШ І-ІІІ ступенів з проханням перевірити обґрунтованість використання коштів, що направлені в їх школу, як переможницю всеукраїнського конкурсу.
Під час пленарного засідання чергової дев’ятнадцятої сесії Ківерцівської районної ради 05.09.2013 року група вчителів у присутності завідувача Ківерцівської райдержадміністрації знову висловили своє занепокоєння використанням коштів, направлених в школу, як переможниці конкурсу, та рівнем підготовки приміщення школи до 2013/2014 навчального року.
Вжитими мною заходами встановлено, що у 2012 році за сприяння народного депутата України Мартинюка А.І. на Цуманську ЗОШ І-ІІІ ступенів по Кіотському протоколу виділені кошти в розмірі понад 9 000 000 (дев’ять мільйонів) гривень.
Виїздом моїх помічників-консультантів у вересні 2013 року у Цуманську ЗОШ І-ІІІ ступеня встановлено, що в школі проводяться ремонтні роботи, але, візуально оцінюючи розмір та обсяги робіт, що виконані та виконуються, вартість цих робіт далеко не відповідає розмірам виділених коштів. Крім цього, керівництво школи не володіє інформацією про те, хто являється виконавцем (підрядником та субпідрядником) будівельних робіт, які саме роботи проводяться, яке вони відношення мають до коштів, виділених по Кіотському протоколу, з яких матеріалів, вартість цих робіт тощо.
Наведене дозволяє зробити припущення про можливі нецільове використання коштів та інші зловживання під час оприбуткування виділених коштів у розмірі понад дев’ять мільйонів гривень.
У зв’язку з викладеним, керуючись ст.13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», -

прошу:

провести перевірку щодо цільового використання коштів у розмірі понад 9 000 000 (дев’ять мільйонів) гривень, виділених по Кіотському протоколу на Цуманську ЗОШ І-ІІІ ступенів, дотримання законності при цьому та виявлення фактів можливих зловживань під час оприбуткування зазначених коштів.
Про результати перевірки повідомити у встановлений законодавством строк мене – депутата Волинської обласної ради та помічника-консультанта народного депутата України Мартинюка А.І.


З повагою П.Г. Бущик
30.09.2013 року

Сьогоднішній ранок був особливий. Разом з ним,завітало до нас нарешті,довгоочікуване бабине літо!

В такий день,подумки хочеться ізолювати себе від постійних повсякденних турбот і повністю до остатку,поринути в магічно дивовижний світ,де можна сповна насолодитися багатогранною красою та магнетичною чарівністю матінки природи…
Отож,гостинно запрошую і вас відвідати потаємні куточки мого цікавого осіннього саду,в якому нарешті повноправно запанувало - чародійне бабине літо:)
Осінній ранок,зустрів мешканців саду прохолодним колючим подихом.

Вони,ніби під гіпнозом завмерли у непохитному замороженому положенні та вразливо не сміло,пригорнулися один до одного в майстерно окутані тендітні мережені павутинки,наче у розпущену пряжу пухової хустини.




Тремтяче листя,рясно покрилося виблискуючими перлинками ранішньої роси.

А яскраво насичені фарби квіткової акварелі,вперто та натхненно надихають на піднесений настрій,приємно дивуючи,своїм розважливим оптимістичним виглядом.






Ледь гріючи,сонячні промінці,що є сили дбайливо намагаються ніжно попестити все навколо,своїми останніми,по-осінньому лагідними залишками тепла.

Терпкуватий присмак чітких ароматів,дозріваючих осінніх дарів мимоволі зводять з розуму,своїми неповторними п’янкими духмяностями...




Подекуди доноситься епізодичне пожвавлення мелодійного співу пташиної акапелли,яке деколи переривється,то галасливими розбірками вічно метушливих горобців,то насторожливо непорушною німою тишою…
Невгамовна,багатодітна родина горобців навипередки трощить стигле соняшникове насіння)




Кущ чорнобривців,став подібним на урочисто вбраний підсвічник з пломенисто догораючими свічами…


У затишному куточку,поміж гілля,обережно причаїлися милі жителі садка – парочка горлиць.


В повітряній невагомості,на гілках горіхового дерева,підозріло зависли його шкаралупові плоди,зненацька атакуючи час від часу,активним бомбардуванням.

Судячи по вдалому полюванню,у павучка сьогодні буде банкет) Що не говоріть,а ці представники,виплітаючи,свої підступні сіті в зручних для них місцях,добре знають,що таке тактика і стратегія)


А невідомий автор із родини жуків,відзначився,ось таким мистецьким креативом)

Трапляються тут і екзотичні рослини,які цвітуть пір’ям.Де взялося це диво - не знаю,видно вітер насіяв!






Мій самий вередливий улюбленець!За 12 років перший раз порадував своїми соковито смачними,солодкими гронами винограду)


Замріяні дерева поступово змінюють своє традиційно зелене вбрання,на кольорово пістряві театральні наряди,ніби готуються до якогось важливого святково карнавального дійства.


Ходить гарбуз по городу,питається свого роду-"Ой чи живі,чи здорові всі родичі гарбузові?"

Пані осінь,трішечки влаштувала творчий безпорядок.


Екскурсію осіннім садом,допомагали проводити,в якості асистентів,мої домашні улюбленці)




P.S. В той час,коли ще літо та осінь,ведуть між собою дружні переговори,навколо вже на повну буяне його величність - БАБИНЕ ЛІТО!В якому востаннє на всю силу,з бездумною величчю, з відчайдушною безтурботністю - горять життєві сили природи. Переповнені соковитим,яскравим,радісним,та пристрастним потенціалом енергетики.Яка саме в цей період,випромінює невичерпну образність - звуків-кольорів-смаків-дотиків-запахів.Що пульсують і бринять приємними позитивними настроями,емоційними сполохами подивувань,таким живим, повсякчасно змінним,рухливим перетіканням світла,кольорів та їх відтінків в полі та лісі,на землі і в небі,на воді і на траві… В ці найзворушливіші миті – осіннього дивацтва,природа вражає безмежжям своєї фантазії,і наче,вправний ілюзіоніст демонструє нам свої дивовижні номери-чудернацьких фокусів та трюків.:)