вхід реєстрація

«Вождь» у камені, або Хто вкрав голову луцького Леніна?

«Вождь» у камені, або Хто вкрав голову луцького Леніна?
Пам’ятники «вождю пролетаріату» Володимиру Леніну у часи Радянського Союзу були одним з наймасовіших і найважливіших атрибутів нав’язування тогочасної ідеології. Очевидно, саме тому і саме їх у 1991 році, в час виборювання незалежності не просто знімали, а знищували.

Варто зуважити, що ідолізація Леніна почалася ще за його життя. З 1918 року почався культ його особи як «вождя робітничого класу», «вершителя революції». Листівки і плакати з зображенням Леніна, його книги у книгарнях і бібліотеках, його цитати на транспарантах, вулиці, сквери і навіть міста його імені. І, звичайно, пам’ятники.

Реальна радянська історія Волині почалася вже після Другої світової війни. Тому активна ленінізація почалася тут пізніше, ніж у східніших територіях сучасної України.

Одним із засобів пропаганди стало встановлення пам’ятників Іллічу на вулицях міста.

У Луцьку за весь час його радянської історії у різних місцях стояло вісім таких Іллічів. У переддень 134 річниці народження лідера російських більшовиків згадуємо, у яких місцях обласного центру Волині комуністи встановлювали свого «ідола».

У 1960-ИХ ПАМ'ЯТНИКИ ІЛЛІЧУ РОСЛИ ЯК ГРИБИ ПІСЛЯ ДОЩУ

Скільки було у Луцьку пам’ятників Леніну? Кожен, хто береться досліджувати цю тему, називає різну кількість. Але судячи зі старих фотографій міста та текстових згадок, можна сміливо назвати число 8. Принаймні це ті пам’ятники, які можна підтвердити фотографічно.

У вересні 1939 року на Волині почалися воєнні дії. В другій половині місяця регіон приєднали до СРСР. Це зупинило бойові дії Другої світової війни на два роки і дало можливість активно впроваджувати радянський устрій у волинських міста та селах.

Саме між 1939 та 1941 роками в Луцьку з’явився перший пам’ятник вождю. А оскільки «діючим» тоді був інших – не менш (якщо не більш) тоді одіозний Йосип Сталін, - то й у камені їх зафіксували обох. Тоді це була досить популярна композиція – зображати Леніна та Сталіна, які сиділи й розмовляли, обійнявшись.

Ця скульптура була встановлена у сквері на місці нинішнього ЦУМу. Коли в 1941 році німці захопили Луцьк, вони цей пам’ятник зруйнували. Леніну відбили ногу, а обом постатям збили голови і посадили їх на руки. Біля такої композиції фотографувалися німецькі солдати.

Солдати біля розбитого пам'ятника.Фото з форуму board.lutsk.ua
Солдати біля розбитого пам'ятника.Фото з форуму board.lutsk.ua
Солдати біля розбитого пам'ятника. Фото з www.szukamypolski.com
Солдати біля розбитого пам'ятника. Фото з www.szukamypolski.com

Коли війна минула, тут встановлили таку ж саму, проте наново виготовлену скульптуру. Тому вважаємо, що це - вже другий луцький Ілліч. Простояла ця композиція до 1965 року. На її місці почали будувати ЦУМ.

Фото з форуму board.lutsk.ua
Фото з форуму board.lutsk.ua

На перетині проспекту Перемоги і вулиці 8 березня у п’ятдесятих роках знаходилося приміщення обласної сільськогосподарської і промислової виставки. Біля головного входу в центрі клумби на постаменті стояв ще один пам’ятник Леніну.

Ленін біля виставки. Фото з форуму board.lutsk.ua
Ленін біля виставки. Фото з форуму board.lutsk.ua


На місці теперішнього Театрального майдану колись був міський парк. У його центрі знаходився пам’ятник Сталіну. Та після розвінчання культу пам’ятник знесли. А на його місці у 1961 році поставили монумент Леніну. Він стояв у центрі круглої клумби. Цей парк був одним з найпопулярніших місць, де лучани проводили дозвілля.

Біля пам’ятника полюбляли фотографуватися. Великий радіодинамік, через який транслювали футбольні матчі, збирав багатьох любителів спорту – вболівальники заодно і слухали, і спілкувалися. У вихідні відбувалися різні концерти, виступи, демонстрації.

У сквері. Фото з форуму board.lutsk.ua
У сквері. Фото з форуму board.lutsk.ua
У сквері. Позаду - будується луцький ЦУМ. Фото з форуму board.lutsk.ua
У сквері. Позаду - будується луцький ЦУМ. Фото з форуму board.lutsk.ua


Простояв цей пам’ятник до середини шістдесятих. Тоді й знесли - бо вирубували парк і почали будувати драмтеатр.

НЕЦЕНТРАЛЬНІ ІЛЛІЧІ

Пам’ятники Іллічу знаходилися не тільки в центральній частині міста. У відносно нових районах міста також були свої вожді.

Як пише дослідниця Оксана Важатко, у 1962 році з нагоди 45-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції на вулиці 50-річчя Жовтня (тепер вулиця Потебні) встановили пам’ятник Леніну. Виготовлена на Львівському художньо-виробничому комбінаті художнього фонду УРСР скульптура зображала Леніна у повний зріст.

Ленін на Потебні. Фото з наукового збірника «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та України», 2010
Ленін на Потебні. Фото з наукового збірника «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та України», 2010


А в 1963 році на вулиці Привокзальній (тоді - Ленінградська) з нагоди 93-річчя Ілліча поставили йому скульптуру з юридичним статусом пам’ятки історії та культури.

Ленін на Привокзальній. Фото з наукового збірника «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та України», 2010
Ленін на Привокзальній. Фото з наукового збірника «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та України», 2010


Був свій Ілліч і на вулиці Ранковій на території цукрового заводу. Його встановили у 1964 році біля пам’ятника Карлу Марксу, який на той час на території заводу уже стояв.

Ленін на Ранковій. Фото з наукового збірника «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та України», 2010
Ленін на Ранковій. Фото з наукового збірника «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцьк в історії Волині та України», 2010


Усіх цих пам’ятників уже давно нема. Точна їх доля невідома. Очевидно, зі здобуттям незалежності їх позносили. Але не всі монументи були втрачені. Деякі екземпляри комуністичної епохи в Луцьку зберігаються в музеї Василя Простопчука «Подалі від ближнього».

ГОЛОВНИЙ ІЛЛІЧ СТОЯВ БІЛЯ ОБКОМУ

Ще в п’ятдесяті роки в Луцьку взялися створювати головний майдан міста. Збудували комплекс будинків, будівлю Обласного комітету компартії.

На відкриття пам’ятника Леніну 6 листопада 1967 року прийшли багато людей, в тому числі міські та обласні партійні керівники. Запросили також гостей-комуністів із Польщі. Біля монументу повісили прапори союзних республік, а на 11-метрову скульптуру повісили біле полотно. У відповідний момент перший секретар обкому Ф. Калита з іншими посадовцями зірвав полотно. Пролунали оплески.
Ленін біля обкому. Фото з фотоальбому «Луцьк», 1978
Ленін біля обкому. Фото з фотоальбому «Луцьк», 1978

Автори монументу – київський скульптор Олексій Олійник, архітектор Ігор Ланько. Автори працювали над пам’ятником майже півроку. Як пояснив Олійник кореспонденту газети «Молодий ленінець», сірий граніт для пам’ятника вибрали тому, що «у ньому якнайкраще можна передати риси вождя». З такого ж матеріалу спорудили пам’ятник Невідомому солдату у Москві.

«Напередодні свята наше древнє місто ніби помолодшало. Таким щасливим воно не було ще за всі віки свого існування», - ішлося у статті «Молодого ленінця» про відкриття. Це був восьмий Ілліч Луцька.



Але і йому прийшов кінець. У 1991 році розпадався Союз і лучани не хотіли бачити на своїх вулицях вождя-ката. Серпневі події того року назавжди стерли сліди Ленінів з міста.

Виконавчий комітет Луцької міської ради народних депутатів 25 серпня 1991 року прийняв рішення про демонтаж пам’ятника. Цього ж дня відбувся мітинг, де народ та депутати самоорганізувалися і знайшли кран «Ивановец». Він прибув до пам’ятника о 19:20. Через 20 хвилин кілька чоловіків закинули трос на колишнього вождя. Кран зробив кілька рухів стрілою. Спершу полетіли тільки уламки.

Але о 20:14 колишнього ідола переламало надвоє. Брила впала додолу. Діти скакали по уламках Ілліча.

Ленін впав як цілий Радянський Союз і як обмануті мрії кількох поколінь.

Момент падіння монумента. Фото з газети «Народна трибуна», серпень 1991
Момент падіння монумента. Фото з газети «Народна трибуна», серпень 1991
Знесення пам'ятника. Фото з форуму board.lutsk.ua
Знесення пам'ятника. Фото з форуму board.lutsk.ua
Знесення пам'ятника. Фото з форуму board.lutsk.ua
Знесення пам'ятника. Фото з форуму board.lutsk.ua
Знесення пам'ятника. Фото з форуму board.lutsk.ua
Знесення пам'ятника. Фото з форуму board.lutsk.ua
Уламки розбитого Ілліча розглядає один з активістів визвольного руху на Волині Олександр Гудима. Фото з газети «Народна трибуна», серпень 1991
Уламки розбитого Ілліча розглядає один з активістів визвольного руху на Волині Олександр Гудима. Фото з газети «Народна трибуна», серпень 1991
Трос, яким повалили Леніна. Фото з газети «Народна трибуна», серпень 1991
Трос, яким повалили Леніна. Фото з газети «Народна трибуна», серпень 1991
«Штани» Ілліча та розбита голова. Фото з газети «Народна трибуна», серпень 1991
«Штани» Ілліча та розбита голова. Фото з газети «Народна трибуна», серпень 1991
Завантаження.Фото з форуму board.lutsk.ua
Завантаження.Фото з форуму board.lutsk.ua
Вивезення уламків з майдану.Фото з форуму board.lutsk.ua
Вивезення уламків з майдану.Фото з форуму board.lutsk.ua

Далі кількатисячна колона вирушила на Київський майдан, щоб підняти прапор над будівлею обласної ради.

Уламки пам’ятника вивезли в кущі на вулицю Дубнівську, кинули неподалік теперішнього готелю-ресторану «Амексім». Там наскладали цілі гори гранітних брил. Довгий час вони там валялися.

Ще кілька років тому очевидці бачили там голову і «штани» колишнього пам’ятника. Зараз там їх нема – лише продовгуваті брили і плити.

Нижня частина пам’ятника потрапила в музей «Подалі від ближнього», журналіста і письменника Василя Простопчука.

Голова, виходить, просто зникла...



* * *

Минуло 20 років. До пам’ятників радянським вождям сьогодні ставляться негативно. Прийнято вважати, що цим пам’ятникам не місце в Україні, бо вони символізують людей, що уособлювали зло «Радянської імперії».

Звісно, замало часу минуло, аби спогади історії перестали ятрити рани. Але рано чи пізно мусить настати час, коли до таких пам’ятників ставитимуться просто і байдуже. Адже це – всього лиш історія.

Сьогодні у Волинській області залишився один пам’ятник Леніну – у селищі Маневичі. Чи не пора змінити до нього ставлення і вважати його просто історичним артефактом, який більше нікому не робить зла?..

Олександр КОТИС (ВолиньPost)
Теги: історія
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 28
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
продам голову леніна...
Відповісти
На мою думку пам'ятник у селищі Маневичі потрібно демонтувати спокійно і цивілізовано, хочте голову в музей занесіть. Кожен такий памятник підкреслює і відповідає ситуації в країні- що ми ще не незалежні(дух вождя ще присутній), ми ще не зрушились сміливо в майбутнє.
Відповісти
в україні почнеться нове життя та нова історія, коли будуть стояти памятники сучасній владі над їх тілами.
Відповісти
І навіщо руйнувати... Просто голову замінити на голову Віктора Федоровича і руку не вгору, а донизу, щоб маневиччани, котрим так любі вожді, могли цілувати. Чим вони гірші за Вінничан?
Відповісти
По цій статті видно що Олександр КОТИС симпатизує памятникам Леніну, Сталіну. мабуть він або погано знає історію, або його родину не заципила така "добра" радянська влада, не вивезла родичів на сибірь за патріотичні погляди до України в той час, не забирала хазяйство нажите своїм трудом в колгоспи...ТОму що якщо це память історії то їй місце в музеї, на то вони й створені музеї для того щоб там згадувати історію, а те що зараз стоїть памятник в Маневичах, свідчить про те що люди які там живуть не є патріоти, вони байдуже до всього відносятся й просто пливуть по течії тих обставин які зараз є чи складаются, там народ затурканий не хуже ніж в Луцьку, а це все виною те що в школах не вивчають історію України належно, про те що мало хто й знає про українських письменників, я про школярів та й про батьків їхніх. Радянська влада залишила великий шрам на історії українського народу, який ще не скоро заживе, й памятникам тим вождям які знущались з народу не місце на території україни...

п.с. за часів польщі, австо-угорців українці не мали такого тиску як за "совєтів", й не має ніодного памятника полякам, чи австрійцям, бо більшовики прийшовши до влади їх демонтували й то вважалось на той час правельно, а зараз коли Україна незалежна, потрібно ставити памятники українцям, щом молодь знала своїх героїв в обличчя.
Відповісти
Ось ви пишете, що пам'ятники Леніну це погано, бо той режим знищім українців, я так розумію це зачепило і вашу сім'ю. Тоді потрібно ставити пам'ятники людям які рятували інших людей. Я ж правильно кажу? Так що усі ці пам'ятники Шевченку, Лесі Українці та іншим теж потрібно демонтувати, адже ці люди нікого не спасли. Залишити лише пам'ятні дошки:"тут народився/помер/жив". І ви згадували про героїв, яких героїв? Якщо це герої, то їх і без памятників знатимуть.

Я так вважаю, навіщо одні памятники міняти на інші? Щось у сусідній Польщі не стоїть у кожному місті памятник Костюшкові, а лише у тих місцях де він щось зробив.

Ось у нас стоїть пам'ятник Шевченку, а для чого він такий великий нам? Він у Луцьку був то лише одну ніч. Краще когось луцького чи волинського поставили б, того ж Братковського.

Якщо хтось образився із-за Шевченка, то прошу вибачення

Відповісти
І ще, ніби якщо знести в Маневичах пам'ятник Леніну то Маневичі одразу стануть патріотами, це ж повна дурниця!

Ось Шевченко, наприклад, на російській мові писав, то він тепер не патріот? Багато наших співвітчизників виїхали з нашої землі за кордон, то вони хто після цього? Напевно зрадники, адже вони могли залишитися і померти смертю героїв!

Не з того боку ви патріотизм розумієте, пане
Відповісти
А ви знаєте, який чудовий пам'ятник Сталіну стояв біля тринітарського? Невеличкий такий, пропорційний, в людський зріст, бронзовенький, прямо лялечка!)))) Зараз поруч із тим місцем - голова Бойка.

А якщо серйозно, то до всього радянського якось забагато негативу. Пора вже цього позбутися...
Відповісти
А до сталіна та бойка там стояв польський а біля польського ще була капличка.
Відповісти
хто такий "польський"? вперше чую, щоб там хтось стояв ще.
Відповісти
стояв Микола ІІ. Але трохи далі. І він не польський)))
Відповісти
"Діти скакали по уламках Ілліча. "
Скакали, скакали та доскакалися...
Відповісти
Та голова скоріш за все лежить у когось на фазенді тобто на дачі за великим парканом.
Відповісти
Жоден пам"ятник не потрібен, якщо він хоч мало-мальськи розколює людей на різні табори. З іншої сторони - у нас є присутнє якесь магнетичне прагнення щось зруйнувати. Минулого не переробиш, треба будувати теперішнє так, щоб твій завтрашній пам"ятник не знесли молодики, якими рухає не стільки ідеологія, скільки ота жага до руйнації. Панове, не руйнуйте історії, будуйте свою, кращу, варту пам"ятника!
Відповісти
та пишуть пройде час й всі ставитимутся до памятників байдуже..так що тоді пройде час й ставитимутся байдуже до памятника Гітлеру? з думки автора статті, я можу зробити такий висновок!!!!
Відповісти
І до Гітлера і до Сталіна і до Бандери і до Путіна і до королеви Єлизавети то є майбутнє і вони у майбутньому будуть нас вважати дурнями за знесення і дурнями за встановлення. Хтось згадує що стіну луцького замку колись продали на будівельний матеріал то що ви зараз панове думаєте про тих чиновників і людей що це підтримали. Вони теж на їх думку керувались своїм раціоналізмом.
Відповісти
Той будує,той руйнує.
Відповісти
Артур, вибачення тут зайві. Тут або старечий маразм, або ти просто мислиш, як доросле порося. Кощунські роздуми.
Відповісти
Відсутні місця привабливі для туризму а леніни були б як "цвіт для бджоли або гівно для мухи" але живі гроші від людей у якиї цікавість або ностальгія витрачалися б тут.
А ви ці знесіть а новими обставтеся і нийте бо причин нити а не думати стратегічно у вас буде завжди більше. та навідь клоуни кононовичі своїми акціями можуть зіграти усім на руку. Але легше бути невиразним у масі тому ставимо нові (Бандера біля РАГСу) бо нажаль нічого більше запропонувати не можемо.
Відповісти
Памятники - це частина мистецтва, частина нашого буття, культури (тільки не глиняні і гіпсові, які колись стояли чи не в кожному дворі). В старій добрій Англії стоять памятники королям, стоять і тим, хто вбивав королів, і тим, хто вбивав тих, хто вбивав королів.
Відповісти
Ленин жил, Ленин жив, Ленин будет жить!
Відповісти
А я користуючись нагодою , передаю вітання жителям Донбасу ..
Відповісти
Партия была, есть и будет есть!
Відповісти
В мене є мрія , коли з мапи України зникнуть всі вулиці лєнінів , совєцькі і т.д , а пам'ятники червоним нелюдам стоятимуть в музеях або на пунктах збору металобрухту !
Відповісти
Думаю, що доживемо, коли з мапи України зникнуть свідомі мавпи...
Відповісти
ПИСАВ ВЖЕ ТОБІ-ТИ НЕ СТЕЦЬКО-ТИ ХОЛУЇНУШКА.ВАХТЄР В ОБЩАЗІ,ЯКИЙ СЕБЕ ЗА ЦАБЕ ВЕЛИКЕ МАЄ.ДУРНИК ДЕСЬ ТРОХИ БАТЬКА НАЧАЛЬНИКА МАВ..
Відповісти
Мдя....все таки це історія....хочу назад в Радянський Союз...(((реально хочу
Відповісти
ЩОСЬ ДРУГЕ.КОЛОНІЯ КАЗКОВА ПОКИ ЗНОВ НЕ ТАМ
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
«Вождь» у камені, або Хто вкрав голову луцького Леніна?
21 квітня, 2013, 14:48
Волинь. Спогад війни
18 квітня, 2013, 13:40