вхід реєстрація

«Ніч у Луцькій тюрмі»: як це було. ФОТО

«Ніч у Луцькій тюрмі»: як це було. ФОТО
Два десятки молодих людей провели ніч з 22 на 23 червня в колишній Луцькій тюрмі.

Так, активісти молодіжної громадської організації «Національний Альянс» вшановували пам’ять в’язнів цієї тюрми, яких у 1941 році жорстоко розстріляли органи НКВС, - повідомили у прес-службі організації.

Захід був приурочений до вшанування Луцької трагедії та носив назву «Ніч у Луцькій тюрмі». У повністю реконструйованій атмосфері тих часів учасники заходу пробули 10 годин у одній із камер тодішньої в’язниці.

Голова «Національного Альянсу» Майя Москвич перед початком «ночі» наголосила на тому, що це не просто акція, а певні випробування. Оскільки хто зайде сьогодні в приміщення, зможе вийти лише вранці.

«Це робиться для того, щоб учасники перейнялися атмосферою, відчули на собі, як це бути ув’язненими та повністю усвідомили трагедію тих подій», - зазначила Майя Москвич.

У храмі, збудованому в приміщенні теперішнього чоловічого монастиря УПЦ КП відбулася панахида за невинно вбитих 1941 року.

По тому, «комісар НКВС» складав на усіх справи, кожен був «приговорений» до найвищої міри покарання – розстріл, за статтею обгрунтованою до притягнення відповідальності «за измену родини».

У камері відбулася зустріч з очевидцями подій червня 1941 року. Пані Тетяна Байда розповіла молоді про ті трагічні сторінки історії. Вона сказала, що в той момент, коли восьмирічною дівчинкою стоячи на подвір’ї тюрми, у ній зродився дух націоналізму. Брат пані Тетяни був вбитий того червневого ранку.
Учасники «Ночі у Луцькій тюрмі» переглянули ряд документальних кінострічок, зокрема «Золотий вересень», «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері», «Криваві совєти», «Між Гітлером та Сталіном».

Під час кіноперегляду до камери постійно заходили працівники НКВС та викликали на допити. На заході було заборонено вживати принесену з собою їжу та напої, енкаведисти давали хліб та воду.

Активістка «Національного Альянсу» Ірина Гладун зачитала спогади Миколи Куделі, який пережив страхіття розстрілу енкаведистами в'язнів Луцької тюрми.
Під ранок націоналісти співали патріотичних пісень. Близько шостої ранку усіх повели на «розстріл».

«Ніч у Луцькій тюрмі» завершилася виконанням Державного Гімну України під мурами, де 72 роки тому сталася трагедія.

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 7
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Это называется модным словом перформанс, а по сути - бред.
Відповісти
Глупо так рассуждать...Глупо
Відповісти
Захід вийшов дуже вдалим. Вдалось відтворити ту атмосферу. Особливо вразили ваші «НКВДісти» . Хлопці за ніч так викричались, що, мабуть вже рік не повисять голосу ні на кого. Хочеться подякувати за те, що ви не завадили нам з чоловіком взяти участь, попри наші фізичні вади. На жаль, через мовні дефекти ми не наважились пояснити свою присутність на такому заході. Справа в тому , що мій дідусь Козік Йосип Федорович теж був в’язнем цієї тюрми в 1949 році. В свої 20 років він мав необережність переписати власноруч переписати листівку проти владного змісту. Індефікували почерк та засудили на 10 років строгого режиму, відбував в таборах Казахстану. Якби ми зарання знали про зміст заходу то запросили його в якості свідка. Він в нас добрий , погодився б! З дідових розповідей можна зробити висновок, що все страхіття, які коїла тодішня влада не тільки крилися за стінами таких тюрем та за колючими дротами таборів. Після того як він відбув покарання КДБ НЕ залишило його без постійних переслідувань, аж десь до середини 80-х років. Якщо не знаходили підстав для офіційних викликів до органів КДБ, то викликали, в ліс, в посадку, і там допитували , та залякували . Всім рідним було зрозуміло, що кожен такий неофіційний виклик міг стати останнім, і не тільки для дідуся, Уся родина перебувала під чутким наглядом, можна сказати під прицілом. Ось чому так важливо доносити до людей про ті лихоліття, щоб таке ніколи не повторилось. Не хочеться вас розчаровувати, але проте на нашу думку цього не достатньо, на жаль. Через свою хворобу ми часто змушені бувати в санаторіях, на півдні та сході країни. Відповідно маємо там знайомих, друзів. І коли розмови заходять в політичне русло, дуже часто з звучать ноти настальгіїї за радянським минулим. У відповідь на розповідь про долю свого дідуся ми чуємо щось на кшталт : « Ну й, що… за те при тій владі була дешева ковбаса та безкоштовне лікування». І , повірте,абсолютно не можливо їх переконати що за цими такзааними привілеями крилися вщент покалічені долі окремих людей та цілих родин, вина яких була лише в тому, що прагнули жити на власні землі з та розмовляти рідною мовою. Та ми впевнені, що такі молоді енер гійні люди, як ви ще багато чого придумають, щоб ніколи таке не повернулось. Ще раз дякуємо за захід!
Відповісти
Молодці лучани!!!! і так буде що року.
Відповісти
Дуже хочеться надіятися, що це сказано Вами щиро!
Відповісти
На вигляд ніби сатану викликають )
Відповісти
Молодці!!! Про це треба говорити, кричати ! Бо і справді люди або не знають про багато речей, або забувають, бо дешева ковбаса та подачки радянської влади їм дорожчі....соромно.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час