Дев’ять місяців вважався зниклим безвісти: на Волині попрощалися з Героєм Олександром Грицюком

13 лютого до рідної домівки в селі Кияж Доросинівської сільської ради повернувся “На щиті” Грицюк Олександр Володимирович.

Про це пише видання "Наш край".

"З червня минулого року, коли Олександр перестав виходити на зв’язок, мати, брат, сестра та близькі чекали доброї звісточки та сподівалися, що він живий. Нехай в полоні, поранений, але все-таки живий. Тож щотижня у місцевому храмі правився молебень за його здоров’я. Та доля розпорядилася інакше…

Через дев’ять місяців важкого очікування мамі Ларисі Володимирівні привезли сповіщення, яке поклало край її надіям. Загибель її сина, який з мирного механізатора, який все життя працював у полі, та після 23 лютого 2022 року став військовослужбовцем, офіційно підтвердили результатами ДНК-експертизи", - йдеться в повідомленні.

Солдат Грицюк Олександр загинув 8 червня 2023 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, в районі населеного пункту Благодатне Волноваського району Донецької області.

"Звістка про те, що 13 лютого ми зустрічатимемо тебе, Герою, «На щиті» та проводжатимемо в останню путь, з’ятрила душу. Але тепер твоє тіло буде віддане рідній землі.

Живим коридором зустрічали нашого земляка в усіх селах по маршруту траурного кортежу.

Перша зупинка – біля Стели Героїв у Доросинях, де відбулася громадська панахида", - пише видання.

«Загибель воїна – це не тільки біль родини, це біль усієї громади, це біль усієї країни. Справжній патріот, вірний захисник України. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності. Розділяємо біль невиправної втрати та висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким Героя», – промовив над труною прощальні слова Доросинівський сільський голова Микола Касянчук.

Далі траурний кортеж прослідував у Кияж, де назустріч Герою вийшло чи не все маленьке село. В останню путь проводили загиблого зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати, з квітами та навколішки. Він боровся як Герой та помер як Герой. Війна забрала життя відважного захисника, люблячого сина і брата, вірного друга, хорошого односельця.

Олександр Грицюк народився в Кияжі у 1976 році. Був старшим сином виховательки місцевого дитсадка Лариси Володимирівни та сільського механізатора, ланкового механізованої ланки з вирощування картоплі, кавалера ордена Трудової слави ІІІ ступеня Володимира Грицюка. Виріс працьовитим, перебрав від батька його завзятість. Працював у колгоспі, згодом у фермерів, у власному господарсті. Мріяв створити сім’ю. Та, на жаль…

Теплими спогадами про Героя поділився його сусід Микола Вавренчук:

«Хороший, дуже простий, врівноважений. Надійний, якщо щось пообіцяє, то й зробить. Був слухняним сином, любив та поважав батьків. Став турботливим дядьком для племінника. В армію мобілізували і його брата Андрія. Коли в Кияжі вирішувалося питання переходу храму під юрисдикцію ПЦУ, він зателефонував мамі і сказав, щоб залишалася з українською церквою, ні по яких підпільних хатах не ходила. І мама на зборах так і сказала… Хлопці виросли патріотами, хоч ніколи гучно про це не заявляли. Коли ішов на війну, зізнався, що страшно, але не ховався, пішов виконувати свій обов’язок».

Поминальна панахида відбулася в храмі Почаївської ікони Божої Матері. З військовими почестями поховали Героя на місцевому кладовищі.

Інформаційне агентство ВолиньPost висловлює щирі співчуття близьким загиблого Героя. Вічна пам'ять!

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!