Волинянка розповіла свою історію боротьби з онко

Волинянці Ірині Горбач — 44 роки. Вперше діагноз "рак молочної залози" матір двох дітей почула в січні 2022 року, за декілька тижнів до повномасштабного вторгнення. Їй видалили обидві молочні залози. За три роки жінка пройшла 16 курсів хімієтерапії.

Нині Ірина Горбач знову бореться із хворобою, у неї втретє стався рецидив. Про свій шлях, досвід лікування в Україні та за кордоном, і про підтримку рідних волинянка розповіла Суспільному.

"Земля пішла з-під ніг"

Зі слів Ірини, вона не часто навідувалася на обстеження, рідко робила УЗД і мамографію, але регулярно займалася спортом і вела здоровий спосіб життя.

"Я не можу сказати, що в мене прямо життя пролетіло перед очима, — пригадує жінка день, коли почула від лікаря діагноз. — Це був для мене шок і земля пішла з-під ніг. Напевно, людина до кінця не сприймає, що це є хвороба, наскільки вона серйозна. У мене була друга стадія".

Операцію з видалення обох грудей та встановлення імплантів Ірині призначили на 4 березня 2022 року. Оперативне втручання мало відбутися в Києві, але того дня вона разом із дітьми була на шляху до Польщі. Чоловік Ірини пішов у військо добровольцем.

"Не зрозуміло було, що робиться. Всі лікарні ж закриті. Онкодиспансер не працює. До кого звертатися? Весь Київ евакуйовано. Що робити? Чоловік каже: їдь, попробуй в Польщі. В Польщі я хотіла знайти лікування", — говорить Ірина Горбач.

Операція, втрата волосся і рецидив

Зробити операцію в Польщі Ірині не вдалося. В травні 2022, хоч із запізненням, але їй виконали оперативне втручання в Україні. Окрім грудей пацієнтці також прибрали обидва яєчники. Далі були курси хімієтерапії, погане самопочуття і втрата волосся.

"Тоді я пройшла 4 хімії. Після цього, все як книжка пише — два тижні і волосся випало. До волосся я ставлюся спокійно. Волосся це не зуби, воно відросте. Я не те щоби соромилася. Напевно, більше я не хочу бентежити людей своїм виглядом, тому що люди переважно не знають, як реагувати, відводять очі і бояться дивитися", — додає жінка.

Після операції Ірина почала вести блог і розповідати про пережите іншим. Каже: не боїться говорити про хворобу, бо кожному, хто бореться із раком, потрібна підтримка близьких і розуміння.

"Рано чи пізно помру, але зараз не збираюся"

"Це не смерть, це є хвороба. Звичайно, рак — це не сопельки, але не варто себе вже хоронити. Якось менший син спитав: "Ти помреш?" Кажу, ні, я не помру. Рано чи пізно помру. Але зараз не збираюсь", — говорить Ірина Горбач.

У 2023 році у волинянки стався перший рецидив. Торік хвороба знову повернулася. Не падати духом їй допомагають сини і чоловік. Коханого демобілізували після важкого поранення руки, яке він отримав на передовій.

"Зараз в мене знову рецидив, чи це просто не подіяла хімія і продовження того самого рецидиву, не зрозуміло... Тобто зараз я вже не на хімії, в мене таргетна терапія почалася, бо вже всі лінії хімії я прийшла. Вона на мене не діє", — ділиться Ірина Горбач.

Окрім родини волинянка також знайшла підтримку в громадській організації "Афіна. Жінки проти раку", де учасники мають ділитися один із одним наболілим і власним досвідом, який може стати кому у нагоді.

"Особисто я вважаю, що це не є моя провина в тому, що він (рак — ред.) прийшов. Він є, не знаю... так зорі склалися. Мій лозунг: "Це від мене не залежить. Як буде — так буде. Я буду вирішувати проблеми по мірі їх надходження", — додала жінка.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!